21.2. Юрисдикція Конституційного Суду України

Конституційний Суд України покликаний вирішувати питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і давати офіційне тлумачення Конститу­ції України й законів України. Його повноваження конкрети­зуються у ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України". Зокрема, Конституційний Суд України приймає рі­шення і дає висновки у справах щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Ка­бінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Ав­тономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України чинним міжна­родним договорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

3) додержання конституційної процедури розсліду­вання і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів Ук­раїни.

Формами звернення до Конституційного Суду Украї­ни є конституційне подання та конституційне звернення. Пра-

284

вом вносити конституційне подання з питань прийняття рі­шення про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (п. 1 ст. 13 Закону) наділені Президент України, не менше як сорок п'ять народних депутатів Украї­ни, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республі­ки Крим. Суб'єктами права на конституційне подання з пи­тань дачі висновків про відповідність Конституції України міжнародним договорам (п. 2 ст. 13 Закону) є Президент України та Кабінет Міністрів України. Правом вносити конс­титуційне подання з питань дачі висновку про додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпіч­менту (п.З ст. 13 Закону) наділена тільки Верховна Рада України. І нарешті, суб'єктами права на конституційне по­дання з питань офіційного тлумачення Конституції України є, крім вказаних вище, також і органи місцевого самоврядуван­ня та інші органи державної влади. Слід зазначити, що суб'єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків щодо офіційного тлумачення законів Конституцій­ним Судом України можуть бути громадяни України, інозем­ці, особи без громадянства та юридичні особи.

Необхідно мати на увазі, що Конституційний Суд України не вправі розглядати питання про законність актів ненормативного характеру органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інші питання, віднесені до компе­тенції судів загальної юрисдикції. Наприклад, відмова в дер­жавній реєстрації друкованого засобу масової інформації або порушення порядку державної реєстрації, а також рішення про зупинення випуску видання можуть бути оскаржені зас­новником у судовому порядку. Рішення органів державної податкової служби щодо юридичних осіб можуть бути визна­ні незаконними адміністративними судами.

285

21.3. Цивільна юрисдикція

Цивільне процесуальне законодавство, яке встановлює компетенцію судів щодо розгляд}' цивільних справ, надає громадянам широкі можливості для судового захисту своїх прав або охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 1 5 ЦПК України суди розглядають у по­рядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, тру­дових відносин, а також з інших правовідносин, крім випад­ків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами ін­шого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Суди розглядають цивільні справи в порядку позов­ного, наказного та окремого провадження.

Цивільно-правові спори - це головним чином спори майнового характеру: спори про право власності на конкретне майно, про порядок користування спільним майном, про по­діл спільного майна та виділення частки із спільного майна; спори, що виникають із різних договорів (купівлі-продажу, міни, дарування, зберігання, комісії, доручення та ін.); спори, що виникають внаслідок спричинення шкоди. Цивільно-правові спори можуть мати не тільки майновий, а й особистий немайновий характер. Згідно зі ст. 20 1 ЦК України особисти­ми немайновими благами, які охороняються цивільним зако­нодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова ре­путація; ім'я (найменування); авторство; свобода літератур­ної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага. Наприклад, фізична особа має право звернутися до су­ду і вимагати спростування відомостей, що ганьблять її честь, гідність або ділову репутацію.

До судової юрисдикції належить більшість спорів, що виникають із сімейних правовідносин. Найпоширенішими є справи про: розірвання шлюбу, стягнення аліментів, встанов­лення батьківства, скасування усиновлення, позбавлення бать­ківських прав, передачу дітей на виховання, поділ майна пдружжя та ін.

286

До справ позовного провадження належать й трудові спори. У місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівника чи власника або уповноваже­ного ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підроз­ділу); 2) прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по трудових спорах суперечить чинному законодавству.

Безпосередньо у місцевих судах розглядаються спори за заявами працівників про поновлення на роботі, зміну дати та формулювання причини звільнення, про оплату за час ви­мушеного прогулу, а також спори про відмову в прийнятті на роботу окремих категорій працівників, наприклад, вагітних жінок, молодих фахівців та ін. (ст. 232 КЗпП).

Загальні суди розглядають також спори, що виника­ють з кооперативних правовідносин. Це насамперед цивільно-правові спори між різними кооперативами (житлово-будівельні кооперативи - ЖБК, гаражно-будівельні коопера­тиви - ГБК, споживча кооперація тощо) і їх членами та інши­ми особами, крім спорів, які відповідно до законодавства та статуту конкретного кооперативу належать до виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу або до ком­петенції інших органів. Суди, зокрема, розглядають спори за позовами ГБК про звільнення гаражного приміщення (стоян­ки), стягнення коштів на утримання та експлуатацію гаражів (стоянок), відшкодування шкоди, заподіяної майну коопера­тиву; за позовами членів кооперативу про неправильність ви­ключення з кооперативу, витребування гаража з чужого неза­конного володіння.

Загальні місцеві суди розглядають спори між грома­дянами і житлово-будівельними кооперативами. Так, грома­дянин вправі звернутися до суду з позовом про захист права на користування жилим приміщенням, яке виділено йому як члену кооперативу за рішенням загальних зборів членів коо­перативу. Підвідомчі суду і справи за позовами членів коопе­ративу про обмін займаного жилого приміщення на інше, а також інші спори між ЖБК і його членами, між останніми і членами їх сімей.

287До судової юрисдикції належать також справи, що ви­никають із земельних правовідносин. Зокрема, загальні суди розглядають справи з приводу володіння, користування, роз­порядження земельними ділянками, що перебувають у влас­ності фізичних осіб; про право громадян на земельну част­ку (пай) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; про вирішення майнових спорів, пов'язаних із земельними відносинами, у тому числі про відшкодування власникам і зем­лекористувачам збитків, заподіяних вилученням (викупом) визначених угідь, обмеженням їхніх прав або порушенням земельноґо законодавства; про визнання недійсними угод ку-півлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних діля­нок, укладених із порушенням встановленого законом поряд­ку; про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки чи про звільнення земельної ділянки особою, що займає її без належних на те підстав та інші.

Усі перелічені справи по спорах, що виникають із ци­вільних, сімейних, кооперативних, трудових, земельних та інших правовідносин, розглядаються в порядку позовного провадження.

Завдання наказного провадження - прискорення ви­рішення ряду вимог, пов'язаних зі: 1) стягненням з боржника грошових коштів або 2) витребуванням майна.

Судове рішення у вигляді судового наказу завершує процедуру наказного провадження, яке може бути порушено лише за документально підтвердженими і безспірними указа­ними вимогами. Судовий наказ може бути видано, якщо за­явлено:

1) вимогу, що грунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі;

2) вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаче­ної працівникові суми заробітної плати;

3) вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних за­собів боржника.

Судовий наказ має силу виконавчого документа, що підлягає виконанню за правилами, встановленими для вико-288

нання судових рішень у порядку, передбаченому законом України "Про виконавче провадження".

До справ окремого провадження, по яких відсутній спір про право, належать справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивіль­ної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної діє­здатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі в комунальну власність;

8) визнання спадщини в іду мерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусо­вому порядку;

10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульоз­ного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банків­ську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Зокрема, громадянин вправі звернутися з заявою до суду про встановлення факту родинних відносин, якщо запи­си актів громадянського стану не збереглися, або факту пере­бування особи на утриманні, якщо цей факт породжує для за­явника право на пенсію чи спадщину, та ін.