1.Назвіть витрати та розміри,що виплачує Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань потерпілому при тимчасовій непрацездатності.

Основним завданням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності, є організація та здійснення відповідного виду страхування.

За рахунок коштів бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у разі настання страхового випадку здійснюються такі види виплат застрахованим особам:

— пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

— пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

— допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

— одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого;

— щомісячна грошова виплата у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

— грошова виплата за моральну шкоду за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому;

— виплата потерпілому в розмірі його середньомісячного заробітку за тимчасового переведення його на легшу роботу;

— виплата потерпілому під час його професійної реабілітації;

— одноразова допомога у разі смерті потерпілого;

— щомісячна страхова виплата особам, які мають на неї право, у разі смерті потерпілого;

— надання допомоги на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

2. Монографічні і статистичні методи визначення виробничого травматизму.

Монографічний метод включає детальне дослідження всього комплексу умов, у яких стався нещасний випадок: процеси, устаткування, матеріали, захисні засоби, умови виробничої обстановки та ін. У результаті дослідження виявляються не тільки причини нещасних випадків, а й приховані (потенційні) небезпечні та шкідливі фактори, що можуть призвести до травматизму.

Статистичний метод ґрунтується на вивченні причин травматизму за документами, що реєструють нещасні випадки (акти за формою Н-1, листки тимчасової непрацездатності), за певний період часу (квартал, півріччя, рік); у випадку професійних захворювань аналізуються дані карт обліку професійних захворювань за формою П-5, які складаються на підставі актів розслідування випадків профзахворювань.

Цей метод створює можливість визначити порівняльну динаміку травматизму за окремими галузями, підприємствами, цехами, ділянками одного підприємства і виявити закономірності чи ділянки зниження або підвищення рівня травматизму. Для оцінки рівнів травматизму користуються відносними показниками (коефіцієнтами) частоти, важкості і втрат.

За коефіцієнт частоти травматизму Кч береться кількість нещасних випадків, що припадають на тисячу працівників за певний період:

Кч= Н/П×1000

де Н — число нещасних випадків за звітний період (за винятком важких та смертельних); П - середньооблікова кількість працівників за той же період.

Коефіцієнт важкості травматизму Кт характеризує середня кількість днів непрацездатності, що припадають на один нещасний випадок:

Кваж.= Д/Н

де Д - сумарна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками за звітний період.

За коефіцієнт втрат Кв (показник загального травматизму) береться кількість людино-діб непрацездатності, що припадають на 1000 працівників.

У ці показники не включаються групові та смертельні нещасні випадки:

К= Кч. × Кт = Д/П×1000

міна коефіцієнтів частоти, важкості і втрат протягом ряду періодів характеризує динаміку промислового травматизму й ефективність заходів щодо попередження травматизму.

При поглибленому статистичному аналізі травматизму, крім виявлення причин травматизму, робиться також аналіз нещасних випадків за джерелами і характером впливу на організм; за видами робіт чи виробничими операціями; за характером травм; аналізуються відомості про потерпілих (професія, стаж, стать, вік), дані про час події (місяць, година робочого дня, зміна). Отримана інформація орієнтує дослідників щодо небезпеки виробничої обстановки та питань розробки індивідуальних захисних засобів, дає змогу вжити попереджувальні заходи.

Завдання 3

1.Якщо нещасний випадок стався із працівником під час відрядження , то де враховується і ким розслідується такий випадок:

Б) враховується за місцем роботи на підставі акту Н-1 розслідування тієї організації, куди був направлений потерпілий

2. В який термін повинно бути проведено розслідування нещасного випадку на виробництві:

А) 72 години

3. На скільки квадратних метрів площі приміщення розрахований 1 вогнегасник:

В) 70 м2

Завдання 3

Коефіцієнт частоти травматизму знаходим за формулою:

К= Н/П×1000

К1= 1/167×1000= 5,9 (за 1-й квартал)

К2 =2/180×1000= 11,1 (за 2-й квартал)

К3 =3/189×1000= 15,8 (за 3-й квартал)

К4 =1/192×1000= 5,2 (за 4-й квартал)

Білет №14

Зав-ня 1.

Наведіть кваліфікацію нещасних випадків. Призначення та зміст інструкцій з охорони праці. Правила надання першої допомоги потерпілому від дії електричного струму.

Інструкції з о.п-це нормативний акт,що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з о.п. при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на роб.місцях, у виробничих приміщеннях,на території під-ва,або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи,трудові чи службові обов’язки. Інструкції з охорони праці поділяються на:

Інструкції,що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про о.п. розробляються для персоналу,який проводить вибухові роботи, обслуговує електричні установи та пристрої.

Примірні інс-ції затверджуються міністерствами чи виробничими, науково-виробничими та іншими об’єднаннями підприємств. Дані інс-ції використовуються як основа для розробки інс-цій,що діють на під-ві.

Інс-ції,що діють на під-ві розробляються керівниками робіт і затверджуються роботодавцем. Служба охорони праці реєструє в спеціальному журналі всі інс-ції, які вводяться в дію в даному під-ві.

Перша допомога при ураженні електричним струмом складається з двох етапів: звільнення потерпілого від дії електричного струму; надання йому долікарської допомоги.

При ураженні е.струмом необхідно,перш за все,негайно звільнити потерпілого від дії струму,оскільки від тривалості такої дії вагомо залежить важкість електротравми. Необхідно пам’ятати,що діяти треба швидко,але в той же час обережно,щоб самому не потрапити під напругу. Найбезпечніше це вимкнення електроустановки за допомогою вимикача, рубильника. Якщо напруга до 1000В потрібно скористатися палицею або сухим предметом,який не проводить струму.Також для звільнення потерпілого можна відтягнути його за одяг.Для ізоляції рук потрібно надягнути діелектричні рукавички або обмотати руку сухим одягом.Під напругою вище 1000В потрібно надягнути діелектричні рукавички та боти і діяти ізолювальними кліщами. Після припинення дії електричного струму необхідно викликати лікаря,але варто надати потерпілому необхідну допомогу. Якщо потерпілий при свідомості, його потрібно покласти на підстилку, розстібнути одяг,зігріти тіло і забезпечити спокій до прибуття лікаря. В непритомному стані потрібно дати понюхати ватку,з нашатирним спиртом або побризкати холодною водою. Після того як потерпілий прийшов до тями дати випити 20 крапель валеріани та гарячого чаю. При відсутності ознак життя розпочати серцево-легеневу реанімацію, а саме штучне дихання та непрямий масаж серця.

Зав-ня 2

1- в

2-в

3-б

Білет №15

Зав-ня 1.Який існує порядок фінансування робіт з охорони праці на під-ві?Сформулюйте поняття про мікроклімат виробничих приміщень. Як забезпечується природне освітлення робочих приміщень?

Вплив на стан організму людини і її працездатність здійснює мікроклімат у виробничих приміщеннях,під яким розуміють умови внутрішнього середовища приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Властивість організму людини підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем – терморегуляція.Хороше самопочуття можливе коли тепло, що виділяється організмом людини постійно відводиться в навколишнє середовище. Мікрокліматичні умови за яких це має місце вважаються найкращими.Тому для нормального теплового самопочуття людини важливо,щоб температура, відносна вологість і швидкість руху повітря знаходились у співвідношені.

