20.3. Поняття й ознаки злочину

Під злочином у кримінальному праві розуміють пе­редбачене кримінальним законом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК). Злочином визнається тільки конкретний акт вольової поведінки (вчинок) людини у формі дії або бездіяль­ності. Думки, наміри, погляди і судження особи, що мають навіть негативний (антигромадський) характер, не можуть бу­ти визнані злочином, якщо вони не об'єктивовані в конкрет-264

ному акті поведінки, в суспільне небезпечній дії або бездіяль­ності людини, яка має всі ознаки суб'єкта злочину (ст.ст. 18 -22 КК).

Ознаками злочину є: суспільна небезпека, кримінальна протиправність, винність і караність діяння - дії або бездіяль­ності. Суспільна небезпека означає, що злочин завдає істотної шкоди (збитку) або ж створює загрозу заподіяння такої шкоди охоронюваним кримінальним законом благам - суспільним відносинам. Характер і ступінь суспільної небезпеки визна­чаються всією сукупністю об'єктивних і суб'єктивних ознак злочину: цінністю блага (об'єкта), на яке посягає злочин, ха­рактером діяння, способом, місцем, часом, обстановкою вчи­нення злочину, тяжкістю наслідків, формою вини (умисел або необережність), мотивом, метою тощо. Дія (або бездіяль­ність), що навіть формально підпадає під ознаки будь-якого діяння, передбаченого законом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспі­льству або державі (наприклад, крадіжка малоцінного майна -олівець, пачка цигарок тощо), не може бути визнана злочином (ч. 2 ст. 11 КК).

Під кримінальною прдтиправністю розуміють перед-баченість (заборону) суспільне небезпечного діяння криміна­льним законом - конкретною статтею Особливої частини КК. Дія або бездіяльність, не передбачені кримінальним законом, тобто не зазначені в певній статті Кримінального кодексу, ні за яких обставин не можуть бути визнані злочином і не мо­жуть тягти кримінальної відповідальності.

Ознака "винність" пов'язана з наявністю в діях особи умислу або необережності. Невинне заподіяння шкоди (казус) виключає можливість визнання діяння злочинним.

Ознака караності означає, що за будь-який злочин у законі передбачено конкретні вид і міра покарання. Наявність усіх зазначених ознак дозволяє в кожному конкретному випа­дку відносити те або інше діяння (вчинок) до числа злочинних і караних. Відсутність же хоча б однієї з цих ознак виключає можливість розглядати скоєне діяння як злочин.

265Злочини з урахуванням ступеня їхньої тяжкості поді­ляються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі (ст. 12 КК). Вони різняться між со­бою правовими наслідками, зокрема тяжкістю покарання, пе­редбаченого за них у санкціях статей Особливої частини КК.

20.4. Кримінальна відповідальність та її підстава

Кримінальна відповідальність є одним із видів юри­дичної відповідальності, встановлюється державою в кримі­нальному законі і покладається на осіб, винних у вчиненні злочину. Під кримінальною відповідальністю розуміється юридичний обов'язок особи, яка здійснила злочин, підлягати дії кримінального закону, тобто відповідати перед державою за винно вчинене суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом. Сутність кримінальної відповідаль­ності полягає в державному осудженні, негативній оцінці державою злочину й особи, яка його вчинила, а також у за­стосуванні на підставі вироку суду заходів державного при­мусу - кримінального покарання або інших заходів, передба­чених кримінальним законом.

Кримінальна відповідальність як обов'язок відповіда­ти перед державою і зазнати заходів державного примусу за винно вчинене суспільне небезпечне діяння (крадіжку, гра­біж, хуліганство тощо) виникає з моменту здійснення злочи­ну, але реалізується з моменту набрання обвинувальним ви­роком сили. Етапами реалізації кримінальної відповідальності є: порушення кримінальної справи, притягнення особи до кримінальної відповідальності як обвинуваченого, винесення обвинувального вироку. Кримінальна відповідальність реалі­зується за загальним правилом шляхом застосування пока­рання. Однак можлива кримінальна відповідальність (держа­вне осудження особи, яка вчинила злочин, шляхом винесення судом обвинувального вироку) із звільненням винної особи від покарання та його відбування (ст.ст. 74 - 84 КК).

Під підставою кримінальної відповідальності розумі­ють вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке міс-

266

тить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом (ч. 1 ст. 2 КК). Зміст підстави кримінальної відповідальності полягає у такому: 1) кримінальна відповідальність можлива тільки за суспільно небезпечне діяння - дію або бездіяльність, тобто за конкретний акт вольової суспільно небезпечної пове­дінки людини, але не за її думки, погляди, переконання; 2) до кримінальної відповідальності притягується тільки особа, винна у вчиненні суспільно небезпечного діяння; 3) криміна­льна відповідальність настає лише за таке суспільно небезпе­чне діяння, що безпосередньо передбачено кримінальним за­коном (у конкретній статті Особливої частини КК) і містить у собі склад злочину. Його відсутність виключає кримінальну відповідальність. Кримінальну справу не може бути поруше­но, а порушена справа підлягає припиненню, якщо в діях осо­би відсутній склад злочину (ч. 2 ст. 6 Кримінально-проце­суального кодексу України).