2.2.2 Кліматичні умови

Район Львова знаходиться під одночасним впливом повітряних мас Євразії і Атлантичного океану. В зимовий і весняний період спостерігається притік континентального арктичного повітря, що пояснюється холодною, безхмарною погодою і низькими температурами. В літньо-осінній період сюди часто проникає морське арктичне повітря, що приносить холодну вологу погоду. Весною і літом іноді пробивається континентальне тропічне повітря, що зумовлює найвищі температури. Морські тропічні маси повітря викликають теплу хмарну погоду з туманами.

На протязі року переважають західні і південно-західні, потім йдуть південно-східні, північно-західні, східні і найменше північно-західних вітрів. Весною вітри всіх напрямків розподілені більш рівномірно, хоч західні та південно-західні переважають. Вітрові дні в році в середньому складають 78%, без вітрові – 22%. Найбільш вітряні – грудень, лютий, червень і листопад; найменше – серпень, травень і січень.

Важливим показником клімату є температурний режим. Найвища температура, яка була відмічена – +37°, найнижча – -35,8°. Число днів з температурою вище 0° - 271; 5° - 215; 10° - 164; 15° - 105. Річна амплітуда температур для Львова становить 20,8°. Середньорічна відносна вологість повітря становить 79%, зимою вона досягає 88 – 97%, а літом знижується до 56%. Середньорічна кількість опадів – 660 мм: в теплий період року випадає 489мм, в холодний – 81мм. Річні та місячні суми опадів дуже відрізняються. Найбільше число сильних опадів припадає на літні місяці, найменше – на зиму. В зимовий період у Львові утворюється більш-менш стійкий сніговий покрив, який лежить від 1,5 до 2,5 місяців. Висота його на початку зими складає в середньому 3 – 5см, потім 6 – 10см, збільшується в січні до 20 – 30см, а в лютому – до 31 – 50см. В перших числах березня він починає танути і в другій половині місяця майже зникає.

2.2.3 Гідрологія

На півдні міста протікає декілька невеликих річок басейну Дністра, серед яких найбільш повноводна Щирець, Зубра і струмок Малечковичі. До річкової системи Вісли належать, крім Полтви та її притоків, річка Білка, струмок Міклашів, який впадає в Білку, і річка Марунька, що протікає у східній та північно-східній околицях міста. У західній околиці є декілька притоків Західного Бугу, річки Намульна і Млинівка, струмка Брюховичанка і Фосса, а у південно-захід-

ній – струмок Білогорща, який впадає в річку Верещицю, що належить до басейну Дністра.

Найбільш вагомим фактором, що впливає на формування морфологічних рис львівського пейзажу, є води системи річок і струмків Балтійського басейну, ерозійна сила котрих особливо велика. Найбільшу активність проявила Полтва, котра за допомогою ерозійного впливу прорвалась крізь головний вал Розточчя на лінії Кортумова гора – Високий Замок і своїми струмками, що утворилися з джерел, розмиває схили Львівської котловини. Як наслідок дії цих струмків на м’які материнські породи з’явилися багато чисельні яри і балки, розвиток яких у більшості випадків припинено в останнє десятиріччя.

На території зеленої зони знаходяться чотири типи підземних вод: прісні, мінералізовані, термальні і мінеральні. Їх склад і поширення обумовлені геологічною будовою і геохімічними умовами. Прісні води приурочені до четвертинних відкладів і корінних порід, являються джерелом водопостачання міського і сільського населення. Найбільш багаті водою водні горизонти, які відносяться до акумулятивних терас Дністра. Серед порід верхньокрейдяного віку найбільш багаті водою тріщинуваті мергелі сенонського ярусу. Вони утворюють дуже поширений водоносний горизонт. Важливе значення в оздоровленні міського населення мають лікувальні мінеральні джерела, що знаходяться в межах транспортного доступу міста. Поширені вони у гіпсових породах третинного віку.