Природне освітлення поділяється на: бокове(одно- або двостороннє),що забезпечується через вікна,верхня(ліхтарі та отвори в дахах),комбіноване- поєднання верхнього та бокового освітлення.Природне освітлення має важливе значення для працюючих.На рівень освітленості приміщення впливає: світловий клімат,ступінь чистоти скла,глибина приміщення.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

— створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

— не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

— забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

— не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

— повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

— не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

— повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Зав-ня 2

1-а

2-а

3-а

Білет №17

Зав-ня 1.Назвіть державні органи які очолюють нагляд за виконанням правил з охорони праці на підприємствах. Сформулюйте поняття про пожежно небезпечну і вибухонебезпечну зону.

Вибухонебезпечна зона – це простір, в якому є або можуть з’явитися вибухонебезпечні суміші.

Пожежо небезпечна зона - простір, де знаходиться або можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях, а також при їх складуванні.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» державне управління охороною праці в Україні здійснюють: Кабінет Міністрів України,Державний комітет України,міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцева державна адміністрація, асоціації, концерни.

Зав-ня 2

1-а

2-а

3-в

Білет №18

Зав-ня 1.Який встановлено порядок нанесення штрафів на юридичних та фізичних осіб за порушення законодавства з охорони праці? Що є небезпечна зона «небезпечний виробничий фактор», «шкідливий виробничий фактор». Відповідно до Закону України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, винні працівники притягаються до дисциплінарної відповідальності яка полягає у накладанні дисциплінарних стягнень,передбачених чинним законодавством( догана,звільнення з роботи). Адміністративна відповідальність у вигляді грошового штрафу. Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і власника. Ця відповідальність обмежується певною частиною заробітку і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Кримінальна відповідальність настає, тоді коли було створено небезпеку для життя або здоров’я громадян.

Шкідливий виробничий фактор - виробничий фактор, вплив якого на працівника за певних умов призводить до захворювання або зниження працездатності. Примітка: залежно від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

Небезпечний виробничий фактор - виробничий фактор, дія якого на працівника при певних умовах призводить до травми або раптового різкого погіршення здоров'я.

Небезпечна зона - зона аварії, у межах якої є загроза ураження від вибуху, пожежі, отруєння, опромінення, опіків, обмороження людей і тварин.

Зав-ня 2

1-б

2-в

3-в

Білет №19

Зав-ня 1.Сформулюйте поняття про травму,виробничу травму,нещасний випадок,виробничий травматизм. Яке враження здоров’я людини може бути розслідуване як нещасний випадок на виробництві? Які є вимоги до евакуаційних виходів на виробництві?

Травма — це ураження поверхні тіла або внутрішніх органів, яке виникло під дією зовнішніх факторів, у результаті чого той чи інший орган втратив здатність виконувати свою функцію. Дія окремих несприятливих чинників виробничого середовища чи трудового процесу може привести до виробничої травми – порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії виробничих чинників.

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

За висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов’язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки , що сталися під час виконання трудових обов’язків, к відрядженнях, а також ,що сталися під час: приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту; проїзду на роботу чи з роботи на транспорті підприємства; ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть: з приміщень 1 поверху на зовні безпосередньо або через коридор; з приміщень будь-якого поверху, крім першого, в коридори, що ведуть на сходову клітку; з приміщень у сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, що забезпечене виходами вказаними вище. Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено. Число ев.виходів повинно бути не менше двох. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися у напрямку виходів з будівель. Допускаються двері з відчинянням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік. Мінімальна ширина шляхів евакуації – не менше 1 м, дверей – не менше 0,8м.

Зав-ня 2

1-в

2-в

3-б

Білет №20

На які категорії поділяються аварії виробничого характеру? Який існує порядок розслідування та документального оформлення нещасних випадків на виробництві?

Існує два види аварії, що підлягають розслідуванню та обліку: аварії першої та другої категорії.

До першої категорії належать аварії, внаслідок яких:

• загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

• спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

• збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників підприємства чи населення;

До другої категорії належать аварії, внаслідок яких:

• загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.

Аналізуючи Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві можна зробити висновок, що процедура розслідування і обліку нещасного випадку складається з таких етапів, як:

• повідомлення відповідних суб’єктів про нещасний випадок, що трапився, і надання необхідної допомоги потерпілим та вжиття заходів щодо попередження виникнення інших нещасних випадків;

• створення комісії з розслідування нещасних випадків;

• проведення розслідування нещасних випадків;

• результат розслідування нещасних випадків, надання матеріалів розслідування зацікавленим особам, облік нещасних випадків.

Так, про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов’язаний: терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Подібний обов’язок покладений і на лікувально-профілактичні заклади, куди потерпілі звертаються за допомогою. Вони повинні про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства передати протягом доби з використанням засобів зв’язку екстрене повідомлення:

підприємству, де працює потерпілий;

робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;

установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби, які обслуговують підприємство, де працює потерпілий, або такій установі за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

В свою чергу, роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, зокрема, групового нещасного випадку, нещасного випадку із смертельним наслідком, нещасного випадку з тяжким наслідком, випадку смерті працівника на підприємстві, а також випадку зникнення працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків), зобов’язаний негайно повідомити з використанням засобів зв’язку про нещасний випадок:

робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за місцезнаходженням підприємства за встановленою цим Фондом формою;

підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

Наступними етапами проведення розслідування нещасних випадків є формування комісії з розслідування, проведення розслідування нещасних випадків та підготовка матеріалів такого розслідування.

Слід зазначити, що до складу комісії з розслідування включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

Комісія зобов’язана протягом трьох діб:

обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

з’ясувати обставини і причини нещасного випадку; визначити, чи пов’язаний цей випадок з виробництвом;

установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а також акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов’язаний з виробництвом, за формою НПВ, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов’язаний з виробництвом, і передати їх на затвердження роботодавцю;

у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов’язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

Роботодавець, а у разі нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - керівник робочого органу виконавчої дирекції Фонду, який призначив комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) протягом доби після одержання матеріалів, підготовлених комісією за підсумками її роботи (матеріали розслідування).

До першого примірника акта форми Н-5 додаються примірник акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 - у разі гострого професійного захворювання (отруєння), пояснення свідків та потерпілого (у разі їх наявності), витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії, інші документи, що характеризують стан робочого місця (машини, механізму, устаткування, апаратури тощо), а у разі потреби - також висновок лікувально-профілактичного закладу про стан сп’яніння, наявність в організмі потерпілого алкоголю, наркотичних чи отруйних речовин.

На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, голова комісії зобов’язаний ознайомити його з документами, що містяться в матеріалах розслідування.

Нещасні випадки реєструються у журналі роботодавцем, а у разі нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зареєстровано цю особу.

Матеріали розслідування нещасного випадку роботодавець повинен протягом трьох днів надіслати:

потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;

робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Примірник затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ) протягом трьох діб надсилається роботодавцем:

керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;

територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства;

первинній організації профспілки, представник якої брав участь у роботі комісії, або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.

Копія акта форми Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі відсутності такого органу - місцевій держадміністрації.

