2.2 Облік дебіторської заборгованості

Для обліку розрахунків з різними дебіторами призначений активний субрахунок 364 «Розрахунки з іншими дебіторами», а з різними кредиторами пасивний субрахунок 675 «Розрахунки з іншими кредиторами». Так, якщо першою здійснюється операція попередньої оплати за очікувані послуги чи майбутні поставки матеріальних цінностей, то такі розрахунки обліковують на субрахунку 364 (як дебіторську заборгованість). Коли ж першою операцією буде отримання матеріальних цінностей чи послуг з їх подальшою оплатою, то такі розрахунки обліковують на субрахунку 675 (як кредиторську заборгованість).

За Дт субрахунка 364 відображається виникнення та збільшення дебіторської заборгованості, а за кредитом – її погашення. Відповідно за кредитом субрахунка 675 відображається виникнення та збільшення кредиторської заборгованості, а за кредитом – її погашення.

Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з різними дебіторами поєднуються у накопичувальній відомості - №4 т.ф № 408 (бюджет), а за різними кредиторами - № 6 т.ф № 409 (бюджет)(додаток 6 )

Облік дебіторської заборгованості здійснюється на підставі наступних первинних документів:

Таблиця 1

Шифр та назва рахунку	Документи
1	2
36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»	Накладні, рахунки-фактури, рахунки, акти прийнятих робіт (послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні (ТМ-1), товарні накладні, вексель, комерційні документи (рахунки-фактури -invoice), транспортні накладні (СМR — залізнична накладна, авіанакладна, коносамент, товарно-транспортна накладна, пакувальні листи), платіжні документи на перерахування 26ум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ, розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць
371 «Розрахунки за виданими авансами»	Платіжні доручення, в яких міститься посилання на укладений договір
372 «Розрахунки з підзвітними особами»	Розпорядження керівника про відправлення працівника у відрядження (додаток ). Список осіб, які мають право одержувати кошти в підзвіт на господарські потреби, затверджений наказом керівника. Авансовий звіт про витрачені суми та додані виправдовуючі документи: акт закупівлі, акти на списання представницьких витрат в межах передбачених норм з додаванням відповідних документів на оплату рахунків ресторанів, кафе, готелів тощо, чеки, квитанції, ра­хунки магазинів, готелів, залізничні, авіаційні та інші проїзні квитки
373 «Розрахунки за нарахованими доходами»	Розрахунки бухгалтерії, ПКО, виписки банку
374 «Розрахунки за претензіями»	Претензії, акти приймання вантажу, рішення судових органів (господарського суду), письмові згоди постачальників на пред'явлені претензії, виписки установ банку на суми, що надійшли в порядку задоволення претензій
375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"	Протокол засідання інвентаризаційної комісії, наказ керівника
376 "Розрахунки за позиками членам кредитних спілок"	Договір між членами кредитних спілок, ПКО, виписки банку, ВКО, платіжне доручення
377 "Розрахунки з іншими дебіторами"	Авізо про оприбуткування майна учасником, який веде спільні справи, або первинний документ про отримання майна (копія накладної, квитанція до прибуткового ордеру тощо)

В управлінні праці та соціального захисту населення ведеться тільки облік розрахунків з підзвітними особами.

На субрахунку 362 "Розрахунки з підзвітними осо­бами" ведеться облік розрахунків з підзвітними особа­ми. Сальдо субрахунку може бути як дебетовим, так і кредитовим. Такі показники відображаються розгорнуто;

дебетове сальдо — в складі оборотних активів, кредито­ве сальдо — в складі зобов'язань балансу підприємства,

Під звіт видається готівка на операційні, господарські та витрати, пов’язані з відрядженням, на визначені термін і мету. Підзвітна особа по закінченні встановленого терміну зобов’язана надати звіт про витрати цих коштів за призначенням і пред’явити підтверджувальні документи, а також внести до каси невикористану суму.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника установи, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з підприємством, включаються до валових витрат лише за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства.

2.3 Облік фінансових інвестицій та цінних паперів

Цінний папір – це грошовий документ, що засвідчує право володіння або відносини позики і визначає стосунки між особою, що випустила цей документ, і його власником.

