6.2. Конституційно-правові засади громадянства України

Правовою підставою наділення конституційними пра­вами, свободами і обов'язками людини і громадянина є наяв­ність у особи громадянства, яке дає їй можливість повною мі­рою користуватися всіма правами і свободами, які визнача­ються законом і гарантуються державою.

В Україні існує єдине громадянство. Це забез­печує однаковий правовий зв'язок кожного громадянина з державою. Подвійне громадянство (біпатризм) у однієї особи спричиняє на практиці негативні юридичні і політичні колізії. Інститут громадянства України з моменту її незалежності за­знав певної еволюції. Починаючи з 1991 р. у Закон "Про гро-

95мадянство України" неодноразово вносилися зміни і допов­нення, що здебільшого торкалися положень щодо розширення кола осіб, на які розповсюджується процедура належності до українського громадянства. Закон "Про громадянство Украї­ни" від 18.01 2001 р. (нова редакція) визначає громадянство України як "'правовий зв"язок між фізичною особою і Украї­ною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках". Це означає, що правовий зв'язок між громадяни­ном України та державою є стійким, він виникає з моменту набуття особою українського громадянства і продовжується до настання юридичного факту його припинення. Правовий зв'язок між громадянином України та його державою не при­пиняється без належних юридичних підстав навіть у разі виїз­ду за межі країни.

Право на громадянство - невід'ємне право людини. Згідно зі ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства (наприклад, за правопорушення) і права змінити громадянство. Таким чи­ном, Конституція гарантує громадянам України збереження громадянства незалежно від будь-яких життєвих обставин та захист їх інтересів з боку державних органів не тільки на те­риторії держави, а й за її межами. Важливим конституційним положенням про громадянство є норма, за якою громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі, а також, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. До­кументами, що підтверджують громадянство України, є пас­порт громадянина України; свідоцтво про належність до гро­мадянства України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; про­їзний документ дитини; дипломатичний паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; службовий паспорт.

Закон "Про громадянство України" закріплює єдиний порядок набуття громадянства, що проявляється у відмові як від спрощених, так і від ускладнених юридичних процедур. Громадянство України насувається: за народженням; за тери-

96

торіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянс­тва; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усинов­лення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклу­вання; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок встанов­лення батьківства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Цей перелік підстав для набуття громадянства є вичерпним. Головною постійно дію­чою підставою поповнення числа громадян є набуття грома­дянства за народженням (філіація).

Закон встановлює також і правові підстави для припи­нення громадянства: 1) вихід з громадянства; 2) втрата грома­дянства; 3) на підставах, передбачених міжнародними дого­ворами України.

У вирішенні питань, пов'язаних з громадянством України, беруть участь: Президент України; Комісія при Пре­зидентові України з питань громадянства; спеціально уповно­важений центральний орган з питань громадянства і підпо­рядковані йому органи; Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські уста­нови України. Найбільш вагомі повноваження у цій сфері на­лежать Президенту України, оскільки він остаточно приймає рішення у вигляді ненормативного Указу про надання грома­дянства України та його припинення.