5. Методологічні засади фінансового бухгалтерського обліку.

^{Фінансовий облік (ФО) – це сукупність} правил і процедур, які забезпечують підготовку і оприлюднення інформації про результати діяльності банку, а також його фінансовий стан згідно до вимог чинного законодавства України і стандартів БО.

Ведення ФО є обов’язковим і він повинен відповідати вимогам:

цілісне і безперервне відображення усіх банківських операцій

складання фінансової звітності.

ФО надає вчасну та значущу інформацію про фінансовий стан банку і результати його діяльності. Коло користувачів цією інформацією досить широке: керівництво банку, його службовці, дійсні і потенційні інвестори і кредитори, регулюючі органи та інші.

Об’єктами ФО є: *активи банку – готівкові кошти, кошти на к/р, депозити в інших банках, портфель цінних паперів, нематеріальні і матеріальні активи, кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам та іншим банкам, інші активи.

*зобовязання – кошти на к/р банків, депозити та кредити інших банків, кошти до запитання клієнтів, строкові депозити клієнтів, цінні папери власного боргу, інші зобовязання, кредити, отримані від МФО.

*капітал – статутний капітал, нерозподілені прибутки, інші фонди та загальні резерви, результати переоцінки.

У системі ФО акумулюється інформація, необхідна для аналізу якості активів, зобов’язань та капіталу, що і визначає фінансовий стан банку.

ФО є складним обліковим процесом, який забезпечує комплексну облікову характеристику господарської діяльності банку. Організація ФО має забезпечити суцільне, повне й безперервне відображення всіх господарських операцій, виконуваних протягом звітного періоду, а також складання встановленої звітності.

Існують специфічні групи ведення ФО: країни, що мають розгалужений кодекс законів, країни, що мають законодавство загально-правової орієнтації.

В першій групі, закони є по суті серією розпоряджень (“ви повинні”). (Укр, Нім, Фран). Облік у цих країнах деталізується і жорстко регламентується (як правило з боку ЦБ).

В другій групі регулювання БО обмежена законами на зразок “ви не повинні робити” (США, Вел.). облікові стандарти не регулюються державою, а розробляються фаховими організаціями. Немає єдиного національно сформованого плану рахунків БО

6. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та їх використання.

Створення на початку 20 ст. бірж стало передумовою для надання широкої інформації про свою діяльність учасниками. Як наслідок, утворюються органи по регулюванню загальних правил ведення обліку. У 1972 році 9 країн заснували Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, так як існувала необхідність застосування єдиної міжнародної методології і принципів БО. Сьогодні 70 країн світу входять до цього Комітету. Ним прийнято 33 бухгалтерські стандарти. Стандарти не є обов’язковими для виконання, вони мають рекомендаційний характер.

Міжнародні стандарти БО (МСБО) подають інформацію щодо фінансового стану та результатів діяльності установи. Користувачами МСБО є керівництво, кредитори, акціонери, нормативні органи.

Методологія МСБО: реалістичне подання інформації щодо поліпшення або погіршення стану та результатів діяльності незалежно від наявності чи відсутності коштів. Подання інформації зручне для аналізу.

В Україні ініціатором переходу до МСБО був НБУ. Оскільки, співпраця банків України з міжнародними організаціями, кредитними установами потребує додержання певних загальноприйнятих підходів щодо складання фінансової звітності.

Перехід до міжнародних стандартів БО в Україні включає 5 блоків:

1.зміна підходів до ведення обліку, який базується на міжнародних принципах БО;

створення нового плану рахунків;

поділ БО на фінансовий і управлінський;

зміна потоків інформації;

зміна форми збору інформації, тобто перехід від звітності за окремими формами до звітності за економічними показниками і створення бази даних.

Для регулювання фінансового обліку в Україні запроваджено двадцять п’ять національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Впровадження національних положень бухгалтерського обліку дозволило привести національну систему бухгалтерського обліку і звітності у відповідність до реалій ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності (МСБО). Цей процес був забезпечений тим, що розробка національних положень відбувалась із використанням МСБО як базисної основи, а також враховувались економіко-правовий стан країни і традиції, що склалися в області бухгалтерського обліку.