4.2. Гарантії законності і правопорядку

Для забезпечення нормальної життєдіяльності суспі­льства, непорушності прав і свобод людини законність і пра­вопорядок мають бути міцними і стабільними. Ці якості на­даються їм системою гарантій - комплексом засобів і спосо-

64

бів, спрямованих на забезпечення суворого і неухильного до­держання і виконання норм права усіма учасниками суспіль­них відносин.

Розрізняють гарантії загальні (економічні, політичні, ідеологічні) і спеціальні, тобто юридичні. Економічні гарантії -це насамперед рівність усіх форм власності, рівність економі­чних можливостей суб'єктів суспільних відносин. Наявність економічно незалежних осіб, інших суб'єктів права створює об'єктивні умови для їх заінтересованості в міцному право­вому порядку і законності. Політичними гарантіями законно­сті є розвинена система народовладдя і демократичні форми та інститути його здійснення, що виявляється у свободі само­визначення особи, в об'єднанні громадян в організації за інте­ресами. Це також зумовлює заінтересованість суб'єктів демо­кратії в тому, щоб усі однаково додержувалися законів дер­жави у своїй політичній та іншій діяльності. Ідеологічні гара­нтії - це комплекс моральних, правових уявлень про необхід­ність і корисність законопослушно!' поведінки, про недопус­тимість здійснення аморальних проступків, які одночасно є протиправними; це також елементи розвиненої правової сві­домості, правової культури. Важливе значення має свобода преси, думок, що дозволяє вести публічну боротьбу з право­порушеннями в кожній сфері державного і суспільного життя.

Юридичні гарантії - система правових засобів і інсти­тутів права, завдяки яким забезпечується додержання та ви­конання законів. Юридичні гарантії вельми різноманітні. Це, наприклад: закріплений у законі обов'язок органів держави, посадових осіб, громадян, громадських та інших об'єднань суворо додержуватися законів і виконувати їх при здійсненні своєї діяльності; нормативні роз'яснення законів; норми, які регулюють виконання державного примусу і передбачають юридичні санкції та ін.

У системі юридичних гарантій велике значення мають індивідуально-правові акти. Вони видаються на основі законів і тому спрямовані на забезпечення законності в реальних кон­кретних життєвих ситуаціях, на усунення перешкод у додер­жанні, виконанні, використанні прав і свобод різними

65суб'єктами права, на ліквідацію допущених правопорушень (наприклад, скасування незаконних нормативно-правових ак­тів, вироків суду, адміністративних стягнень тощо).

Головне місце серед правових гарантій законності та правопорядку займають конституційно-правові засоби - прин­ципи, норми, процедури, які покликані забезпечити верховенс­тво Конституції як основного джерела національного законо­давства, верховенство закону, додержання прав, свобод і за­конних інтересів громадян. Конституція передбачає систему нагляду за станом законності у сферах законотворчості та пра-вореалізації. Конституція України, проголошуючи принцип верховенства права і відповідно найвищу юридичну силу Ос­новного Закону, закріплює вимогу: "Закони та інші норматив­но-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй" (ст. 8). Для проведення в життя прин­ципу верховенства Конституції нею заснований спеціальний державний інститут - Конституційний Суд, єдиний орган кон­ституційної юрисдикції в Україні. Згідно зі ст. 147 він "вирі­шує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України". Крім законів Конституційний Суд України може визнавати неконституційними правові акти Вер­ховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим (ст. 150), чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, які вносяться до Верховної Ради України для надан­ня згоди на їх обов'язковість (ст. 151).

Центральне місце серед конституційних гарантій за­ймають ті, що покликані забезпечити права і свободи людини і громадянина. Так, Конституція України закріпила принцип, згідно з яким недопустимим є обмеження прав і свобод, за винятком випадків, зазначених у Конституції (ст. 64); Необ­хідно підкреслити, що Конституція закріплює непорушність конституційних прав і свобод. Вони не можуть бути скасовані або звужені за змістом і обсягом при прийнятті нових законів чи внесенні змін у чинні закони (ст. 22). Важливою гарантією дієвості встановлених законом прав і свобод є вимога доводи-

66

ти їх зміст до відома населення (ст. 57).

Перелік конституційних гарантій прав і свобод грома­дянина доповнюється правом на судовий захист. Згідно зі ст. 55 Конституції "кожному гарантується право на оскар­ження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і служ­бових осіб". Для захисту прав і свобод людини Конституція засновує крім судових органів інститут Уповноваженого Вер­ховної Ради України з прав людини. Конституційною нове­лою є і надання громадянам права після використання усіх національних засобів правового захисту звертатися за захис­том своїх прав і свобод до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ст. 55).

Особливе місце серед юридичних гарантій належить інституту юридичної відповідальності. Остання застосовуєть­ся до винних правопорушників. Головною метою і функцією юридичної відповідальності є загальне попередження, спря­моване на адресу потенційних правопорушників, і часткове попередження (превенція - запобігання злочинам) самого правопорушника. Покарання особи, винної у здійсненні пра­вопорушення, є важливим засобом для зміцнення законності, причому його ефективність виявляється, як відомо, не у жорс­токості, а в невідворотності. Важливим є і те, що інститут юридичної відповідальності поширюється на державу, її ор­гани, на посадових осіб у випадку прийняття ними неправо­мірних (незаконних) нормативно-правових та інших правових актів, внаслідок чого громадянам, іншим суб'єктам права бу­ла заподіяна шкода, порушені їх права і свободи.