7. Загальні засади цивільного законодавства. Зміст принципів Цивільного Права.

Цивільне законодавство - це система нормативно-правових актів, що регулюють майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини.

Цивільне законодавство не застосовується до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин, якщо інше не встановлено законом.

Система цивільного законодавства:

• Конституція України.

• Цивільний кодекс

• Закони України ("Про іпотеку", "Про лізинг", "Про цінні папери і фондову біржу"; "Про господарські товариства"; "Про підприємства"; "Про оренду державного та комунального майна"; "Про страхування"; "Про банки і банківську діяльність; "Про авторське право і суміжні права" тощо).

• Підзаконні нормативно-правові акти (Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів тощо).

Основні засади цивільно-правового регулювання товарно-грошових відносин визначаються Конституцією України.

Законодавчі акти України мають деталізувати й розвивати конституційні положення. А втім, іще до прийняття нинішньої Конституції України Верховна Рада Української РСР ухвалила закони, спрямовані на регулювання й розвиток цивільно-правових відносин, як-от: "Про власність" від 7 лютого 1991 р., "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р., "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р., "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. та ін.

Серед інших нормативних актів, що містять цивільно-правові норми, є укази Президента України (наприклад, Указ Президента України "Про тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні" від 18 вересня 1992 р.), постанови й розпорядження Уряду України (скажімо, постанова Кабінету Міністрів України "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва" від 18 листопада 1994 р.), а також положення, інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, стосовні до майнових та особистих немайнових відносин, що приймаються міністерствами й відомствами України.

Центральне місце в системі цивільного законодавства належить Цивільному кодексу України.

Цивільний кодекс України є однією з форм кодифікації цивільного законодавства і являє собою єдиний законодавчий акт, у якому систематизовано цивільно-правові норми. Він складається з Загальної та Особливої частин.

Загальна частина криє в собі таке: основні положення; особи (громадяни та юридичні особи); угоди; представництво й довіреність; позовна давність.

Особлива частина охоплює такі інститути: право власності (загальні положення; власність громадян; заповітне право; колективна власність; виникнення і припинення права власності; захист права власності); зобов'язальне право (загальні положення, окремі договори й зобов'язання); авторське право; право на відкриття; право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію; спадкове право; правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства, а також застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів

Принципи – виражені в його нормах основоположні ідеї, відповідно до яких здійснюється регулювання майн. та особ. немайнових відносин. Спеціальні принципи (ст..3 ЦК):

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини (ст.. 301, 306, 286);

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом – власникові належить право володіти, користуватися і розпоряджатися, які він здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб, власник не може використовувати право власності на школу правам, свободам та інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі;

3) свобода договору - ст.. 627 ЦК сторони є вільні в укладенні догоорів, виборі контрагента і визначенні умов договору з урахування вимог актів цив. зак-ва, звичаїв ділового обороту, вимог розумності ті српаведливості;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом – суб’єкти підприємницької діяльності мають право на власний розсуд здійснювати будь-яку діяльність і приймати рішення відповідно до потреб ринку із збереженням комерційної таємниці тощо;

5) судовий захист цивільного права та інтересу – ст.. 15 ЦК – кожна особа має право на захист своїх цивільних прав у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також захист інтересу, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

особливості захисту цив. прав: - абсолютний характер захисту; - можливість особи самостійно вирішувати питання щодо захисту своїх прав; - наявність спеціальних органів захисту (судові органи, ПУ, держ. органи тощо); - можливість до самозахисту; - універсальність способів захисту

6) справедливість, добросовісність та розумність.