
- •1 Огляд літератури
- •2 Урбоекологічний аналіз основних факторів, що впливають на прийоми озеленення та благоустрою об’єкта
- •2.1 Містобудівельна ситуація
- •2.2 Характеристика природних умов
- •2.2.1 Геоморфологічні особливості
- •2.2.2 Кліматичні умови
- •2.2.3 Гідрологія
- •2.2.4 Ґрунтові умови
- •2.2.5 Рослинний і тваринний світ
- •2.3 Історичний аналіз
- •2.4 Архітектурно-планувальний аналіз
- •2.5 Ландшафтний аналіз
- •3 Проектні пропозиції
- •3.1 Загальна планувальна композиція та ландшафтно-просторова організація території
- •3.2 Формування насаджень
- •3.3 Благоустрій території
- •3.4 Агротехнічні заходи по створенню та експлуатації садово-паркового об’єкту
- •3.4.1 Підготовка території для виконання робіт по агротехніці
- •3.4.2 Агротехніка посадок
- •3.4.3 Створення газонів та висаджування квіткових композицій
- •3.4.4 Роботи по догляду за насадженнями
- •3.4.5 Обрізка дерев та чагарників
- •3.5 Захист рослин від хвороб та шкідників
- •3.6 Механізація робіт по створенню (реконструкції формуванню) насаджень та благоустрою території
- •3.7 Вартість проекту ( кошторис )
- •4 Охорона праці та техніка безпеки
- •5 Екологічне обгрунтування об’єкту
- •Висновок
- •Література
- •Баланс території
- •Асортимент деревно-чагарникових рослин
- •Запроектований асортимент квіткових рослин
- •Біоморфоекологічні показники з вирощування багаторічних та однорічних культур
2.3 Історичний аналіз
Ботанічний сад Національного лісотехнічного університету України (колишнього Лісотехнічного інституту) створений постановою Уряду України від 22 лютого 1991р. на базі дендрарію інституту (вул. О.Кобилянської, 1), дендропарку інституту (вул. Генерала Чупринки, 103) та арборетуму «Страдч» Івано-Франківського учлісокомбінату (Яворівський район на Львівщині). Останні два об’єкти розпочали роботу в післявоєнні 50-60-ті роки XX ст. А дендрарій, що на нинішній вулиці О.Кобилянської, створювався ще в останні чверті XIX ст.
Дендрарій, що на вул. Генерала Чупринки, закладений він у 50-х роках на місці колишнього монастирського саду (з 1913 по 1940рр. тут був монастир василіанок). Дендропарк містить колекцію 150 таксонів деревних рослин, а також колекції трав’янистих декоративних, лікарських рослин, “Карпатарій”, “Кам’янисту гірку” та “Сад першокурсника”, що в загальному налічують 837 представників флори відкритого ґрунту. Перед головним адміністративним корпусом Лісотехнічного університету, який споруджений у 1906-1908рр. як гімназія і бурса Українського педагогічного товариства (архітектори Л. Левицький і Т. Обмінський), невеликий парковий масив.
За парковим масивом, на пагорбі невеликий скельний сад, створений за
проектом студента-дипломника І. Антаховича з участю японського архітектора з токійської фірми К. Накадзіми, яка збудувала Японський сад у Московському Ботанічному саду із залученням львівських студентів-лісотехніків.
За головним корпусом – будинок наукової бібліотеки, який починав споруджуватися для модерністичної церкви Св. Йоана Богослова у 1937р., проте не був завершений і у 50-х роках реконструйований у бібліотечне приміщення.
Перша паркова зона дендрарію сформувалася в основному після будівництва навчального корпусу бурси в 10-20-х роках XX ст.
2.4 Архітектурно-планувальний аналіз
Ділянка мого проекту має прямокутну форму. Вона розташована між навчальним корпусом та їдальнею. Дана територія є транзитною. Навчальний “скляний” 9-поверховий корпус знаходиться на заході, а фасадна частина Ботанічного саду на сході. На півночі знаходиться схил, і тому там розташовані сходи. Доріжка, що веде зі сходів та з входу до фасаду покрита плитковим покриттям. А доріжка, що знаходиться на південному заході створена з асфальтобетонного покриття.
На північному сході існує схил. З південної сторони розташований тенісний майданчик. На згині доріжки, що веде до парадного входу навчального корпусу, для декоративного вигляду встановлено камінь.
Перед головним адміністративним корпусом Лісотехнічного університету розташований невеликий парковий масив, у якому збереглися вікові буки, граби, платани, ялини та акації. Перед входом – квітковий партер із симетрично висадженими самшитами, які постійно підстригають. Парковий масив відгороджений від головної алеї стриженим живоплотом з туї західної.
У партері та на схилі, яким піднімаються широкі парадні сходи, що обсаджені колоноподібними туями, багато екзотів.
Велично над зеленню здіймається будівля адміністративного корпусу, яка є одним з кращих творінь української сецесії. В архітектурі є елементи народної творчості – дах із заломами, вежа-дзвіниця, трапецієподібні прорізи вікон, які гармонійно поєднуються із сецесійними обрисами фронтонів. За головним корпусом – будинок наукової бібліотеки. Звідси звивиста паркова алея веде через дендрарій до вул. Природної. Правіше – пряма алея, обсаджена колоноподібними туями, яка веде до нижнього майданчика перед навчальним корпусом кафедри ботаніки.
Вздовж вулиць Генерала Чупринки та Природної, розкинулось студентське містечко.
Головна паркова доріжка розпочинається крутими сходами центрального входу. Ця алея з’єднує між собою гуртожитки та їдальню студмістечка, навчальні корпуси, бібліотеку, стадіон та паркові зони. На територію студмістечка можна пройти також паралельною доріжкою, що розташована праворуч від головного входу. Вона з’єднує немовби відокремлений від студмістечка 9-поверховий навчальний корпус з головним корпусом та усією парковою зоною. Ще два входи до парку є з вулиць Природної та Княгині Ольги. Таке густе розташування входів ускладнює охорону дендрарію.
Південніше від парадної зони, на дещо піднятому плато – паркова зона, що оточує “скляний” 9-поверховий навчальний корпус, яка в основному сформувалася у 80-х роках, коли були збудовані комбінат харчування “Верховина”, виробничі майстерні із приміщеннями для ботанічного саду та склади, а також упорядковано стадіон. Після благоустрою цієї території працівники ботанічного саду тут експонували чимало екзотів.