
- •Вимоги безпеки під час роботи
- •Визначення основних фізичних констант огранічнихречовин
- •Температура плавлення
- •Температура кипіння
- •Хід роботи
- •Дослід 2 Відкриття вуглецю та водню.
- •Дослід 3 Відкриття азоту.
- •Контрольні питання
- •Дослід 1 Отримання метану та вивчення його властивостей.
- •Дослід 2 Отримання етилену та вивчення його властивостей.
- •Дослід 3. Отримання ацетилену та вивчення його властивостей
- •Дослід 4. Окислення ароматичних вуглеводнів.
- •Контрольні питання
- •Завдання
- •Завдання
- •Завдання
- •Завдання.
- •Завдання
- •Завдання
- •Завдання
Завдання
1.Напишить структурні формули альдегідів та кетонів складу С5Н10О й назвіть їх за систематичною номенклатурою.
2.Скільки оцтового альдегіду можна отримати з 1 кг технічного карбіду кальцію, що містить 10% домішок, якщо вихід альдегіду складає 82%?
3.напишить рівняння реакцій взаємодії ізомерних масляного й метилетилкетону з наступними речовинами:
а) PCl5; Б) NH2OH; В) HCN; Г) оцтовим альдегідом; Д) Cu(OH)2.
4.Наведить структурні формули ізомерних карбонільних сполук ароматичного ряду складу С8Н8О (п’ять ізомерів) й назвіть їх.
5.Встановіть будову й назвіть речовини складу С8Н8О, якщо звісно, що вона реагує з аміачним розчином гідроксиду срібла, а при дії концентрованого розчину лугу дає дві сполуки: С8Н8О2 й С8Н10О. При нагріванні початкової речовини з водним розчином перманганату калію утворюється терефталева кислота.
Контрольні питання
1 Класифікація оксосполук.
2 Номенклатура оксосполук.
3 Будова та властивості оксосполук.
4 Поширення в природі та способи добування оксосполук.
5 Біологічне та сільськогосподарське значення оксосполук.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7.
ТЕМА: КАРБОНОВІ КИСЛОТИ.
Мета роботи: ознайомитися з номенклатурою, класифікацією, будовою та основними фізичними та хімічними властивостями карбонових кислот. Навчитися писати структурні формули та рівняння реакції.
ДОСЛІД 1 Дія кислот на індикатори.
Для дослідів використовують 9 пробірок. У три з них наливають розчин оцтової кислоти, в інші три – розчин мурашиної кислоти, в решту – розчин щавлевої кислоти. Розчин кожної кислоти (0,1Н) досліджують індикаторами: фенолфталеїном, лакмусом і метилоранжем. Зазначають, що розчин в пробірках з лакмусом та метилоранжем забарвлюється в червоний колір, а в пробірках з фенолфталеїном забарвлення не змінюється.
Напишіть як дисоціює кожна з піддослідних кислот.
ДОСЛІД 2 Розклад мурашиної кислоти під впливом концентрованої сірчаної кислоти.
У пробірку наливають мурашину кислоту об’ємом 1 – 1,5 мл, добавляють концентровану сірчану кислоту обємом0,5 мл. Пробірку укріплюють вертикально в лапці штатива, закривають пробкою з газовідвідною трубкою з відтягнутим кінцем. Суміш нагрівають. Спостерігають бурхливе виділення газу. Газ підпалюють біля газовідвідної трубки. Він горить блакитним полум’ям. Розклад мурашиної кислоти проводити до кінця, оксид вуглецю (ІІ) спалювати до кінця. Оксид вуглецю (ІІ) – отруйна речовина!
Напишіть відповідні реакції.
ДОСЛІД 3 Кольорова реакція на оцтову кислоту.
У пробірку вкидають кілька кристалів ацетату натрію, доливають воду об’ємом 1 мл, 2 – 3 краплі розчину хлориду заліза (ІІІ). Розчин забарвлюється в темно-червоний колір внаслідок утворення ацетату заліза (ІІІ).
Напишіть відповідну реакцію.
ДОСЛІД 4 Возгонка бензойної кислоти.
Суміш (3 г), у складі якої є бензойна кислота , поміщують у невелику фарфорову чашку й накривають паперовим фільтром з вирізаним у ньому отворами. Діаметр фільтру повинен бути більшого розміру, ніж діаметр чашки. Потім загибають краї фільтру. Прив’язуючи їх тонкою проволокою, чи приклеюючи клеєм до чашки. Накривають лійкою й повільно нагрівають на плитці.
ДОСЛІД 5 Ізомеризація олеїнової кислоти.
У пробірку вносять 3 – 4 краплі олеїнової кислоти, шматочок мідного дроту і добавляють 2 – 3 краплі концентрованої азотної кислоти. Пробірку закривають пробкою і обережно струшують, періодично відкриваючи її, щоб вирівняти тиск. Вміст пробірки (відкритої) нагрівають. Після того як припиниться виділення газу, пробірку щільно закривають пробкою і залишають стояти. Вміст пробірки затвердіває. Зробить висновок.
Н – С – (СН2)7 – СООН Н – С – (СН2)7 – СООН
→
Н – С – (СН2)7 – СН3 СН3 – (СН2)7 – С – Н
олеїнова к-та елаїдинова к-та
(рідина, т. пл.. 13,3ºС) (тверда речовина, т. пл.. 51ºС)