Температура кипіння

Температура, при якій тиск пари рідини дорівнює зовнішньому тиску, називається температурою кипіння.

Температура кипіння речовини. На відміну від температури плавлення залежить від тиску.

Данні про температури кипіння завжди повинні супроводжуватися даними про тиск. При якому їх визначали. Практично для орієнтовного встановлення температури кипіння у вакуумі на підставі температури кипіння речовини при атмосферному тиску (760 мм рт.ст.) чи навпаки, використовують готові номограми.

Температуру кипіння можна визначити як у парової так й у рідкої фазі. Визначення температури кипіння пару дає точні результати, так як температура пару практично не залежить від незначних коливань температури усередині рідини, які неминучі при її безпосередньому нагріванні.

Точно визначити температуру кипіння можна за допомогою ебуліометрів (ебуліоскопів).

Крім визначення температури кипіння речовини ебуліометри застосовуються й для визначення температури конденсації чистих рідин, ступеню чистоти рідин, залежності температури кипіння від тиску, впливу розчиненої речовини на температуру кипіння розчинення; за допомогою диференційованого ебуліометру визначають молекулярну вагу речовини. Однак, ці прилади потребують великої кількості речовини (найменш декілька мілілітрів).

Якщо є декілька крапель рідини, то її температуру кипіння можна визначити, використовуючи мікрометоди.

У більшості випадків температуру кипіння визначають під час перегонки.

Температурою кипіння вважають ту, яка не змінюється протягом 2-3 хвилин.

Контрольні питання.

1. Сучасні фізико – хімічні методи дослідження в органічній хімії: електрофорез, хроматографія, спектроскопія, ядерний магнітний резонанс, центрифугування.

2. Ідентифікація хімічних сполук за їх фізичними константами.

3. Визначення температури плавлення органічних речовин.

4. Визначення температури кипіння органічних речовин.

5. Визначення густини органічних речовин.

6. Визначення показника заломлення органічних речовин.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2

ТЕМА: АНАЛІЗ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН

ЯКІСНИЙ ЕЛЕМЕНТАРНИЙ АНАЛІЗ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН.

Мета роботи: навчитися роботи якісний елементарний аналіз органічних речовин. За зовнішнім виглядом не завжди можна відрізнити органічну речовину від неорганічної.

Для попереднього визначення використовують прожарювання органічної речовини. Органічні сполуки при прожарюванні зникають (за виключенням металоорганічних сполук та солей), так як при прожарюванні елементи, що входять до складу утворюють газоподібні речовини. При прожарюванні неорганічних сполук утворюється сухий залишок (за виключенням амонійних солей).

Після отримання чистої органічної речовини перевіряють її чистоту за фізичними константами та проводять якісний елементарний аналіз. Цей аналіз дає можливість встановити з яких елементів складається речовина. Знаючи якісний склад, встановлюють кількісний склад. На підставі цих даних виводять простішу форму сполуки й визначають молекулярну вагу. Потім на підставі реакції визначають функціональні групи й проводять різні перетворення речовини, які дають змогу з’ясувати її будову.