Також, в згаданому Порядку окремим розділом висвітлено питання щодо проведення спеціального розслідування нещасного випадку, обов’язків спеціальної комісії, оформлення матеріалів такого розслідування.

При цьому, необхідно відмітити, що розслідування нещасного випадку проводиться протягом трьох днів, а спеціальне розслідування нещасного випадку - протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію.

Завдання 2.

1. а

2. в

3.в

Білет № 21

Завдання 1. Як класифікуються умови праці за показниками шкідливості та небезпечних факторів навколишнього середовища, важкості та напруженості робочого процесу? Який існує порядок розслідування нещасних випадків на виробництві? Яким є порядок навчання працівників за програмою пожежного технічного мінімуму?

Умови праці

Під умовами праці розуміють сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, в якому здійснюється діяльність людини, що впливають на здоров’я та працездатність.

Під факторами трудового процесу розуміють основні його характеристики: важкість праці та напруженість праці.

Важкість праці — характеристика трудового процесу, яка відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та інші, що забезпечують його діяльність).

Напруженість праці — характеристика трудового процесу, яка відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуття, емоційну сферу працівника.

Під виробничим середовищем розуміють сукупність фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних факторів на виробництві, що діють на людину. Усі ці фактори класифікують як небезпечні та шкідливі.

Небезпечні виробничі фактори — ті, вплив яких на працівника призводить до травм, раптового погіршення здоров’я чи до смерті.

Шкідливі виробничі фактори — ті, вплив яких на працівника може призвести до захворювання та зниження працездатності.

До фізичних небезпечних і шкідливих факторів належать:

– рухомі машини і механізми, рухомі частини виробничого обладнання, вироби, що пересуваються (матеріали, заготовки);

• підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

– підвищена чи знижена температура поверхонь обладнання, матеріалів, повітря робочої зони;

• підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвукових коливань;

• підвищений чи знижений барометричний тиск і його різкі зміни;

• підвищена чи знижена вологість, рухомість, іонізація повітря;

• підвищений рівень іонізуючих випромінювань, напруги в електромережі, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, напруженості електричного і магнітного полів;

• відсутність чи брак природного світла, знижена контрастність, пряма і відбита блискотливість, підвищена пульсація світлового потоку;

• підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної радіації;

• гострі краї, шершавість, задирки на поверхні заготовок, інструментів і обладнання;

• розташування робочого місця на значній висоті відносно землі (підлоги);

• невагомість.

До хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером впливу на організм людини поділяються на токсичні, подразнюючі, сенсабілізуючі, концерогенні і мутагенні. Ці хімічні речовини впливають на репродуктивну функцію людини. За шляхами проникнення в організм людини вони поділяються на ті, що проникають через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряний покрив і слизові оболонки.

До біологічних  небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини і тварини).

До психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні і динамічні) та нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Який існує порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.

Про кожний нещасний випадок сам потерпілий, або працівник, який його виявив, або свідок нещасного випадку має негайно повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу відповідальну (уповноважену) особу підприємства і вжити заходів для надання долікарської допомоги потерпілому.

Безпосередній керівник робіт (наприклад бригадир) повинен:

терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому та, в разі необхідності, його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

поінформувати про нещасний випадок власника підприємства або уповноважений ним орган (далі – роботодавець) та голову первинної профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку та обладнання в тому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не призведе до інших тяжких наслідків), а також вжити заходів для недопущення подібних випадків.

Роботодавець, отримавши інформацію про нещасний випадок (крім випадків, які передбачають організацію спеціального розслідування), зобов'язаний:

з використанням засобів зв'язку негайно повідомити про нещасний випадок робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі – Фонд); органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства (якщо нещасний випадок стався внаслідок пожежі); установу державної санітарно-епідеміологічної служби, що обслуговує підприємство (у разі виявлення гострого професійного захворювання);

видати наказ про створення комісії з розслідування нещасного випадку (далі – комісія) у складі не менше трьох осіб та організувати розслідування.

До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу, у якому стався нещасний випадок (на підприємствах, де немає структурних підрозділів, – представник роботодавця), представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, давати відповідні пояснення та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

Програми спеціального навчання з пожежно-технічного

мінімуму погоджуються з органами державного пожежного нагляду.

Заняття, як правило, здійснюються груповим методом, зурахуванням фаху працівників. Для їх проведення адміністрація може запрошувати (на договірній основі) фахівців з інших підприємств,

установ та організацій, які мають відповідні знання з питань, щовивчаються.

Працівники підприємств, де відсутня можливість проведення занять з пожежно-технічного мінімуму, можуть проходити їх на інших споріднених за технологією підприємствах, де є

необхідні для цього умови та фахівці (на договірних умовах).

Спеціальне навчання з пожежно-технічного мінімуму може також проводитися в навчальних закладах, підприємствах та організаціях, які мають необхідну матеріальну базу та фахівців на проведення цих занять за відповідними програмами, які погоджуються з центральним органом державного пожежного нагляду. У таких випадках результати спеціального навчання фіксуються

на підприємстві (у навчальному закладі), де воно проводилося.

Після закінчення спеціального навчання за программою пожежно-технічного мінімуму у тих, хто навчався, приймаються заліки. Результати заліків оформлюються протоколом.

Завдання 2.

1. а

2.в

3.в

Білет №22

Завдання 1. Які випадки розслідуються як нещасні випадки виробничого характеру? За допомогою яких нормативно-правових документів регламентується розслідування і перелік нещасних випадків, які не пов’язані з виконанням трудових обов’язків?

Нещасним випадком на виробництві визнається раптове погіршення стану здоров'я працівника, одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гостре професійне захворювання і гостре професійне та інші отруєння, одержання теплового удару, опіку, обмороження, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання працівником інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвело до втрати ним працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день; зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, утоплення, а також смерть працівника на підприємстві, в установі, організації (далі – підприємство).

У всіх випадках розслідування проводиться згідно з Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України

Нещасними випадками невиробничого характеру є такі, що сталися під час:

-прямування на роботу чи з роботи пішки, у громадському, власному чи іншому транспортному засобі, що не належить організації і не використовується в інтересах цієї організації;

-переміщення повітряним, залізничним, автомобільним транспортом, метрополітеном та іншими видами транспорту;

-участі в громадських акціях, спортивних змаганнях тощо;

-використання газу в побуті;

-вчинення протиправних дій проти особи, її майна;

-користування або контакту зі зброєю та вибуховими матеріалами;

-виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки;

-стихійного лиха тощо.

Факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку невиробничого характеру встановлює і засвідчує лікарняний заклад.

Згідно з пунктом 12 Порядку розслідування у разі, коли нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, розслідування організовує робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцем настання нещасного випадку, для чого наказом створює комісію у складі не менше трьох осіб.

Згідно з пунктом 19 Порядку розслідування у разі нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, керівник робочого органу виконавчої дирекції Фонду, який створив комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) протягом доби після одержання матеріалів, підготовлених комісією за підсумками її роботи (далі - матеріали розслідування).

До першого примірника акта форми Н-5 додаються примірник акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5, а в разі гострого професійного захворювання (отруєння) - пояснення свідків та потерпілого (у разі їх наявності), витяги з експлуатаційного стану робочого місця (машини, механізму, устаткування, апаратури тощо), висновок лікувально-профілактичного закладу про стан сп'яніння, наявність в організмі потерпілого алкоголю, наркотичних чи отруйних речовин.

