
- •Розділ 1. Культура фахового мовлення
- •Тема 1.1. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі і типи мовлення
- •Стилі сучасної української літературної мови
- •Лексична диференціація та синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю
- •Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
- •Норми української літературної мови Культура мови та культура мовлення
- •Тема 1.3. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки)
- •Форми монологічного мовлення систематизують:
- •Форми публічного виступу
- •Тема 1.4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики
- •Риторика. Основні закони риторики
- •Зміст риторики, сутність і компоненти поняття «риторична формула»
- •Тема 2.1. Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.
- •Тема 2.2. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет
- •Тема 2.3. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та телефонній розмові
- •Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни
- •Тема 3.2. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки)
- •Тема 3.3. Лексикографія сучасної української літературної мови
- •Тема 3.4. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
- •Розділ 4. Нормативність і правильність фахового мовлення
- •Тема 4.1. Морфологічні та орфографічні норми сучасної української літературної мови
- •Специфіка вживання частин мови у професійному спілкуванні
- •Відмінкові форми іменників
- •Правопис прізвищ, імен по батькові в українській мові
- •Правопис прислівників
- •Дієслово
- •Займенник
- •Синоніміка прийменникових конструкцій
- •4.2. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •Однорідні члени речення
- •Розділ 5. Складання професійних документів
- •Тема 5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів
- •Класифікація документів
- •Тема 5.2. Укладання документів щодо особового складу
- •Автобіографія
- •Основні реквізити:
- •Автобіографія
- •Резюме Лозинська Марта Іванівна
- •Характеристика
- •Наказ №____
- •Тема 5.3. Текстове оформлення довідково-інформаційних документі
- •Доповідна записка
- •Листа Туристична фірма «Глобус»
- •Тема 5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •Реквізити наказу:
- •Наказую:
- •Акціонерне товариство «Аско»
- •Розпорядження
- •Інструкція
- •Тема 5.5. Укладання фахової документації (зразок для напряму підготовки «Економіка та підприємництво»), обліково-фінансові документи
- •Реквізити:
- •Реквізити:
- •Доручення
- •Розписка
Синоніміка прийменникових конструкцій
В українській мові наявні синоніми і антоніми серед прийменникових конструкцій. Деякі прийменники вступають у синонімічні відношення, наприклад: поїхав до Києва -у Київ, зайшов до аудиторії - в аудиторію, старший за мене - старший від мене; біля мене, поруч мене, коло мене. А ще інші прийменники виступають з протилежним значенням: увійти в аудиторію - вийти з аудиторії, покласти на стіл - покласти під стіл, пішов на службу - повернувся зі служби.
Чи замислювалися ви коли-небудь, чому говоримо: жити у місті, але на селі: вчитися в університеті, в інституті, але на курсах?
Не слід уживати прийменник на у таких випадках: поїхав на гриби, пішов на поліклініку, піду на рибу, на суниці.
4.2. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
Синтаксичні норми - це правила побудови так званих синтаксичних конструкцій - словосполучень і речень.
Порядком слів називається властиве конкретній мові розташування членів речення у визначеній послідовності. Для української мови характерний так званий вільний порядок слів, тобто усі члени речення можуть міняти своє місце. Наприклад:
Закон про мови потребує уточнення. Потребує уточнення Закон про мови. Уточнення потребує Закон про мови.
У наведеному висловлюванні в залежності від смислової ваги одного із членів речення може суттєво змінюватися зміст. Так, у першому реченні викладена звичайна констатація факту. У другому - зміст не змінюється, однак емоційно-експресивні відтінки висловлювання інші. Вони не позбавлені категоричності. У третьому варіанті логічний наголос падає на перше слово. З'являються нові відтінки: безапелятивність, однозначність.
Керування - це такий тип підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми із прийменником чи без нього, наприклад: доповісти керівництву, заступити на варту, втратити пильність, написати рапорт тощо.
У той же час керування має національну специфіку, оскільки в інших мовах, навіть близькоспоріднених, можуть бути цілком інші конструкції. Порівняймо: Про що йдеться? O чем речь? О со chodze?
Деяким дієсловам властиве подвійне керування: і прийменникове, і безприйменникове з різними значеннями, наприклад: розповісти членам групи - розповісти про членів трупи.
Різні керовані відмінки близькі за значенням і іноді допускають підміну як синонімічні конструкції: доповідна прокуророві, доповідна для прокурора, купив тобі і купив для тебе.
Іноді кероване слово може вступати у подвійну залежність, тобто може залежати від різних слів у реченні, що заважає точному розумінню думки, порівняймо: Він заарештував бандитаз кам'яним обличчям.
Із цього речення невідомо, хто саме був з кам'яним обличчям: чи бандит, чи «він», тобто той, хто заарештував. Або: Курсантові доводилося багато пояснювати.
Іноді подвійна залежність не тільки затемнює зміст речення, а й призводить до двозначності, нечіткості, наприклад: Сторож тут же повідомив про крадіжку чергового міліціонера.
При слабкому керуванні виникає ряд помилок: неправильний прийменник, нета форма іменника при дієслові: Про це курсант має пильнувати
(замість: пильнувати цього).
Єдине, про що шкодував старий, що вік його йде до неминучого завершення
(замість: шкодувати за чим).
Завдяки доброї підготовки наших правоохоронців процент правопорушень постійно зменшується.
(потрібно: завдяки добрій підготовці).
Нерідко норма іншої мови (найчастіше російської) накладається на українську, внаслідок чого виникають помилки:
благодарить (кого?) - дякувати (кому?) слідчому;
причинять (что?) - завдавати (чого?) удару;
подражать (кому?) - наслідувати (кого?) героя.
Слід запам'ятати, що в українській мові однокореневі слова часто керують різними
відмінками, наприклад:
завідуючий (чим?) кафедрою - завідувач (чого?) кафедри;
але наповнений, переповнений, виповнений (чим?) злістю;
торкатися (чого?) і доторкатися (до чого?) до нього;
Неоднакових відмінків вимагають після себе деякі синоніми слова: характерний
(для кого?) для затриманих - притаманний (кому?) злодієві - властивий(кому?)
злочинцеві; опановувати (що?) предмет - оволодівати (чим?) знаннями.
Трапляються помилки у виборі керованої форми при однорідних членах речення. Треба зважати на те, якої відмінкової форми вимагають слова, що утворюють однорідний ряд. Інколи спостерігається вживання спільного додатка при словах, які вимагають різних відмінкових форм. Наприклад: Він любив і пишався своєю посадою.
Треба: Він любив роботу і пишався своєю посадою.
Для частини слів української мови характерним є варіантне керування. Воно виявляється в тому, що при одному стрижневому слові вживаються дві або більше різних керованих форм водному і тому ж значенні. Наприклад:
повний (чого? чим?),
дорогий (кому? для кого?),
сповнений (чого? і чим?),
вибачати кому (Д.в.) за що? (Зн.в.).