9.3. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим

Термін "автономія" грецького походження, перекла­дається як самостійність, самоврядування. Суть автономії по­лягає в наданні права на самоврядування народові, який ком­пактно проживає на території у межах однієї держави.

Україна відповідно до ст. 2 Конституції України є уні­тарною державою, до складу якої входить Автономна Республіка Крим (далі - АРК), яка є невід'ємною складовою частиною держави і в межах повноважень, визна­чених Конституцією України, самостійно вирішує питання, віднесенні до її відання.

За юридичною природою АРК - адміністративно-територіальна автономія, а тому не є носієм державного су­веренітету, не має права виходу зі складу України, не може вступати в політичні відносин з іноземними державами.

АРК має свою Конституцію, яка приймається її Вер­ховною Радою, а потім затверджується парламентом України.

Представницьким органом АРК є Верховна Рада Авто­номної Республіки Крим, що складається із 100 депутатів, які обираються на основі конституційних принципів виборчого права терміном на 5 років. Верховна Рада АРК приймає акти у вигляді рішень і постанов.

Урядом автономії є Рада Міністрів АРК. її очолює Го­лова Ради Міністрів, який за погодженням із Президентом

123України призначається та звільняється з посади Верховною Радою АРК.

Місцеве самоврядування здійснюють органи місцево­го самоврядування, а правосуддя здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України.

Автономна Республіка Крим має досить значні повноваження, які закріплені в ст. 137 і 138 Конституції УкраїниКонституція України також передбачає в АРК інсти­тут представництва Президента України, статус якого ви­значається законом України (ст. 139). Представництво Прези­дента України в АРК є органом державної виконавчої влади, основні функції якого: здійснення повноважень щодо забез­печення проведення в життя Конституції і законів України, прав і свобод громадян, а також сприяння взаємодії органів державної влади України з відповідними органами АРК.

Глава 10. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування в україні

10.1. Поняття місцевого самоврядування

Децентралізація державної влади на рівні територіаль­них громад та органів, які вони обирають, є одним із найваж­ливіших елементів демократичної, соціальної, правової дер­жави. Згідно зі ст. 7 Конституції України в нашій державі ви­знається і гарантується місцеве самоврядування. Це підкреслює тісний зв'язок місцевого самоврядування з принципом наро­довладдя. У розділі XI Конституції України визначено засади функціонування місцевого самоврядування, які набули пода­льшого розвитку в Законі України "Про місцеве самовряду­вання в Україні". Законодавство про місцеве самоврядування в Україні відповідає міжнародно-правовим нормам, що ви­кладені у Всесвітній декларації місцевого самоврядування і Європейській Хартії про місцеве самоврядування.

Згідно із Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування -це гаранто­ване державою право та реальна здатність територіальної

124

громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільсь­ку громаду жителів кількох сіл, селищ, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого са­моврядування вирішувати питання місцевого значення в ме­жах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на таких важливих принципах: народовладдя; законності; глас­ності; правової, організаційної та матеріально-фінансової са­мостійності в межах повноважень, визначених законом; під­звітності та відповідальності перед територіальними грома­дами їх органів і посадових осіб; державної підтримки та га­рантії місцевого самоврядування; судового захисту прав міс­цевого самоврядування.