8. Система цивільного права. Її елементи.

Система цив права – загальна частина та особлива частина. Система – систематизована сукупність його елементів (норм, інститутів, підгалузей), розташованих у певній послідовності та їєрархії, що визначається внутрішньою логікою відповідної галузі. Норма – правило поведінки прив осіб у сфері цив обігу, встановлене їхньою угодою, кооперативним рішенням. Інститут – сукупність норм, що регулюють певні групи сусп відносин у сфері цив обігу.

Підгазузь (розділ) – сукупність інститутів і окремих норм, що охоплюють своїм регулюванням цілісну групу відносин у сфері цив обігу. озміщені в певній послідовності цивільно-правові інститути становлять систему цивільного права. Для приватного права Європи традиційним є існування двох основних систем побудови цивільного права: інституційної та пандектної. нституційна система побудови включає три основні частини, в яких містяться цивільно-правові норми:

а) про особу;

б) про речі;

в) про зобов'язання. андектна система складається із: загальних положень, речового права, зобов'язального права, сімейного і спадкового права.

Цивільне право України побудоване за пандектною системою і традиційно складається із Першої (її інколи називають Загальною) і Другої (або Особливої) частин.

Першу або Загальну частину становлять такі інститути:

• основні положення цивільного права;

• підстави виникнення цивільних прав та обов'язків;

• суб'єкти та об'єкти цивільних прав;

• правочини;

• представництво та довіреність;

• строки та терміни;• позовна давність.

До Другої або Особливої частини належать:

• особисті немайнові права;

• речове право і право власності;

• спадкове право;

• загальні положення про зобов'язання;

• окремі види договірних зобовязань (купівля-продаж, дарування, міна, позика тощо);

• окремі види недоговірних зобов’язань (заподіяння шкоди);

• зобов'язання, що виникають із односторонніх дій (обіцянка винагороди).

9. Джерела цивільного права. Співвідношення загального і спеціального цивільного законодавства.

Джерело права – позитивне законодавство. Основу становить Конституція України. Систематизуючий елемент ЦКУ. Джерела ЦП – зовнішні і формалізовані носії цив-правових норм та внут право. До джерел ЦП можна віднести (Б. Р. Шишка):

1. внут право особи – природні права людини;

2. засади цив права;

3. договір: міжнародний, з нормативним змістом (засновницький договір);

4. звичаї ділового обороту;

5. аналогія права, аналогія закону;

6. нормативно-правовий документ. Джерела ЦП: -цивільне законодавство; -міжнародні договори України; -звичаї.

Цивільне законодавство за своїм змістом є галуззю законодавства. Воно містить норми цивільного права. Одним з показників галузі законодавства, адекватної галузі права, слід вважати наявність зведеного нормативного акта, який охоплює переважну більшість інститутів даної галузі. Такий нормативний акт має бути активним центром системи законодавства, управляти нею шляхом розмежування компетенції між нормотворчими органами в регулюванні конкретних відносин і встановленні загальних положень, які підлягають відтворенню в інших нормативних актах, що видаються на базі і на розвиток цього зведеного акта. Для цивільного законодавства таким зведеним нормативним актом є Цивільний кодекс. Проте у практиці немає "чистих" галузей законодавства, тобто таких, які б містили норми виключно однієї галузі. Нормативні акти відображають функціональні зв'язки між нормами різних галузей права, а тому галузь цивільного законодавства, яка відповідає галузі цивільного права, складається не лише з цивільно-правових актів, а й охоплює нормативні матеріали з цивільного права, що містяться у нормативних актах інших галузей права. Так, у Законі "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 p. відповідні статті передбачають цивільно-правові норми поряд з іншими статтями, які містять норми трудового, фінансового та адміністративного права. З іншого боку, в цивільно-правових актах містяться норми інших галузей права. У ЦК України є норми адміністративного права: ст. 105 передбачає право виконкому місцевої ради народних депутатів винести рішення про знесення самовільно зведених жилого будинку, господарських і побутових будівель та споруд.

Отже, в системі сучасного законодавства є нормативні акти, які містять норми різних галузей права. Вони належать до комплексних нормативних актів. Сукупність комплексних нормативних актів становить комплексне законодавство. Наявність галузевих і комплексних нормативних актів необхідно враховувати у практичній діяльності з застосування норм права. Не менш важливо враховувати цю обставину в роботі з удосконалення чинного законодавства, бо в цьому разі досить чітко вимальовуються шляхи можливої консолідації норм, згрупування їх у самостійні рубрики, скорочення множинності й усунення суперечностей.

Субсидіарне застосування полягає в зверненні до норм ЦК України у випадках, якщо відносини, які мають цивільно-правовий характер, не врегульовані іншими (спеціальними) актами законодавства. Зокрема, в субсидіарному порядку норми ЦК застосовуються для врегулювання сімейних відносин, при використанні найманої праці, в сферах використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища. Субсидіарно положення ЦК застосовуються до відносин, що виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, тобто якщо вони не врегульовані актами законодавства. Зокрема, при визначенні розміру шкоди, що завдана природі та підлягає стягненню з винних осіб, мають застосовуватися положення цивільного законодавства. У зв’язку з цим при вирішенні спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, застосуванню підлягають положення ЦК України про підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 і 1187 ЦК. Особливості цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.