На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, голова комісії зобов'язаний ознайомити його з документами, що містяться в матеріалах розслідування.

Завдання 2.

1. а

2.в

3.а

Білет № 23

Які існують норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочих приміщеннях залежно від пори року і важкості роботи? Які існують шідливі речовини і їх можливі концентрації в робочих приміщеннях?

Мікроклімат виробничих приміщень, його вплив на організм працівника і заходи щодо зниження йогонегативного впливу На підприємствах на самопочуття, стан здоров’я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури, вологості, рухомості повіт­ря і теплового випромінювання. Виробничий мікроклімат, як правило, відрізняється значною мінливістю, нерівномірністю по горизонталі та вертикалі, різноманітністю сполучень температури, вологості, рухомості повітря, інтенсивності випромінювання залежно від особливостей технології виробництва, кліматичних особливостей місцевості, конструкцій споруд, організації повітрообміну із зовнішнім середовищем. Джерелами теплості повітря на виробництві є:

• технологічне устаткування, яке має високі температури нагріву (плавильні, сушильні печі, котли, паропроводи та ін.);

• нагріті до високих температур деталі й розплавлені матеріали, наприклад метал, скло;

• теплова енергія, яка виділяється рухомими механізмами.

Тепло від усіх цих джерел викликає значне підвищення температури повітря у робочих приміщеннях. Наприклад, у гарячих цехах у теплий період року температура повітря може досягати 40 °С. Високий температурний режим спостерігається в мартенівських цехах у металургії, термічних і ливарних цехах у машинобудуванні, у фарбувальних, сушильних цехах тощо. На деяких виробництвах люди працюють при зниженій температурі (на складах, у суднобудівній промисловості, елеваторах). Технологічні процеси, пов’язані з підвищеною вологістю, мають місце на підприємствах харчової промисловості (на молоко- та м’ясокомбінатах), заводах з обробки шкіри, у гальванічних і травильних відділеннях у машинобудуванні тощо. Для вимірювання параметрів мікроклімату використовуються різні прилади: ртутні та спиртові термометри (для вимірювання температури), психрометри (для визначення відносної вологості повітря), анемометри й кататермометри (для встановлення швидкості руху повітря). Результати досліджень свідчать про те, що у виробничих умовах усі метеорологічні фактори впливають на людину одночасно. Тому важливо виявити їх сумарний вплив на працівника. Одним із способів оцінки сумарного впливу метеорологічних факторів є спосіб обліку ефектних і еквівалентно-ефективних температур. Показник ефективної температури включає вплив температури і вологості повітря на людину на робочому місці. Визначення температури здійснюється таким чином. За допомогою лінійки з’єднують точки на шкалі номограми, відповідні показанням сухого і мокрого термометрів психрометра. У місці перетину одержаної лінії з лінією швидкості руху повітря буде точка ефективної температури нерухомого повітря й еквівалентно-ефективної температури рухомого повітря. Наприклад, вологий термометр психрометра показує 15 °С і сухий — 25 °С, що відповідає 21 °С градусу ефективної температури нерухомого повітря при швидкості руху повітря 1,5 м/сек. У цьому разі еквівалентно-ефективна температура дорівнює 19 °С. Розрізняють оптимальні, допустимі та шкідливі мікрокліматич­ні умови. Оптимальні, допустимі й шкідливі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря для виробничих приміщень та відкритих територій у спекотну і холодну пору року наведені в ДСН 3.3.6 042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень». Розглядаючи механізми впливу метеорологічних факторів вироб­ничого середовища (температури, вологи, швидкості руху повітря, чинності променевої енергії нагрітих деталей і агрегатів) на людину, маємо на увазі, що людський організм прагне підтримати відносну динамічну сталість своїх функцій за різноманітних метеорологічних умов. Ця сталість забезпечує насамперед один з найважливіших фізіологічних механізмів — механізм терморегуляції. Вона спостерігається при певному співвідношенні теплоутворення (хімічної терморегуляції) і тепловіддачі (фізичної терморегуляції). Відомо, що надлишкова вологість повітря негативно впливає на механізм терморегуляції організму. Особливо шкідливою є вологість повітря, яка перевищує 70—75 % за температури 30 °С і більше. За даними М. Є. Маршакова і В. Г. Давидова (1985), верхньою межею термальної рівноваги людини, що перебуває у стані спокою, є температура повітря 30—31 °С за відносної вологості 85 % або 40 °С градусів за відносної вологості 30 %. Ці межі змінюються при виконанні фізичної роботи. Фізична робота в умовах підвищеної температури призводить до прискорення серцебиття, зниження артеріального тиску. За низької температури може статися переохолодження організму, що спричинить простудне захворювання. Згідно з результатами досліджень людина є працездатною і нормально себе почуває, якщо температура навколишнього повіт­ря не виходить за межі 18—20 °С, відносна вологість — 40—60 %, швидкість руху повітря — 0,1—0,2 м/с. Висока температура послаблює організм, викликає млявість, а низька — сковує рухи, що при обслуговуванні машин спричиняє підвищену небезпеку травмування. За високої температури та вологості може статися перегрів тіла, навіть тепловий удар. Він може бути викликаний також інфрачервоним випромінюванням. Теплові апарати, що використовуються на підприємствах, є джерелом інфрачервоного випромінювання. Останнє негативно впливає на функціональний стан нервової системи, викликає зміни у серцево-судинній системі, негативно впливає на очі, викликає кон’юнктивіт, помутніння рогівки й таке професійне захворювання, як катаракта

Гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливої речовини в повітрі робочої зони вважається така концентрація, вплив якої на людину в разі її щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності чи захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє негативного впливу на здоров’я нащадків. Робочою зоною вважається простір заввишки 2 м над рівнем підлоги або робочої площини, на якій розташовані місця постійного або тимчасового перебування працюючих.

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

1 – надзвичайно небезпечні;

2 – високонебезпечні;

3 – помірно небезпечні;

4 – малонебезпечні.

Завдання 2.

1. в

2.а

3.а

Білет№24

Які прилади і методи використовують для визначення концентрації шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень? Як забезпечується захист від статичного струму? Які є види інструкцій з пожежної безпеки?

1. Лабораторний метод – точний, однак вимагає значного часу для проведення аналізу. Цей метод включає операції: фільтрування, екстрагування, титрування, виготовлення шкал і т.д. в лабораторних

умовах проводять фізико-хімічний аналіз.

2. Експрес-метод – менш точний, але він дозволяє швидко, на протязі декількох хвилин, визначити концентрацію шкідливих речовин у повітрі. Цей метод базується на явищі колориметрії. Для проведення цього методу використовується газоаналізатори, газовизначники.

3. Метод неперервної автоматичної реєстрації. Цей метод найбільш перспективний, окрім того дозволяє в будь-який момент досить швидко одержати необхідні дані про загазованість повітря, але він потребує

відносно складної та достатньо дорогої апаратури та приладів для проведення аналізу. Для цього використовується газоаналізатор та газосигналізатор.

