Глава 20. Кримінальне право

20.1. Кримінальне право як галузь права

Кримінальне право - одна з галузей права України, яка являє собою систему встановлених вищим орга­ном державної влади (Верховною Радою України) норм, що визначають, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути застосовані до осіб, котрі їх вчинили.

Кримінальне право поділяється на дві частини - Зага­льну й Особливу.

261У Загальній частині зосереджена норми загального характеру, які застосовуються до всіх злочинів. У ній розкри­ваються завдання кримінального права, регулюються питання дії кримінального закону в часі й у просторі, вказчються під­стави кримінальної відповідальності, наводиться поняття зло­чину. надається класифікація злочинів, закріплюються інші базові інститути (незакінчений злочин, необхідна оборона. крайня необхідність, затримання злочинця, співучасть у зло­чині, добровільна відмова від вчинення злочину та ін.). визна­чаються поняття, цілі й види покарань, містяться норми, що регулюють порядок призначення покарання і звільнення від покарання та кримінальної відповідальності.

В Особливій частині передбачено норми, що встанов­люють відповідальність за конкретні злочини: проти націона­льної безпеки України, проти життя, здоров'я, волі, честі та гідності особи, злочини у сфері господарської діяльності, проти довкілля та ін. Загальна й Особлива частини - логічно взаємозв'язані і взаємодіючі системи норм кримінального права.

Завданнями кримінального права є правове забезпе­чення охорони прав і свобод людини і громадянина, власнос­ті, громадського порядку й громадської безпеки, довкілля. конституційного устрою України від злочинних посягань, за­безпечення миру і безпеки людства, а також запобігання зло­чинам.

Джерелом кримінального права є кримінальний закон у вигляді Кримінального кодексу.

Кримінальне право базується на принципах (осново­положних засадах) законності, демократизму, гуманізму, пат­ріотизму, особистої винної відповідальності за вчинення сус­пільне небезпечного діяння, передбаченого кримінальним за­коном як злочин, індивідуалізації і невідворотності криміна­льної відповідальності.

20.2. Кримінальний закон

Кримінальний закон - це прийнятий вищим органом державної влади (Верховною Радою України) нормативний

262

акт, що встановлює підстави кримінальної відповідальності, визначає, які суспільне небезпечні діяння визнаються злочи­нами і які покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили. Кримінальний закон регулює всю сферу суспільних відносин, пов'язаних із злочином і покаранням. Поняттям "кримінальний закон" охоплюються як окремий прийнятий Верховною Радою України законодавчий акт, що встановлює кримінальну відповідальність за конкретний злочин, так і окрема стаття Кримінального кодексу, а також Кримінальний кодекс (дачі КК) у цілому.

Усе чинне кримінальне законодавство України зосе­реджено у Кримінальному кодексі. Кримінальний кодекс - це систематизований законодавчий акт, що складається із Зага­льної й Особливої частин. У Загальній частині визначено ба­зові інститути і поняття, які співвідносяться з усіма конкрет­ними видами злочинів. У Особливій частині містяться визна­чення конкретних видів злочинів і встановлюються покарання за їх вчинення.

Нині чинний Кримінальний кодекс, прийнятий Верхо­вною Радою 05.04.2001 p., набрав чинності з 01.09.2001 р. За­гальна й Особлива частини його поділяються на глави і статті. Статті Загальної частини становлять єдине ціле і можуть мати частини, пункти, підпункти. Статті Особливої частини поді­ляються на диспозицію і санкцію. Диспозиція - це частина статті Особливої частини КК, в якій описується конкретний злочин і вказуються його ознаки. Санкція - це частина статті, в якій визначаються вид і міра покарання, що підлягають за­стосуванню за злочин, описаний у диспозиції.

Кримінальний закон діє у просторі й у часі.

Дія кримінального закону в просторі. Усі особи, що вчинили злочини на території України, підлягають криміна­льній відповідальності на підставі кримінального закону Украї­ни (ст. 6 КК - територіальний принцип). Питання про кримі­нальну відповідальність дипломатичних представників інозе­мних держав та інших громадян, які відповідно до чинних за­конів і міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудними у кримі-

263нальних справах судам України, у випадку вчинення цими особами злочину на території України вирішується диплома­тичним шляхом (ч. 4 ст. 6 КК). Громадяни України, а також особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за межами України, підлягають криміна­льній відповідальності за КК України, якщо інше не передба­чено міжнародними договорами України, згода на обов'яз­ковість яких надана Верховною Радою України (ст. 7 КК -принцип громадянства).

Дія кримінального закону в часі. Особи, які вчинили злочини, підлягають кримінальній відповідальності за зако­ном, який діяв на час вчинення злочину (ч. 2 ст. 4 КК). Чин­ним визнається закон, що набрав юридичної сили і ще не втратив її, тобто не скасований або не змінений іншим зако­ном. Якщо ж особа вчинила злочин у період чинності одного (раніше діючого) закону, а питання про притягнення її до кримінальної відповідальності вирішується у період дії іншо­го, нового закону, то застосуванню підлягає раніше діючий закон, якщо він є більш м'яким, ніж новий. Якщо ж новий за­кон є більш м'яким, ніж той, що діяв раніше, тобто усуває злочинність діяння або пом'якшує покарання, то застосову­ється новий закон (зворотна сила закону) - ч. 1 ст. 5 КК. Зво­ротна сила кримінального закону - це поширення нового за­кону на злочини, вчинені до набрання ним сили. Закон, що встановлює покарання за діяння або посилює покарання, зво­ротної сили не має (ч. З ст. 5 КК).