13.12. Правовий режим природно-заповідного фонду України

Природно-заповідний фонд України складають ділянки суші й водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, ес­тетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофон­ду тваринного і рослинного світу, підтримки загального еко­логічного балансу і забезпечення належного стану навколиш-

182

нього природного середовища. Правовою основою організа­ції, охорони, ефективного використання природно-заповід­ного фонду, відтворення його природних комплексів та об'єк­тів є Закон України "Про природно-заповідний фонд України".

Складові частини природно-заповідного фонду - це природні території й об'єкти (природні заповідники, біосфер-ні заповідники, заказники, національні природні парки та ін.), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологі­чні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням встановлених законом охоронних вимог і пра­вил можуть використовуватися тільки для природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих, рекреаційних, освітньо-вихо­вних та інших цілей.

Управління в зазначеній сфері здійснюється спеціаль­но уповноваженими органами - Міністерством екології і при­родних ресурсів та його органами на місцях. В управлінні те­риторіями й об'єктами природно-заповідного фонду мають право брати участь і об'єднання громадян, статутами яких пе­редбачено діяльність у галузі охорони навколишнього приро­дного середовища.

З метою забезпечення ефективної організації і функці­онування природно-заповідного фонду використовуються за­кріплені законом економічні механізми: компенсація у вста­новленому порядку збитків, заподіяних порушенням законо­давства про природно-заповідний фонд; екологічна оцінка те­риторій і об'єктів природно-заповідного фонду, ведення їх обліку та ін. Створення об'єктів природно-заповідного фонду та оголошення відповідних територій територіями природно-заповідного фонду здійснюється в порядку, встановленому законом. Так, рішення про створення природних заповідників, національних і природних парків та про відведення земельних ділянок для них, а також рішення щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Рішення ж про створення біосферних заповідників приймаються Президен­том України лише після того, як зазначені питання будуть ви­рішені відповідно до міжнародних угод.

183За порушення законодавства про природно-заповідний фонд передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність винних осіб.

Глава 14. Цивільне законодавство

14.1. Цивільне право як самостійна галузь права

Цивільне право-це галузь приватного права, яка регулює особисті немайнові та майнові відносини, що ви­никають між автономними і рівноправними суб'єктами, які наділені суб'єктивними цивільними правами та суб'єктив­ними цивільними обов'язками.

Загальними засадами цивільного права є: неприпусти­мість свавільного втручання у сферу особистого життя люди­ни; неприпустимість позбавлення права власності, крім ви­падків, встановлених Конституцією України та законом; сво­бода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та ін­тересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Акти цивільного законодавства України. До актів ци­вільного законодавства слід віднести Конституцію України, Цивільний кодекс України (далі - ЦК), інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, акти Президента України у випадках, встановлених Консти­туцією, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному воле­виявленні, майновій самостійності їх учасників.

Особисті немайнові відносини виникають з приводу нематеріальних благ, а саме продуктів творчої діяльності лю­дини або об'єктів права інтелектуальної власності (твори нау­ки, літератури, мистецтва, винаходи, корисні моделі тощо), а

184

також особистих немайнових благ (честь, гідність, ділова ре­путація, зображення людини, її приватне життя тощо).

Майнові відносини являють собою відносини, які ви­никають з приводу майна - матеріальних благ, що мають еко­номічну форму товару, а саме предметів матеріального світу, майнових прав та обов'язків.

Цивільні правовідносини складаються з певних еле­ментів, до яких відносять: учасників або суб'єктів правовід­носин, тобто осіб, які беруть участь у них; об"єкти правовід­носин, що являють собою немайнове або майнове благо, сто­совно якого виникає певний зв'язок між суб'єктами правовід-ношення; зміст правовідносин, що складають суб'єктивні ци­вільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки їх учасників.

Учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти пу­блічного права.

Об'єкти цивільних правовідносин: майнові - речі, гроші, цінні папери, а також майнові права. Об'єктами висту­пають також результати деяких видів діяльності людини - ро­біт та послуг; немайнові - продукти творчої діяльності людини або об'єкти права інтелектуальної власності (твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи тощо); осо­бисті немайнові блага (честь, гідність, ділова репутація, ім'я, зображення, приватне життя тощо).

Зміст цивільних відносин: суб'єктивне цивільне право -це міра дозволеної поведінки, що належить учаснику цивільних правовідносин. Відповідно до цього особа здійс­нює свої цивільні права вільно, на свій розсуд, але у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, утримуючись від дій, які б могли порушити права інших осіб; суб'єктивний цивільний обов'язок - це міра належної по­ведінки зобов'язаного учасника цивільного правовідношення, яка може полягати в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру.

Підстави виникнення цивільних прав та обов 'язків: договори та інші правочини; створення літературних худож-

185ніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та мо-ратьної шкоди іншій особі; акти органів державної влади, ор­ганів влади АРК або органів місцевого самоврядування; рі­шення суду; настання або ненастання певної події.