Визначення концентрації шкідливих газів і парів у повітрі експрес-методом за допомогою газоаналізатора УГ-2. Газоаналізатор УГ-2 призначений для кількісного визначення в повітрі наступних речовин: сірчистий ангідрид, ацетилен, монооксид вуглецю, сірководень, хлор, аміак, оксиди азоту, етиловий ефір, бензин, хлористий водень, бензол, толуол, вуглеводні нафти, метиловий спирт.

Принцип дії газоаналізатора УГ-2 базується на вимірюванні довжини забарвленого стовпчика порошку в індикаторній трубці при протягуванні через неї забрудненого токсичними газами повітря.

В результаті реакції між шкідливою, яка є в повітрі та реактивом (порошком), що міститься в індикаторній трубці, утворюється нова речовина, яка, як правило, має характерний колір. Довжина забарвленого стовпчика індакаторного порошку у трубці пропорційна вмісту шкідливої речовини і вимірюється за допомогою шкали, яка проградуйована в міліграмах на літр повітря.

захист від статичної електрики

Для запобігання утворенню і захисту від статичного струму в приміщеннях ОЦ необхідно використовувати нейтралізатори і зволожувач, а підлоги повинні мати антистатичне покриття.Пристрої візуального відображення генерують декілька типів випромінювання, в тому числі рентгенівське, радіочастотне, видиме і ультрафіолетове. Однак рівні цих випромінювань досить низькі і не перевищують діючих норм.

У машинних залах ЕОМ і приміщеннях з дисплеями необхідно контролювати рівень аероіонізації. Засоби захисту діляться на засоби колективного і індивідуального захисту. Засоби колективного захисту, в свою чергу, діляться на заземляючі засоби, нейтралізатори, що зволожують пристрої, антиелектростатичні речовини, що екранізують пристрої.

В відповІдності до ГОСТ 12.1.038-82.ССБТ."Предельно-допустимые уровни напряжения прикосновения и токов” захист від шкідливого впливу електричного струму забезпечується використанням захисного занулення, відключення та заземлення.

Захисне заземлення — навмисне з'єднання з землею або її еквівалентами металевих струмонепровідних частин електропристроїв, які можуть виявитись під струмом.

Занулення – це навмисне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих струмонепровідних частин електропристроїв, які можуть виявитись під напругою

Захисне відключення — це швидкодіючий захист, що забезпечує автоматичне відключення електроустановки при виникненні в ній небезпеки ураження людини електричним струмом. Розрізняють пристрої захисного відключення на ураження корпусу машини відносно землі та на струм замикання на землю.

види інструкцій з пожежної безпеки

Інструкція розроблена на основі "Правил пожежної безпеки в Україні" і діє в усіх підрозділах установи.

Загальнооб'єктова інструкція затверджується керівником підприємства за згодою з пожежною охороною об'єкта (при її наявності на підприємстві).

Інструкція повинна мати такі основні вимоги до: - утримання території, у тому числі доріг, вододжерел, під'їзду до будівель та споруд; - утримання будівель, приміщень та споруд; - протипожежного режиму і обов'язків усіх працюючих на підприємстві та до умов їх виконання; - організації і допуску до виконання разових або тимчасових робіт підрядними та сторонніми організаціями; - утримання вододжерел, засобів пожежогасіння, пожежної сигналізації і зв'язку, а також порядку виклику пожежної охорони та інших організаційних питань; - відповідальності за стан пожежної безпеки.

Завдання 2. 1. 2. б 3. б

Білет №25.

Який існує порядок проведення інструктажів з питань пожежної безпеки? Яка існує природа і небезпека виробничого шуму? Яким є порядок перевірки знань посадових осіб з питань пожежної безпеки?

Працівники під час прийняття на роботу та за місцем праці повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки (надалі - протипожежні інструктажі) відповідно до порядку, встановленого в розділі 2 цього Типового положення. Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, попередньо, до початку самостійного виконання робіт, повинні пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум), а потім постійно, один раз на рік, - перевірку знань.

Особи, які суміщають професії (роботи), навчаються або інструктуються як за основною, так і за суміжною професією (роботою). Організація своєчасного і якісного проведення спеціального навчання, інструктажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах (цех, дільниця, лабораторія, майстерня і т.ін.) - на керівника відповідного підрозділу. Порядок проходження працівниками спеціального навчання, інструктажів і перевірки знань визначається керівником підприємства (наказом або відповідним положенням, що розробляється на підприємстві і затверджується керівником). Допуск до роботи осіб, які не пройшли спеціальне навчання, інструктажі або перевірку знань, забороняється.

Шум – будь – який небажаний звук, який заважає. Виробничим шумом називається шум на робочих місцях, на дільницях або на територіях підприємств, який виникає під час виробничого процесу.

Наслідком шкідливої дії виробничого шуму можуть бути професійні захворювання, підвищення загальної захворюваності, зниження працездатності підвищення ступеня ризику травм та нещадних випадків, пов’язаних з порушенням сприйняття попереджувальних сигналів, порушенням слухового контролю функціонування технологічного обладнання, зниженням продуктивності праці.

За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяється на такий, що заважає (перешкоджає мовному зв’язку), подразнювальний (викликає, нервове напруження і внаслідок цього — зниження працездатності, загальну перевтому), шкідливий (порушує фізіологічні функції на тривалий період і викликає розвиток хронічних захворювань, які безпосередньо або опосередковано пов’язані зі слуховим сприйняттям, погіршення слуху, гіпертонію, туберкульоз, виразку шлунку), травмуючий (різко порушує фізіологічні функції організму людини).

Шум як фізичне явище — це коливання пружного середовища. Він характеризується звуковим тиском як функцією частоти та часу. З фізіологічної точки зору шум визначається як відчуття, що сприймається органами слуху під час дії на них звукових хвиль у діапазоні частот 16-20000 Гц. Загалом шум — це безладне поєднання звуків різної частоти та інтенсивності.

Негативний вплив шуму на продуктивність праці та здоров’я людини загальновідомий. Під час роботи в шумних умовах продуктивність ручної праці може знизитись до 60 %, а кількість помилок що трапляються при розрахунках, зростає більше, ніж на 50 %.

При тривалій роботі в шумних умовах перш за все уражаються нервова та серцево-судинна системи та органи травлення. Зменшується виділення шлункового соку та його кислотність» що сприяє захворюванню гастритом. Необхідність Кричати при спілкуванні у виробничих умовах негативно впливає на психіку людини.

Вплив шуму на організм людини індивідуальний. У деяких людей погіршення слуху настає через декілька місяців, а в інших воно не настає через декілька років роботи в шумі. Встановлено, що для ЗО % людей шум є причиною передчасного старіння.

Яким є порядок перевірки знань посадових осіб з питань пожежної безпеки

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист (без дати та номера) і в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Статтею 8 Закону України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ) визначено, що усі працівники під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктаж з питань пожежної безпеки

відповідно до Типового положення, затверджуваного Міністерством внутрішніх справ України.

Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання і перевірку

знань з питань пожежної безпеки.

Перелік посад і порядок організації навчання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 р. N 508 ( 508-94-п ) "Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку" Міністерству внутрішніх справ

було дано доручення в тримісячний термін розробити разом із заінтересованими міністерствами і відомствами та затвердити перелік посад, при призначенні на які необхідно пройти спеціальну

підготовку за пожежно-технічним мінімумом, а також порядок її організації.

