13.2. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"

Закон України "Про охорону навколишнього природ­ного середовища" визначає правові, економічні і соціальні основи організації охорони довкілля. Цей Закон регулює еко­логічні відносини на основі принципів і правил, єдиних для всього екологічного законодавства і права. У ньому закріпле­ні екологічні права й обов'язки громадян, положення, що ре­гулюють надзвичайні екологічні ситуації, обов'язкове прове­дення екологічної експертизи, заходи щодо забезпечення еко-

163логічної безпеки, стандартизації і нормування в галузі охоро­ни навколишнього природного середовища та ін. Законом до­кладно визначено компетенцію уповноважених органів, які здійснюють управління в галузі охорони навколишнього се­редовища і використання природних ресурсів. Наприклад, на Міністерство екології та природних ресурсів покладено такі функції: здійснення комплексного управління природокорис­туванням; проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і ви­користання природних ресурсів; координація діяльності міні­стерств, відомств, підприємств і установ у цій галузі; здійс­нення державного контролю за використанням і охороною природних ресурсів; організація екологічного моніторингу за станом навколишнього природного середовища; здійснення державної екологічної експертизи; подання позовів про від­шкодування збитків, заподіяних у результаті порушення зако­нодавства про охорону навколишнього природного середо­вища та ін.

Поряд із державним управлінням Законом передбаче­но також повноваження громадських об'єднань у галузі охо­рони навколишнього природного середовища. Так, громадські формування мають право: подавати позови про відшкодуван­ня збитків, заподіяних внаслідок порушення екологічного за­конодавства, у тому числі здоров'ю громадян і майну громад­ських об'єднань; проводити громадську екологічну експерти­зу, оприлюднювати її результати і передавати органам, упов­новаженим приймати рішення; розробляти і пропагувати свої природоохоронні програми і т.п.

Зазначений Закон розрізняє державну, громадську та інші різновиди екологічної експертизи, закріплює обов'яз­ковість її проведення в процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища. Відповідно до Закону правове значення позитивного висновку державної екологічної експертизи полягає в тому, що такий висновок є підставою для відкриття фінансування всіх програм і проек­тів. Висновок же громадської екологічної експертизи, прове-

164

деної незалежно від державної, може враховуватися органа­ми, що здійснюють державну екологічну експертизу, а також іншими заінтересованими органами.

Певне місце в Законі займають норми, що регулюють використання природних ресурсів, контроль і нагляд за охо­роною навколишнього природного середовища, а також еко­номічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

В окремих розділах Закону зосереджено статті, що ви­значають правовий статус територій і об'єктів, які підлягають особливій охороні, а також статті, що регулюють розгляд спорів у галузі охорони навколишнього природного середо­вища та відповідальність за порушення екологічного законо­давства.