13.6. Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища

Один із найважливіших засобів підвищення ефектив­ності використання природних ресурсів і охорони навколиш­нього природного середовища - впровадження в зазначену сферу економіко-правового механізму. Сутність цього меха­нізму полягає в тому, що економічні умови господарювання кожного природокористувача або власника природних ресур­сів мають забезпечувати екологічні інтереси як суспільства в цілому, так і кожного індивіда. Складовими елементами тако­го механізму є: встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколи­шнє природне середовище і розміщення відходів; встановлен­ня нормативів плати і розмірів платежів за використання при­родних ресурсів, за відходи та інші види шкідливого впливу; надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впро­вадженні ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій і нетрадиційних видів енергії; здійснення інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природно­го середовища; визначення джерел фінансування заходів що­до охорони навколишнього природного середовища.

Законом України "Про охорону навколишнього при­родного середовища" передбачено, що підприємства (незале­жно від форм власності і відомчого підпорядкування) корис­туються природними ресурсами у встановленому порядку за плату, а у випадках, передбачених чинним законодавством України, - на пільгових умовах. Нормативний припис щодо платності спеціального використання природних ресурсів стосується і громадян. Плата за спеціальне природокористу­вання встановлюється на підставі нормативів плати і лімітів використання природних ресурсів. Ці нормативи визначають­ся з урахуванням поширеності природних ресурсів, їхньої якості, можливостей виробництва, комплексності, продуктив­ності, місцезнаходження, можливостей переробки й утилізації відходів та інших чинників. Платежі за використання природ-

172

них ресурсів у межах встановлених лімітів зараховуються на витрати виробництва, а за понадлімітне використання і зни­ження якості природних ресурсів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Плата за забруднення навколишнього середовища встановлюється на основі відповідних лімітів на: викиди за­бруднюючих речовин в атмосферу і поверхневі води, терито­ріальні і внутрішні морські води, а також підземні води, в то­му числі скиди, що здійснюються підприємствами через сис­тему комунальної каналізації; розміщення відходів промисло­вого, сільськогосподарського, будівельного та іншого вироб­ництва. Порядок визначення плати і стягнення платежів за за­бруднення навколишнього природного середовища затвер­джено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1992 р.

13.7. Контроль у галузі природокористування та охорони навколишнього природного середовища

Контроль у галузі природокористування та охорони навколишнього природного середовища здійснюється шляхом перевірки, спостереження, обстеження, інвентаризації, інспе­ктування та ін. Цей контроль проводиться уповноваженими державними органами і громадськими формуваннями. Держа­вний контроль покладається на ради всіх рівнів, органи дер­жавної виконавчої влади, а також на спеціально уповноважені органи, наприклад, Міністерство екології та природних ре­сурсів і його органи на місцях та ін.

Громадський контроль здійснюється громадськими ін­спекторами охорони навколишнього природного середовища. Компетенцію і порядок діяльності цих інспекторів визначено Положенням, затвердженим Міністерством екології та приро­дних ресурсів. Громадські інспектори уповноважені проводи­ти перевірки, складати протоколи про порушення законодав­ства про охорону довкілля і подавати їх органам державного контролю і правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності. Крім того, обов'язком громадських ін­спекторів є надання допомоги органам державного контролю

173в діяльності по запобіганню екологічним правопорушенням, участь у проведенні разом із працівниками органів державно­го контролю рейдів і перевірок додержання всіма суб'єктами екологічного законодавства норм екологічної безпеки і вико­ристання природних ресурсів.

Крім державного і громадського контролю в зазначе­ній сфері законом передбачено здійснення сільськими, сели­щними, міськими, районними та обласними радами і само­врядного контролю, наприклад, за використанням та охоро­ною земель.