Завдання 2.

1. а або в

2. а

3. в

Білет 26

1. Який існує порядок визначення ступеня втрати потерпілим професійної працездатності на виробництві. Монографічний та статистичний методи вивчення виробничого травматизму. Сформулюйте поняття про пожежну небезпечну зону.

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється Медико-соціальні експертною комісіэю (МСЕК) за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання.

Стати стичний метод базується на вивченні травматизму за статистич­ними документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє гру­пувати випадки травматизму за певними показниками: за професіями, робо­чими місцями, цехами, стажем, віком працюючих, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, санітарно- гігієнічних умов, тобто проводиться глибокий аналіз небезпечних і шкідли­вих виробничих чинників. Отже, причини нещасних випадків вивчаються комплексно.

Пожежна небезпечна зона- простір, у межах якого постійно чи періодично знаходяться (зберігаються чи утворюються під час технологічного проце­су) спалимі речовини як при нормальному технологічному процесі так і при його порушеннях у такій кількості, що потрібні спеціальні заходи в конструкції електроустаткування при його монтажі й експлуатації. Ці пожежонебезпечні зони поділяються на класи :П — І, П — II, П — II а, П — III.

Завдання 2.

1. Якщо нещасний випадок стався з працівником під час його відрядження де враховується і ким розслідується нещасний випадок.

б)враховується за місцем роботи на підставі акту Н-1 розслідується тією організацією куди був направлений

2. До технічних причин травмування на виробництві належать - В і А

3. На скільки квадратних метрів площі приміщення розрахований один вогнегасник - в

Завдання 3 Визначити коефіцієнт тяжкості травматизму на виробництві

Кт=Д/Н

Д-загальна тривалість термінів непрацездатності з причин щещасних випадків

Н—кл. нещасних випадків за звітний період.

Білет 27

Завдання 1. Як ведеться контроль за станом охорони праці на підприємствах? Які основні причини виробничого травматизму на підприємствах і їх сутність? Які умови облаштування у закладах ресторанного господарства внутрішнього протипожежного водогону?

Контроль за станом охорони праці

До основних форм контролю за станом охорони пращ належать:

• оперативний контроль;

• контроль, що проводиться службою охорони пращ підприєм­ства;

• громадський контроль;

• адміністративно-громадський;

• регіональний;

- відомчий контроль вищих органів.

Оперативний контроль здійснюють керівники робіт і підроз­ділів підприємства згідно зі затвердженими посадовими обов'яз­ками. Служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці в усіх структурних підрозділах та службах підприємства.

Громадський контроль здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноваженю професійні спілки — в особі своїх ви­борних органів і представників.

Адміністративно-громадський контроль (триступеневий) за охороною праці на виробництві здійснюється за такою схемою:

1 ступінь. Протягом кожної робочої зміни або робочого дня контролюється хоча б один раз кожне робоче місце. Контроль здійс­нює майстер, бригадир, начальник зміни, черговий інженер;

2.ступінь. Контроль кожного структурного підрозділу здійснює не рідше ніж один раз на тиждень начальник підрозділу (відділу, це­ху, дільниці);

3 ступінь. Не рідше ніж один раз на місяць в обсязі кожного робочого місця всього підприємства контроль здійснюється керів­ництвом підприємства (власником) і відділом охорони праці підпри­ємства.

Регіональний контроль здійснюють посадові особи місцевих держадміністрацій та рад народних депутатів у межах відповідної те­риторії.

Відомчий контроль здійснюється вищими органами керівницт­ва (міністерствами, комітетами, об'єднаннями підприємств тощо) че­рез відповідні служби, що контролюють виробничу діяльність підприємства. Підприємство може також запровадити інший вид контролю.

Причини виробничого травматизму

• Організаційні причини - відсутність або неякісне проведення навчання з питань

• охорони праці

• Технічні причини - несправність виробничого устаткування, недосконалість технологічних процесів

• Санітарно-гігієнічні причини - нераціональне освітлення, підвищений рівень шуму, вібрації, незадовільні мікрокліматичні умови

• Економічні причини - нерегулярна виплата зарплати, виконання понаднормової роботи, робота за сумісництвом

• Психофізіологічні причини - помилкові дії внаслідок втоми працівника, монотонність праці, необережність

Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного во­допроводу в приміщеннях і будівлях, а також витрата води на по- жежегасіння визначаються в залежності від їхнього призначення, об'єму і висоти. Забір води з внутрішнього водопроводу для гасіння І пожежі в будівлі здійснюється через пожежні¹ крани, оснащені по­жежними рукавами довжиною 10 чи 20 м і стволами (брандспойта­ми), які розміщаються в спеціальних настінних шафах, що мають напис ПК із порядковим номером крана і телефона виклику пожезй* ної команди.

Внутрішній протипожежний водопровід і пожежні крани підля* гають технічному огляду і перевірці на працездатність за засоба­ми пуску води кожні 6 місяців. Результати техобслуговування і* пе­ревірки реєструються в спеціальному журналі.

Завдання 2.

1.Нещасний випадок кваліфікується як пов'язаний з роботою якщо він трапився:

а) при виконанні певної роботи за наказом керівника і Б

2. Відстань від місця розміщення вогнегасника до можливого осередку пожежі для громадських будівель та споруд не повинна перевищувати а) 20 м

3. Яка періодичність робочих місць за умовами праці 5 років? в) 1 раз

Завдання 3. Визначити коефіцієнт виробничих витрат виробництві, якщо відомо, що число днів непрацездатності за закритими лікарняними листами за перший квартал минулого року дорівнює Д1=24, за другий Д2=30, за третій Д3=34, за четвертий Д4=33 діб. Відповідно средньосписочна чисельність працюючих поквартально N1=240,N2=233,N3=237,N4=239 чоловік.

Кв=Д/Н

Кв=24+30+34+33/240+233+237+239=121/949=0,12

Білет 28

Завдання 1. Призначення вентиляції в виробничих приміщеннях і за якими ознаками вона класифікується. Склад і функціональні обов’язки пожежно- технічної комісії на виробництві. Який існує порядок фінансування заходів щодо охорони праці на підприємствах?

Під вентиляцію розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та залах обслуговування виробничих приміщень мете реологічних умов та чистоти повітряного середовища що відповідають гігієнічним та технічним вимогам.

Вентиляція класифікується за такими ознаками :

• Способом переміщення повітря: природна. штучна, суміщена

• Напрямком потоку повітря: припливна, витяжна, припливно- витяжна

• Місцем дії – загально обмінна, місцева. комбінована

• Призначенням - робоча, аварійна

Природна вентиляція відбувається внаслідок теплового та вітрового напорів

( неорганізована-просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях, відкриття вікон; організована –аерація)

Штучна вентиляція – очищування повітря перед викиданням в атмосферу, Вловлювати шкідливі речовини безпосередньо поблизу місця їх утворення

обробляти припливне повітря, очищувати, зволоження підігрівання.

