16.3. Відповідальність за порушення житлового законодавства

За порушення житлового законодавства встановлено кримінальну, адміністративну і цивільно-правову відповіда­льність.

Кримінальна відповідальність передбачена, напри­клад, за порушення недоторканності житла громадян (ст. 130

229КК). За цією статтею кримінальну відповідальність несуть по­садові особи, які провели незаконний обшук, незаконне висе­лення чи інші дії. що порушують недоторканність житла.

Встановлено перелік адміністративних правопору­шень у галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства і благоустрою, за вчинення яких настає адміністративна відповідальність. До таких правопо­рушень належать: порушення посадовими особами порядку постановки на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (ст. 149 КУпАП); порушення правил користу­вання жилими будинками і жилими приміщеннями (ст. 150 КУпАП); самоуправне заселення жилого приміщення (ст. 151 КУпАП).

За невиконання сторонами зобов'язань за договором найму жилого приміщення може настати цивільно-правова відповідальність. Так, згідно зі ст. 176 ЖК невиконання най-модавцем обов'язків щодо ремонту жилого приміщення у ви­падках, викликаних невідкладною необхідністю, дає наймаче­ві право провести ремонт і стягнути з наймодавця вартість йо­го або зарахувати її в рахунок квартирної плати. Наймодавець жилого приміщення зобов'язаний також відшкодувати витра­ти по переселенню, викликаному капітальним ремонтом (ч. 4 ст. 101 ЖК).

Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зо­бов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попере­дній стан.

Житлове законодавство передбачає позбавлення права користування жилим приміщенням за його систематичне руй­нування чи псування або за використання не за призначенням (ст. 116ЖК).

230

Глава 17. Сімейне законодавство

17.1. Сім'я

Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, бать­ківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин здійснюється з ура­хуванням права на: таємницю особистого життя їх учасників, особисту свободу та недопустимість свавільного втручання у сімейне життя. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Сім'я - це спільне проживання осіб, пов'язаних спільним побутом, що мають взаємні права та обов'язки, по­дружжя вважаються сім'єю і тоді, коли один з них у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за ба­тьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважаєть­ся дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, а неповно­літньою - до досягнення нею вісімнадцяти років.

Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на ство­рення сім'ї. У випадках, передбачених законом, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку, а при наро­дженні дитини створити сім'ю і незалежно від віку.

Підстави виникнення сім'ї: шлюб, кровне споріднен­ня, усиновлення, а також інші підстави, не заборонені зако­ном і такі, що не суперечать моральним засадам суспільства. Наприклад, сім'єю буде вважатися проживання жінки разом з дітьми, які народжені нею не у шлюбі; спільне відкрите про­живання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу при відсут­ності формальних перешкод для цього тощо (конкубінат). Права сім'ї має одинока особа.

Усиновлення — це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, коли усиновлюється ди­тина, яка є громадянином України, але проживає за межами

України.

231