Глава 7 конституційні інститути демократії в україні

7.1. Виборче право і виборча система в Україні

Безпосереднє пряме народовладдя-це форми вільного волевиявлення народу як носія сувереніте­ту шляхом прямої його участі у формуванні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядуван­ня, а також у безпосередньому прийнятті владних рішень із передбачених Конституцією та законами України питань.

Інститутами безпосередньої демократії, засобом пря­мого вирішення громадянами важливих питань політичного, економічного, соціально-культурного життя є вибори та ре­ферендум, а також інші форми безпосередньої демократії: мі­тинги, демонстрації, пікети тощо.

Постійно і періодично як форма прямої демократії за­стосовуються вибори. Шляхом виборів обирається Президент, формуються парламент, представницькі органи місцевого са­моврядування, обираються сільський, селищний, міський го­лови.

У конституційному праві термін "вибори" означає пе­редбачену конституцією або законами таку особливу проце­дуру формування державного органу чи представницького органу місцевого самоврядування, що здійснюється виборця­ми шляхом таємного голосування, якщо на кожен мандат пре­тендують у встановленому порядку два і більше кандидатів.

Вибори є засобом реалізації народного суверенітету, легітимізації влади. Саме вони забезпечують стабільність, по­ступовість і наступність існування влади. Періодичні вибори дають змогу здійснити якісний" вибір складу представницьких органів. Вони розглядаються як найважливіший засіб форму­вання і вираження громадської думки.

Виборче право розуміють в об'єктивному і суб'єктив­ному аспекті. Сукупність конституційно-правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі ви­борів, становить виборче право в об'єктивному аспекті. Ці

106

норми містяться в Конституції України, Законах "Про вибори Президента України", "Про вибори народних депутатів Укра­їни" та ін.

Суб'єктивне виборче право - це право виборця при­ймати участь у голосуванні (активне виборче право наступає з 18 років), та право бути обраним (пасивне виборче право на­ступає: по виборах Президента України з 35 років, народних депутатів України з 21 року, депутатів Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів з 18 років.).

Вибори і виборчі системи поділяються на види залеж­но від часу, об'єктів виборів, територіальних ознак. За об'єктом, що передбачає органи або посади, вибори можна класифікувати так: 1) вибори парламенту - Верховної Ради України; 2) вибори на пост Президента України; 3) вибори представницького органу територіальної автономії - Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим; 4) вибори представ­ницьких органів самоврядування сільських, селищних, місь­ких, районних у містах, районних, обласних рад; 5) вибори на посаду сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори поділяються на чергові, позачергові або дострокові; повторні; вибори депутатів, сіль­ських, селищних, міських голів замість тих, що вибули.

За порядком визначення результатів виборів розрізня­ють мажоритарну, пропорційну та змішану виборчі системи.

Мажоритарна система, в основі якої лежить прин­цип більшості, передбачає, що депутатські мандати (один або кілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отрима­ли встановлену законом більшість голосів.

Пропорційна система передбачає розподіл депутат­ських мандатів у парламенті або у представницьких органах самоврядування між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого округу. При застосуванні цієї системи округи завжди є багатомандат­ними. Система передбачає встановлення так званого загоро­джуючого виборчого бар'єра.

Змішана система поєднує правила мажоритарної та

107пропорційної систем. Певна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша - за пропорційним принципом.

Конституція України не закріплює вид виборчої сис­теми по виборах до парламенту та представницьких органів місцевого самоврядування. Вона визначається окремими ви­борчими законами. Обрання виборчої системи є проблемою політичної доцільності, яка вирішується Верховною Радою України з урахуванням політичних і соціальних чинників.

Суб'єктивне виборче право грунтується на принципах, додержання яких дозволяє вважати вибори легітимними, про­явом дійсно народного волевиявлення.

Вибори до органів державної влади та органів місце­вого самоврядування є вільними і відбуваються на основі за­гального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємно­го голосування.

Принцип вільних виборів означає, що виборець сам ви­рішує, приймати йому участь у голосуванні чи ні. Не припус­тимим є здійснення щодо виборця погроз, підкупу та ін.

Принцип загальності виборчого права означає, що право голосу мають усі громадяни України, які на день голо­сування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних у судо­вому порядку недієздатними.

Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах: кожен виборець має лише один голос.

Пряме виборче право означає, що особи, які балоту­ються, обираються безпосередньо виборцями.

Принцип таємного голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців забороняється. Кожен виборець голосує особисто, заповнюючи виборчий бюлетень у спеціаль­но підготовленій кабіні або кімнаті для таємного голосування. Під час заповнення бюлетеня забороняється присутність будь-кого, крім голосуючого.

В Україні діють такі виборчі системи:

1) мажоритарна - по виборах Президента України, сільських, селищних та міських голів, депутатів сільських і селищних рад:

2) пропорційна застосовується по виборах народних

депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, депутатів місцевих рад (за винятком сільських і селищних). Передбачений 3% загороджуючий бар'єр.

7.2. Референдуми в Україні

У системі народовладдя в Україні важливою її фор­мою є референдум. Референдум -це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів України, інших рі­шень із важливих питань загальнодержавного і місцевого зна­чення.

Референдум - один із основних засобів реалізації на­родного суверенітету. В умовах демократичного суспільства він може бути використаний народом як противага рішенням органів державної влади та міського самоврядування, що не задовольняють інтересам громадян.

Можливість проведення в Україні референдумів ви­значена III розділом Конституції України та Законом "Про всеукраїнський та міський референдуми", який передбачає три види референдумів: Всеукраїнський, Автономної Респуб­ліки Крим і місцеві.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх пов­новажень. Так, Верховна Рада призначає референдум з питань про зміну території України, а Президент щодо змін у І, III, XIII розділах Конституції. Крім того, Президент зобов'язаний проголосити проведення Всеукраїнського референдуму за на­родною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу. При цьому підписи на підтримку призначення референдуму повин-ні бути зібрані у двох третинах областей і не менш ніж по сто тисяч підписів у кожній з цих областей. Разом з тим на Всеукраїнський рефере­ндум не можна виносити питання, що стосуються проектів за­конів про бюджет, оподаткування та амністії і належать до компетенції судових і прокурорських органів.

Предметом референдуму Автономної Республіки

108

109Крим може бути прийняття, зміна чи скасування рішень з пи­тань, які віднесені законодавством України до відання авто­номії.

Місцеві референдуми призначають місцеві ради для вирішення питань виключно місцевого значення, наприклад, питання про дострокове припинення повноважень голови чи депутатів відповідної ради.

Залежно від юридичної сили прийнятого на референ­думі рішення розрізняють імперативний та консультативний референдуми. Рішення, прийняте імперативним референду­мом, не потребує затвердження будь-яким органом влади. Консультативний референдум (дорадче опитування) прово­диться з метою з'ясування думки громадян щодо певного пи­тання.