6.4. Право громадян на об'єднання в політичні партії та громадські організації відповідно

до законодавства України

Право громадян створювати свої об'єднання є не­від'ємним правом людини і громадянина. Згідно зі ст. 36 Кон­ституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації (такі, що не є громадянами -тільки в громадські організації) для здійснення і захисту своїх прав і свобод, задоволення політичних, економічних і соціа­льних інтересів.

Відповідно до Закону "Про політичні партії України" від 05.04.2001 р. політична партія - це зареєстроване згідно із законодавством добровільне об'єднання громадян, прибічників певної загальнонаціональної програми соціаль­ного розвитку, які головною метою вважають сприяння фор­муванню і вираженню їх політичної волі і які беруть участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого самоврядування і працюють у них.

Закон "Про об'єднання громадян" від 16.07.1992 р. передбачає можливість створення громадських орга­нізацій, які є об'єднаннями громадян для задоволення і за­хисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, віко­вих, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. В Україні їх десятки тисяч. Це спортивні організа-

100

ції, профспілки тощо. На відміну від політичних партій, які завжди мають всеукраїнський статус, громадські організації можуть мати, крім всеукраїнського статусу, також міжнарод­ний і місцевий.

Політичні партії, а також громадські організації з між­народним і всеукраїнським статусом реєструє Міністерство юстиції, а з місцевим статусом - районні й обласні управління юстиції. Примусово заборонити діяльність об'єднань грома­дян може лише суд.

Усі об'єднання громадян рівні перед законом. Ніхто не має бути примушений до вступу в об'єднання громадян чи обмежений в правах за належність або неналежність до полі­тичних партій чи громадських організацій. Членство у будь-якій партії або громадській організації не може бути умовою зайняття посади в державній організації чи служити підста­вою для обмеження прав і свобод людини.

Конституція України містить у собі норму про те, що утворення і діяльність політичних партій та громадських ор­ганізацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквіда­цію незалежності України, зміну конституційного ладу наси­льницьким шляхом, пропаганду війни та інші випадки, забо­роняються.

Об'єднання громадян не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організа­ційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади, виконавчих органах місцевого самоврядуван­ня, військових формуваннях, а також на державних під­приємствах, в організаціях і установах.

6.5. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

Уповноважений Верховної Ради Украї­ни з прав людини (народний правозахисник, або омбуд-сман) здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах своєї юрисдик-

101ції, керуючись Конституцією і законами України, чинними міжнародними договорами.

Діяльність Уповноваженого є незалежною від інших державних органів та посадових осіб, вона доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав та свобод людини і гро­мадянина, не відміняє їх і не тягне за собою перегляду компе­тенції державних органів, які забезпечують захист і понов­лення порушених прав і свобод.

Повноваження Уповноваженого не можуть бути при­пинені чи обмежені в разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску), вве­дення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окре­мих її місцевостях.

Уповноважений призначається на посаду і звільняєть­ся з посади парламентом України шляхом таємного голосу­вання строком на 5 років, який починається з дня прийняття ним присяги на сесії Верховної Ради України.

Уповноважений приймає та розглядає звернення як громадян України, так і тих, хто не є її громадянами. Звер­нення подаються йому в письмовій формі потягом року після виявлення порушення прав та свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути продовжений Уповноваженим, але не більш як до двох років.

Слід відзначити, що Уповноважений не приймає кон­кретного рішення по зверненню громадян, оскільки не має на це владних повноважень і не має права підмінювати відповід­ні компетентні органи. Він лише бере на контроль звернення громадян, які скаржаться, і допомагає їм поновити їхні пору­шені права і свободи. З цією метою Уповноважений має пра­во: направляти у відповідні органи акти реагування в разі ви­явлення ним порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами певних заходів; перевіряти додер­жання встановлених прав і свобод відповідними державними органами, в тому числі й тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність; звертатися до Конституційного Суду України з поданням про конституційність законів та інших нормативно-правових актів, а також про офіційне тлумачення

102

Конституції і законів України; відвідувати у будь-який час місця тимчасового утримання затриманих, попереднього ув'язнення, місця позбавлення волі та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні; опитувати осіб, які там перебувають, і отримувати інформацію щодо умов їх утримання, а також інші повноваження, що дають Упо­вноваженому можливість ефективно виконувати свої функції.

Уповноважений не розглядає тих звернень, які розгля­даються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо зацікавлена особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

Уповноважений представляє Верховній Раді України щорічну доповідь про додержання та захист прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності; про посадових і службових осіб, які пору­шували своїми діями чи бездіяльністю права і свободи люди­ни і громадянина; про виявлені недоліки в законодавстві що­до захисту прав і свобод людини і громадянина. Доповідь по­винна містити посилання на випадки порушень прав і свобод людини і громадянина, щодо яких Уповноважений вживав необхідні заходи, на результати перевірок, що здійснювалися протягом року, а також висновки і рекомендації, спрямовані на поліпшення забезпечення прав і свобод людини і громадя­нина в Україні.