В управлінні праці та соціального захисту населення до цінних паперів належать: бланки довіреностей(додаток 47), путівки в санаторій(додаток 51 ).

2.4 Облік розрахунків з оплати праці

У бюджетних установах, як і в госпрозрахункових підприємствах та організаціях, праця виступає як цілеспрямована діяльність людей і є основним джерелом задоволення матеріальних і духовних потреб громадян. На відміну від працівників матеріального виробництва, діяльність яких спрямована на перетворення речовини природи, а процес праці являє собою обмін між природою і людиною, праця працівників бюджетних установ має свій предмет впливу. Він спрямований або на людину, або на суспільство в цілому. Так, праця лікаря і вчителя спрямована безпосередньо на людину, а праця державного службовця – на суспільство в цілому. В процесі праці працівників бюджетних установ надаються різні нематеріальні блага для задоволення потреб членів суспільства. Контроль за мірою праці і мірою споживання здійснюється за допомогою заробітної плати.

Видатки на заробітну плату мають найбільшу питому вагу в кошторисах бюджетних установ і сягають 70-80% від загальних видатків за кошторисом. Але заробітна плата працівників невиробничої сфери є однією з найнижчих серед галузей народного господарства.

Залежно від виконуваних функцій чи сфер застосування праці персонал бюджетних установ поділяється на:

• основних працівників, на яких покладено виконання головних функцій, закріплених за даною установою у загальній системі розподілу праці (педагогічний персонал. Професорсько-викладацький склад, наукові працівники, лікарі);

• допоміжно-технічний персонал, задача якого – обслуговувати основних працівників у виконанні покладених на них функцій (середній медичний персонал, навчально-допоміжний та інший персонал);

• адміністративно-господарський і молодший обслуговуючий персонал (забезпечує узгодженість робіт між структурними підрозділами, створення умов праці, утримання приміщень і т.п.).

Працівники, які обіймають посади в державних органах та їх апараті, згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” є особою місцевого самоврядування. При прийнятті на роботу вони складають присягу і їм присвоюється відповідний ранг у межах категорії.

Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України, а другої категорії – Кабінетом Міністрів України.

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади третьої - сьомої категорій здійснюються на конкурсній основі, при цьому ранги, які відповідають цим категоріям, присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює службовець.

Оскільки бюджетні установи – це сукупність різних за своїм призначенням органів, то різноманітним є і склад їх працівників за професіями (лікар, учитель, медсестра, інженер) і спеціальностями (хірург, терапевт, педіатр, фтизіатр). У бюджетних установах налічується близько 100 основних професій, які, в свою чергу, включають від 50 до 75 найменувань спеціальностей.

Загальна чисельність працівників бюджетної установи називається списковою чисельністю, або штатним складом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату пра­ці» заробітна плата - це винагорода, визначена, як прави­мо, в грошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами (норми часу, ви­робітку, обслуговування, посадові оклади). Вона встанов­люється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. До до­даткової заробітної плати належать винагороди за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, а також особливі умови праці. Вона вклю­чає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством; премії працівникам, керівникам, спеціалістам за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів; винагороди за вислугу років і стаж роботи; оплату щорічних і додаткових відпусток згідно із законодавством, компенсацій за невикористану відпустку тощо.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат нале­жать надбавки і доплати, не передбачені чинним законо­давством і понад встановлені розміри; винагороди за під­сумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціона­лізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одно­разові заохочення окремих працівників за виконання особ­ливо важливих виробничих завдань тощо.

Вичерпний перелік основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат міститься в Інструкції по статистиці заробітної плати, зат­вердженій наказом Мінстату України від 11.12.95 №323.

Усі державні, кооперативні підприємства і господарські товариства повинні вести окремий облік:

фонду заробітної плати робітників і службовців:

— спискового складу,

— позаспискового (позаштатного) складу;

— разових та інших премій, які не включаються до фонду заробітної плати;— інших грошових і натуральних виплат робітникам і службовцям