- •1.Поняття про інформаційні технології, психолого-методичні засади їх використання.
- •2. Текстовий редактор ms Office Word. Створення документів. Використання майстрів. Майстри календарів, листів, резюме.
- •3. Ms Office Word. Шаблони. Використання стандартних та власних шаблонів. Створення методичних матеріалів засобами програми ms Office Word.
- •4. Ms Office Word. Побудова таблиць та діаграм в текстових документах. Нестандартне застосування таблиць.
- •5. Ms Office Word. Призначення полів. Стандартні поля ms Office Word. Поля злиття. Створення однотипних документів.
- •6. Ms Office Word. Поля форми. Створення дидактичних матеріалів засобами програми ms Office Word.
- •7. Ms Office Word. Форматування тексту. Поняття формату. Види форматування. Списки.
- •Форматування символів
- •8. Ms Office Word. Поняття стилю. Створення власного стилю. Форматування стилями.
- •9.Табличний процесор ms Office Excel. Використання можливостей програми ms Office Excel для створення комп’ютерних тестових завдань.
- •10.Використання можливостей програми ms Office Excel для створення дидактичних матеріалів.
- •Приклади дидактичних матеріалів для учнів, які можуть бути створені засобами програми Microsoft Excel:
- •11.Поняття про ет. Ms Office Excel. Функції та призначення ет. Вікно програми ms Office Excel.
- •12.Способи введення та правила редагування даних до ms Office Excel. Спосіб автозаповнення. Форматування вмісту комірок, формати даних передбачені в ms Office Excel.
- •14. Використання функцій в ет Excel. Категорії функцій.
- •15. Діаграми та графіки в ет Excel .Використання майстрів діаграм.
5. Ms Office Word. Призначення полів. Стандартні поля ms Office Word. Поля злиття. Створення однотипних документів.
Поля — це об'єкти, які призначені для автоматичного вставляння в основний документ дат, текстів, рисунків чи інших об'єктів, які можуть набувати значень за певними правилами, а також для організації обчислень у документах. Їх використовують для підготовки типової документації з постійною і змінною інформацією, наприклад, бланків, анкет, ділових листів багатьом адресатам, адресування конвертів тощо.
У програмі Word розрізняють такі три типи полів: стандартні поля, поля злиття і поля форми.
Операція вставляння у документ багатьох типів об'єктів відбувається з участю полів. Прикладами стандартних полів є поля для автоматичного вставляння поточної дати (назва поля Date), дати створення документа (Create-Date), нумерації сторінок документа (Page), відомостей про автора документа (Author), адресу (AddressBlock), формул для обчислень (=формула), вставляння рисунка з файлу (Include-Picture), тексту з файлу (IncludeText).
Поля вставляють командами Вставити - Поле. Отримаємо Діалогове вікно зі списками назв полів і коротким описом їх призначення (повний опис разом з прикладами можна отримати з Довідкової системи, клацнувши на кнопці зі знаком запитання і на назві конкретного поля). У вікні вибирають потрібну назву натискають кнопку ОК — назва поля у фігурних дужках або значення поля з'являться в документі в позиції вставки, тс там, де був курсор. Поле має контекстне меню, яке використовують, зокрема, з метою поновлення значення поля та для інших дій.
Кожне поле характеризується кодом і значенням. Код - деяка послідовність символів у фігурних дужках. Код і значення виокремленого поля перемикають комбінацією Shift+F9. Значення полів поновлюють натисканням на клавішу F9. На практиці користувачам потрібні значення полів, а не їхні коди. Щоб документі постійно були значення полів, потрібно скасувати режим відображення кодів полів так: Сервіс - Параметри Закладка Вигляд - Коди полів.
Поля злиття — це особливий тип полів, використовують для створення копій типових документів (листів конвертів, наклейок) методом злиття двох документів: основної і джерела даних. Поля даних для злиття мають спільну назву MergeField, a конкретні їхні назви придумує користувач.
Основний документ містить незмінну частину тексту і вставлені користувачем поля злиття для даних, значення яких змінюватимуться. Ці значення вставлятимуться в основний документ із джерела даних, яке також створює користувач.
Один великий документ (звіт, книжку, збірник праць) можна створювати з окремих готових частин як результат колективної роботи групи виконавців. І навпаки, готовий документ можна поділити на частини і доручити їх доопрацювання різним виконавцям.
Документ, який складається чи складатиметься з інших документів, називається головним. Для роботи з таким документом є режим структури (Вигляд - Структура).
Отже, є два способи роботи над головним документом: 1) можна створювати головний документ «з нуля», вкладаючи в нього піддокументи; 2) можна структурувати готовий великий документ.
У режимі структури документ має вигляд маркованих абзаців. Бажано, щоб такі абзаци були згруповані в параграфи із заголовками. Для роботи зі структурою відкривається панель інструментів Структура (рис. 4), яка містить кнопки підвищення/пониження рівнів заголовків; переміщення абзаців і їх розгортання (+) чи згортання (-); список рівнів, які відображаються; кнопку для відображення по одному рядку з абзацу; кнопку для відображення/приховування форматування.
У
нижньому рядку є такі кнопки: 1)
поновити
зміст; 2)
перейти
до змісту; 3)
головний
документ чи структура і кнопки, властиві
для режиму роботи з головним документом:
4)
перейти
в головний документ чи у вкладені;
5)
створити
вкладений документ; 6)
вилучити
(скасувати) вкладеність; 7)
вставити
вкладений документ; 8)
об'єднати;
9)
розділити;
10)
заблокувати
документи.
Важливо, щоб документ містив абзаци, які мають стилі заголовків різних рівнів. Тоді, щоб у точку вставки вставити зміст великого документа (зміст програма сформує автоматично), достатньо виконати команди Вставити - Посилання - Зміст і покажчики - Зміст - ОК.
Щоб деякий параграф перетворити у вкладений документ, його потрібно вибрати і скористатися кнопкою №5. Цей параграф автоматично збережеться на диску поряд з головним документом у файлі, що відповідає назві параграфа (першому реченню). Перейшовши за допомогою кнопки № 4 в головний документ, побачимо лише адресу вкладених документів, які відтепер можна редагувати незалежно від головного. Власне це дає змогу організувати колективну роботу над великим документом групі виконавців, де одна особа може виконувати функції керівника проекту і простежувати всі етапи його створення. Відкриваючи головний документ, можна бачити зміни, які вносить колектив виконавців.
