2.5 Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій у контексті національної безпеки України

Ефективна діяльність щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, небезпечних для життя і здоров’я населення, стану довкілля, відшкодування шкоди особам, які постраждали від аварій, катастроф, стихійного лиха, значною мірою залежить від їх належного фінансування. Визначимо шляхи акумулювання та використання коштів, які виділяються на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.

Згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки, попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха належать до витрат, що здійснюються за рахунок Державного бюджету України . Але економічна ситуація, що склалася у державі, зумовлює обмеження фінансування бюджетних установ, у тому числі й Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі – МНС). Безумовно, таке ставлення негативно впливає на ефективність виконання Міністерством його завдань і функцій. І як наслідок – актуальною стає потреба додаткового фінансування діяльності МНС України.

Аналізуючи невизначеність, а часом й суперечливість деякихнорм нормативно-правових актів та враховуючи їх соціальне значення, необхідно оптимізувати та закріпити на законодавчому рівні, джерела, умови, і порядок фінансового забезпечення діяльності МНС. Про це йдеться в Законі України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», де визначається, що запровадження відповідного правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації передбачає виділеннядержавою та (або) органами місцевого самоврядування додаткових фінансових та інших матеріальних ресурсів, достатніх для нормалізації екологічного стану та відшкодування нанесених збитків, та запровадження спеціального режиму поставок продукції для державних потреб, реалізацію комплексних та цільових програм громадських робіт.

Наповнення місцевих бюджетів відбувається за рахунок місцевих податків та зборів, але, на жаль, сьогодні в системі оподаткування існує ряд місцевих зборів, які не відіграють істотної ролі у наповненні місцевих бюджетів. До того ж справляння їх суб’єктами господарювання призводить до невиправданих витрат щодо обов’язковості систематичного подання податкових звітів до органів державної податкової служби та сплати незначних сум до бюджетів.

Якщо відштовхуватися від розподільчої функції фінансів щодо акумулювання грошових коштів у конкретних видах цільових фондів, та з метою оптимізації і підвищення процедури сплати до бюджетів місцевих податків i зборів суб’єктами господарювання, доцільно запропонувати збір до цільового фонду для акумулювання коштів, які б використовувалися на заходи щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій в регіоні (області, районі, місті). Такий фонд повністю відповідав би законодавчому визначенню цільових фондів, а саме «цільові фонди – це фонди, які створені відповідно до Законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власностіта фізичних осіб».

Як і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійний фонд України включає відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України, порядок утворення запропонованого цільового фонду треба визначити відповідним урядовим актом. Кошти фонду можна використовувати для якісної організації дій МНС щодо ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків. Розмір збору має бути визначено кожною адміністративною одиницею з урахуванням усіх власних особливостей, до речі, як це робиться відповідно до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. Порядок використання коштів має бути максимально деталізований та закріплений нормативним актом. Уніфікованість запропонованого збору та цільового фонду полягає в тому, що їх введення розглядається як альтернативне джерело фінансування МНС. Цей збір та утворення цільового фонду варто булоб запропонувати та винести на обговорення у проекті Податкового кодексу України. Згідно з анкетним опитуванням, яке проводилось у рамках нашого наукового дослідження, із загального числа опитаних 154 особи, що дорівнює 87%, вважають, що для покращення управління у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій потрібно удосконалити фінансове забезпечення. Що також підтверджується відповіддю на запитання – в якій саме галузі державного управління у сфері запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій конче необхідні зміни, майже 42% опитаних вважають, що потребує збільшення фінансування заходів з запобігання надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. Таке нововведення збільшило б обсяги фінансування МНС, допомогло б виключити випадки ситуативного фінансування за рахунок інших міністерств, вивело б на постійну основу акумулювання коштів на випадок надзвичайних ситуацій. Пошук шляхів вдосконалення фінансування діяльності МНС науковці України не залишили поза увагою. Так, А. Чубенко розглядає можливість додаткового фінансування МНС за рахунок розробки і прийняття загального переліку додаткових платних послуг, що надаються МНС у сфері цивільного захисту . Належну діяльність МНС та ефективне його фінансування можна забезпечити лише у сукупності з належною підготовкою і реалізацією комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику. Робота щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій має пріоритет у порівнянні з іншими видами робіт із протидії таким ситуаціям, оскільки соціально-економічні результати превентивних дій у більшості випадків є найбільш важливими і ефективними для громадян, суспільства і в цілому держави, ніж їх ліквідація.

Запобіжні заходи ефективні при наявності достовірних прогнозів, доцільності й обсягу робіт. Організація роботи щодо запобігання виникнень надзвичайних ситуацій у масштабах країни здійснюється у рамках «Концепції захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій». Запобігання надзвичайних ситуацій, як у частині їх відвернення (зниження ризиків виникнення), так і у плані зменшення втрат та збитків від них (пом’якшення наслідків), проводиться за наступними напрямками:

– моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій;

– раціональне розміщення продуктивних сил на територіях з урахуванням природної і техногенної безпеки;

– відвернення, у межах можливого, деяких несприятливих і небезпечних природних явищ та процесів шляхом систематичного зниження накопиченого руйнівного потенціалу;

– розробка і здійснення інженерно-технічних заходів, спрямованих на усунення джерел надзвичайних ситуацій, пом’якшення їх наслідків, захист населення і матеріальних засобів;

– підготовка об’єктів економіки і систем життєзабезпечення населення до роботи в умовах надзвичайних ситуацій;

– декларування промислової безпеки;

– ліцензування діяльності об’єктів підвищеної небезпеки;

– страхування відповідальності за заподіяну шкоду внаслідок

експлуатації об’єкта підвищеної небезпеки;

– проведення державної експертизи у сфері запобігання надзвичайних ситуацій;

– державний нагляд і контроль з питань природної і техногенної безпеки;

– інформування населення про потенційні природні та техногенні загрози на території, де воно проживає;

– підготовка населення у сфері захисту від надзвичайних ситуацій.