Механічна вентиляція – робоча, аварійна

Кондиціонування повітря – це створення та автоматичне підтримування в приміщення заданих або таких, що змінюються за певною метереологічною програмою умов, які є найбільш сприятливими для працівника чи для нормального протікання технологічного процесу. Буває -неповне, повне

Пожежно-технічні комісії створюються відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" на підприємствах, в установах та організаціз кількістю працюючих 50 і більше чоловік незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Метою створення ПТК є залучення інженерно-технічних працівників, службовців тощо до активної участі у роботі щодо попередження пожеж і посилення протипожежного захисту підприємств. Основними завданнями пожежно-технічної комісії є: -Сприяння адміністрації підприємства у проведенні пожежно-профілактичної роботи та здійсненні контролю за дотриманням вимог стандартів, норм, правил, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, а також приписів і постанов органів державного пожежного нагляду. - Участь у виробленні пропозицій щодо комплексних заходів по забезпеченню пожежної безпеки, впровадження досягнень науки, техніки та позитивного досвіду у протипожежний захист підприємства, а також включення питань з пожежної безпеки до колективного договору (угоди) і використання коштів на їх реалізацію. -Проведення серед працівників підприємства масово-роз'яснювальної роботи та пропаганди заходів по забезпеченню пожежної безпеки.

До складу комісії включаються інженерно-технічні працівники, діяльність яких пов'язана з організацією та проведенням технологічних процесів, експлуатацією та обслуговуванням електроустановок, систем водопостачання, зв'язку, виробничої автоматики, автоматичного протипожежного захисту тощо, а також керівники штатних або добровільних протипожежних формувань і фахівці з пожежної безпеки підприємства, уповноважені трудового колективу з питань охорони праці, представники профспілок.

Фінансування охорони праці

Згідно із Законом України «Про охорону праці» (ст. 19) фінан­сування охорони праці здійснюється роботодавцем:

• для підприємств незалежно від форм власності або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше ніж 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції;

• на підприємствах, що утримуються за кошти з бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевому бюджеті і становлять не менше ніж 0,2 відсотка від фонду оплати праці

Завдання 2.

1. Які існують оптимальні та допустимі норми відносної вологості повітря в робочій зоні виробничих приміщень в теплий період року ( категорія робіт 1)?

б)40-60%

2. Які використовують прилади при вимірюванні відносної вологості повітря в виробничих приміщеннях

в) психометри

3. Скільки відсотків від робочої освітленості повинно складати аварійне освітлення?

в) 5%

Завдання 3. Приміщення має розміри 20х18 метрів. Знайдіть максимальну відстань L між найбільш віддаленим один від одного евакуаційними виходами з приміщення, яка визначається за формулою L=2,0Р, де Р-периметр приміщення.

Р=2(а+в)= 2(20+18)=76 м L=2,0*76=152 м

Білет 29

Завдання 1. Які основні методи захисту робітників від виробничого випромінювання ? Як класифікуються виробничі приміщення за ступенем безпеки враження людей електричним струмом? Якими є порядок нарахування і розміри страховитих внесків у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань?

Захист від іонізуючих випромінювань:

• використання джерел з мінімальним випромінюванням, перехід на менш активні джерела;

• скорочення часу роботи з джерелами іонізуючого випромінювання;

• віддалення робочого місця від джерела іонізуючого випромінювання;

• екранування джерела іонізуючого випромінювання;

• використання засобів індивідуального захисту.

Захист від електромагнітних випромінювань:

• зменшення напруги і щільності потоку ЕМВ за допомогою поглиначів по­тужності;

• екранування робочого місця;

• раціональне розміщення в робочому приміщенні обладнання, яке випро­мінює електромагн енергію;

• зменшення часу перебування в зоні ЕМВ;

• застосування засобів індивідуального захисту і сигналізації.

Усі приміщення за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом поділяються на три класи: без підвищеної небезпеки, з підвищеною небезпекою, особливо небезпечні.

Приміщення без підвищеної небезпеки — це сухі без пилу примішення з нормальною температурою повітря і з ізолюючими (наприклад, дерев'яними) підлогами. Прикладом їх можуть слу­гувати адміністративні приміщення, де монтаж електричних при­строїв може робитися з застосуванням дроту без підвищеної ізо­ляції і з установкою будь-яких вимикачів, штепсельних розеток і світильників.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються на­явністю хоча б однієї з наступних умов: вогкості — відносна во­логість повітря довгостроково перевищує 75 %; під дією різних теп­лових випромінювань температура повітря постійно чи періодично (більше однієї доби) перевищує 35 °С; виділення струмопровідного технологічного пилу в такій кількості, що вона може осідати на дроті, проникати усередину електричних машин і апаратів; струмопровідних підлог (металевих, земляних, залізобетонних, цегельних і т. п.); можливості одночасного дотику людини до маючих з'єднання з землею металоконструкцій будинків, механізмам, з одного боку, і до металевого електроустаткування — з іншого.

Приміщення особливо небезпечні характеризуються наявністю однієї з наступних умов: великою вогкістю — відносна вологість повітря близька до 100 % (стеля, стіни, підлога і предмети, що зна­ходяться в приміщенні, покриті вологою); хімічно активного чи органічного середовища — постійно і протягом тривалого часу містяться агресивні пари, гази, рідини, утворюються відкладення чи цвіль, що діють руйнівно на ізоляцію і струмоведучі частини елек­троустаткування; наявності одночасно двох і більш умов, властивих приміщенням с підвищеною небезпекою.

Підприємства роблять внески до Фонду соціального страхування. До вип­лат за кошти соціального страхування належать:

• оплата тимчасової непрацездатності;

• оплата санаторно-курортного обслуговування потерпілих.

Слід знати, що класифікація підприємств за класами страхових внесків ура­ховує характер травмонебезпечності підприємства, можливості нещасного випадку, умови праці та стану техніки безпеки. Працівники одного підприємства можуть бути поділені на групи залежно від умов праці та стану техніки безпеки в структурних підрозділах підприємства.

Віднесення підприємства до класу тарифу страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань проводиться на підставі висновку державного нагляду за охороною праці за участі інших зацікавлених сторін.

Завдання 2.

1. Професійне захворювання –це в) захворювання, що виникло внаслідок дії виробгничих шкідливостей

2. Вогнегасник ВП-1Б в) порошковий

3. Коефіцієнт травматизму – це а)к-ть нещасних випадків що припад на 1000 чоловік за звітний період

Завдання 3 . Визначити коефіцієнт частоти травматизму якщо серед.. кількість працівників на підприємстві у першому кварталі минулого року становила N1=, в другомуN2=, а третьому N3=100, в четвертому N4=104. Відповідно кількість нещасних випадків по кварталах n1=0.n2=1. n3=2. n4=2.

Кч=n/N*100

Білет 30

Завдання 1. Сформулювати поняття про охорону праці. Які основні принципи державної політики відносно охорони праці в Україні. Як кваліфікуються пожежі залежно від розмірів матеріального збитку.

Охорона праці - це система правових, соціально – економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних засобів , спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатність людини в процесі трудової людини.

Принципи державної політики відносно охорони праці в Україні ( З У «Про Працю» ст. 4)

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; - підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; - комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; - соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; - встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; - адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану; - використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству; - інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; - забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях; - використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати ) і великі (збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати ) та інші.

Завдання 2.

1. Якщо нещасний випадок стався з працівником під час його відрядження де враховується і ким розслідується нещасний випадок.

