13.8. Відповідальність за порушення екологічного законодавства

Важливим складовим елементом правового забезпе­чення раціонального природокористування та охорони навко­лишнього природного середовища є юридична відповідаль­ність за порушення екологічного законодавства. Підстава такої відповідальності - екологічні правопорушення, перелік яких закріплено в екологічному законодавстві. Відповідно до закону екологічними порушеннями визнаються: порушен­ня прав громадян на екологічно безпечне навколишнє середо­вище; порушення норм екологічної безпеки; невиконання вимог державної екологічної експертизи; перевищення лімітів і порушення інших вимог щодо використання природних ресурсів; самовільне використання природних ресурсів; порушення строків внесення платежів за використання при­родних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища, а також інші передбачені законом правопору­шення.

Особи, винні у вчиненні екологічних правопорушень, несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну чи цивільно-правову відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність застосовується у ви­падках порушення екологічних вимог у результаті недодер­жання трудової чи виробничої дисципліни.

Адміністративні стягнення накладаються на винних.

174

якщо порушення екологічного законодавства характеризу­ються відносно невисоким ступенем небезпеки і не пов'язані з притягненням до кримінальної відповідальності. За здійснен­ня екологічних правопорушень, що є злочинами, передбачено кримінальну відповідальність.

Законом закріплено обов'язок підприємств, установ, організацій і громадян відшкодовувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення екологічного законодавства, тобто нести цивільно-правову відповідальність. Така відповідальність по­кладається на винних суб'єктів незалежно від притягнення їх до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Порядок накладення дисциплінарних, адміністратив­них, кримінальних і цивільно-правових санкцій регулюється спеціальним законодавством.

13.9. Поресурсові кодекси і закони України

Перехід економіки України до ринкових відносин зу­мовив необхідність докорінних перетворень у галузі природо­користування та охорони навколишнього природного середо­вища. В основу таких перетворень покладено поресурсові ко­декси і закони України, що останнім часом зазнали істотних змін та доповнень.

До поресурсових належать Земельний, Водний, Лісо­вий кодекси і Кодекс про надра. Поресурсовими вважаються також закони України "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про охорону атмосферного повітря", "Про природно-заповідний фонд" та деякі інші.

Земельний кодекс України, прийнятий Верховною Ра­дою 25.10.2001 p., регулює відносини в галузі використання та охорони земель. Земля розглядається як поверхневий ро­дючий шар, що використовується як засіб виробництва в сіль­ському і лісовому господарстві, а також інша поверхня в ме­жах територіальних кордонів України, що використовується для розміщення населених пунктів та інших несільськогоспо-дарських цілей, і як природний ресурс - основа екосистеми.

Головною, визначальною особливістю чинного Земе-

175льного кодексу є визнання існування багатосуб'єктності форм власності на землю та забезпечення пріоритету права приват­ної власності на цей об'єкт природи. Земельний кодекс відо­бражає стратегію держави, спрямовану на поглиблення і по­дальший розвиток земельної реформи, створює законодавчу базу для нормотворчої та 11 равозастосовчої практики.

Основним земельним законом держави закріплено но­ві правові інститути: право земельного сервітуту, набувальна давність, застава землі, договір довічного утримання, обме­ження прав на землю, зонування земель та ін.

Земельний кодекс визначає систему органів, які здійс­нюють державне управління у сфері використання та охорони земель. Це органи загальної і спеціальної компетенції. У ко­дексі зосереджено правові приписи, що регулюють порядок передачі земельних ділянок у власність і надання їх у корис­тування, порядок здійснення і припинення прав на земельну ділянку, плату за землю та ін. Належне місце в цьому законі займають правові норми щодо використання земель різних категорій (сільськогосподарського призначення, водного й лі­сового фондів, державного запасу та ін.). У спеціальних роз­ділах кодексу зосереджено норми, що регламентують охорону земель, контроль за використанням і охороною земель, земле­впорядкування, вирішення земельних спорів, відповідальність за порушення земельного законодавства та ін. Чинний Земе­льний кодекс України відповідає вимогам ринкової економіки та цивілізованого суспільства і водночас зберігає соціальну спрямованість.

Водний кодекс України, прийнятий 06.06.1995 р. Вер­ховною Радою, регламентує водні відносини, тобто відносини в галузі використання, охорони і відтворення вод (водних об'єк­тів). Ці відносини поряд із земельними, лісовими, фауністич­ними та іншими є складовою частиною екологічних відносин.

Водний кодекс у комплексі з іншими заходами впливу повинен сприяти формуванню водно-екологічного правопо­рядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому викори­станню вод та їх охороні від забруднення, засмічення і вичер-

176

пання. У цьому кодексі в окремих розділах вміщено норми про водокористування та охорону вод. Особлива увага приді­ляється відтворенню водних ресурсів, бо саме вони забезпе­чують існування людей, тваринного і рослинного світу і є об­меженими природними об'єктами.

Лісовий кодекс України від 21.01,1994 р. регламентує правовідносини з метою забезпечення підвищення продукти­вності, охорони і відтворення лісів, збереження їхніх корис­них властивостей, задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах на основі їх науково обґрунтованого, раціонального використання. Ліси України визнаються її національним ба­гатством і за своїм призначенням та місцем розташування ви­конують переважно екологічні, естетичні, виховні та інші фу­нкції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні. До лісових ресурсів належать деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, які використовуються для задоволення потреб населення і потреб виробництва.

Відносини в галузі використання та охорони надр рег­ламентуються Кодексом України про надра, прийнятим 27.07.1994 р. З урахуванням специфіки надр вони оголошені виключною власністю народу України і можуть надаватися тільки в користування, наприклад, для видобутку корисних копалин, геологічного вивчення тощо.

Закон України "Про тваринний світ" від 13.12.2001 р. регулює відносини в галузі охорони, використання та відтво­рення об'єктів тваринного світу.

Відносини у сфері охорони, використання та відтво­рення рослинного світу регулюються Конституцією України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", Лі­совим кодексом України, а також спеціальним Законом Укра­їни "Про рослинний світ" від 09.04.1999 р. та іншими норма­тивно-правовими актами.

Завданням Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 р. (зі змінами та доповненнями) є рег­ламентація ВІДНОСИН V ЦІЙ Сфері 3 МеТОЮ збереження, ПОЛІП-177шення і відновлення стану атмосферного повітря, запобігання і зниження шкідливого впливу на атмосферне повітря, забезпе­чення раціонального його використання для виробничих по­треб, а також зміцнення правопорядку і законності в цій сфері. Він визначає правові й організаційні основи та екологічні ви­моги в галузі охорони і використання атмосферного повітря.

Закон України ''Про природно-заповідний фонд" від 16.06.1992 р. закріплює правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду, а також відтворення його природних комплексів і об'єктів.