б)враховується за місцем роботи на підставі акту Н-1 розслідується тією організацією куди був направлений

2. В який термін повинно бути проведено розслідування нещасного випадку на виробництві?

а)72 годин

3. На скільки квадратних метрів площі приміщення розташований один вогнегасник?

в.

Завдання 3. Визначити коефіцієнт виробничих втрат виробництві, якщо відомо, що число днів непрацездатності за закритими лікарняними листами за перший квартал минулого року дорівнює Д1=24, за другий Д2=30, за третій Д3=34, за четвертий Д4=33 діб. Відповідно средньосписочна чисельність працюючих поквартально N1=240,N2=233,N3=237,N4=239 чоловік.

Кв=Д/N

Кв=24+30+34+33/240+233+237+239=121/949=0,12

Білет 31

Завдання 1 Наведіть класифікацію нещасних випадків. Призначенння і зміст інструкцій з Оп

Залежно від наслідків травм розрізняють нещасні випадки: -без втрати працездатності -з тимчасовою втратою -зі стійкою втратою працездатності (повною або частковою) -зі смертельним наслідком - групові.

Нещасні випадки:

1. Нещасні випадки у побуті

2. Нещасні випадки пов’язані з роботою

• Нещасні випадки на виробництві

1. на транспорті що надається підприємством

2. нещасний випадок при виконанні трудових зобов’язань (на території -підприємства, на робочому місці, поблизу робочого місця, пов’язані з роботою; поза територією підприємства, відрядження, завдання підприємств

• Нещасний випадок поза виробництвом

1.На шляху на роботі чи з роботи

2. при виконанні держ. Суспільних доручень

3.привиконанні громадських обов’язків

4.при виконанні функцій донора

Розробка і зміст інструкцій з охорони праці підприємств висвітлено в «Положенні про розробку і зміст інструкцій з охорони праці підприємств» (наказ Держнаглядохоронпраці № 9 від 29 січня 1998 р.). Вимоги цього Положення є обов'язковими для всіх міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і видів діяльності.

Інструкції з охорони праці поділяються на типові (для робочих основних професій галузі) і місцеві, діючі в масштабах підприємства, організації або установи.

Типові інструкції є основою для місцевих інструкцій, що розробляються адміністрацією підприємства або безпосереднім керівником робіт разом з профспілковим комітетом, узгоджуються з відділом охорони праці і затверджуються власником підприємства. Типові інструкції звичайно переглядають один раз у п'ять років, а місцеві - один раз у три роки, а також у разі потреби, наприклад, після аварії, нещасного випадку, при зміні правил, норм, обладнання і т. п.

Місцеві інструкції можуть бути загальними по підприємству (наприклад, на спеціальні види робіт - вогневі, газонебезпечні, земляні, із застосування захисних засобів і т. п.), загальноцеховими й інструкціями з робочих місць.

Особливим видом загальноцехової інструкції є аварійна інструкція або план ліквідації аварії. В ній описуються можливі випадки і місця виникнення аварій, заходи для їх ліквідації в початковій стадії, дії кожного інженерно-технічного працівника і робітника, шляхи евакуації людей.

Інструкціям, розроблювальним і затверджуваним на підприємствах, привласнюють порядкові номери службами охорони праці цих підприємств. У назві інструкції коротко вказується для якої професії або виду робіт вона призначена.

Включенню в інструкції підлягають загальні положення з охорони праці, а також організаційні й технічні вимоги безпеки.

Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу ті з урахуванням умов, в яких виконується даний вид робіт.

Інструкції повинні містити такі розділи:

· загальні положення;

· вимоги безпеки перед початком роботи;

· вимоги безпеки під час виконання роботи;

· вимоги безпеки по закінченні роботи;

· вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

При необхідності в інструкції дозволяється включати й інші розділи.

Здійснення контролю за своєчасною розробкою нових і відповідністю діючих на підприємстві інструкцій покладається роботодавцем на службу охорони праці.

Інструкція, що діє на підприємстві, вводиться в дію з дня її затвердження, якщо інше не передбачено наказом роботодавця.

Завдання 2.

1. Температура повітря що подається у робоче приміщення в зимовий період року не повинна бути в)25 С

2. У мережах з лінійною напругою 380В опір заземлюючих пристроїв до яких приєднуються проводи, не повинна перевищувати в

3. Якими вогнегасниками повинні бути забезпечені приміщення де використовується електричне б) ВВ

Завдання 3. Визначити коефіцієнт частоти травматизму якщо серед.. кількість працівників на підприємстві у першому кварталі минулого року становила N1=164, в другомуN2=190, а третьому N3=192, в четвертому N4=194. Відповідно кількість нещасних випадків по кварталах n1=1,n2=3,n3=2, n4=1.

Кч=n/N*1000 =1+3+2+1/164+190+19+194*1000=7/740*1000=9,4

Білет 32

Завдання 1. Призначення і мета атестацій робочих місць. Сформулюйте поняття про мікроклімат виробничих приміщень.

Атестація — це комплексна оцінка кожного робочого місця на його відповідність вимогам охорони праці і сучасному науково-тех­нічному рівню. Атестацію робочих місць за умовами праці проводять згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці.

При атестації кожне робоче місце оцінюється комплексно: за технічним і організаційним рівнями, а також за умовами праці і тех­ніки безпеки. На кожне робоче місце складають Карту умов праці, форму якої встановлено зазначеними Методичними рекомендаціями. Ця карта має бути заповнена атестаційною комісією.

Атестація робочих місць передбачає:

• комплексну оцінку чинників виробничого середовища, ха­рактеру праці та відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці;

• виявлення факторів і причин несприятливих умов праці;

• санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого се­редовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

• установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

• обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

• визначення (підтвердження) права працівників на пільги;

• аналіз реалізації технічних та організаційних заходів, спрямо­ваних на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Атестацію робочих місць проводять не рідше ніж один раз на п'ять років фахівцями експертно-технічного центру (ЕТЦ) Держна- глядохоронпраці і результати її записують у Карту умов праці на ро­бочому місці. У Карті вказують:

• фактори виробничого середовища і трудового процесу;

• гігієнічну оцінку умов праці;

• оцінку технічного та організаційного рівня.

На основі атестації робочих місць складається Паспорт Сан-технічного стану умов праці в підрозділі.

Мікроклімат – це умови внутрішнього середовища приміщень , що впливають на тепловий обмінпрацюючихз оточенням. Визначаються поєднанням параметрів: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, температура поверхонь, інтенсивність теплового опромінення

Нормування параметрів мікроклімату:

Оптимальні поєднання параметрів мікроклімату які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечуючи зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції

Допустимі поєднання параметрів мікроклімату які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації.

Завдання 2.

1. Професійне захворювання –це

в) захворювання що виникло внаслідок дії виробничих шкідливостей

2. Вогнегасник ВП-1Б

в) порошковий

3. Коефіцієнт травматизму –це

а)кількість нещасних випадків що припадають на 1000 чоловік за звітний період

Завдання 3. Приміщення має розміри 8х8 метрів. Знайдіть максимальну відстань L між найбільш віддаленим один від одного евакуаційними виходами з приміщення, яка визначається за формулою L=1,9Р, де Р-периметр приміщення.

Р= 8+8+8+8=32м

L=1,9*32=60,8