37. Охарактеризувати працівника, роботодавця та державу як суб’єктів ств.

Суб'єктами соціально-трудових відносин є: робоча сила (наймані працівники), підприємства, організації, установи (роботодавці), професійні спілки і держава.

Найманий працівник — це громадянин, який уклав індивідуальну трудову угоду з роботодавцем, і, відповідно до цієї угоди, набув відповідних прав і обов'язків. Разом з тим, найманий працівник — досить узагальнене поняття. Реально суб'єктом соціально-трудових відносин можуть бути й окремі індивіди, і групи працівників, організаційно об'єднані за певними системоутворювальними ознаками (професійна, посадова, галузева належність, вік, стать, рівень освіти, стан здоров'я та ін.). Ці ознаки часто визначають специфіку інтересів групи працівників, їх становища в соціально-професійній структурі, конкурентоспроможності на ринку праці тощо.

Роботодавець як суб'єкт соціально-трудових відносин, відповідно до міжнародної класифікації, — це людина, що працює самостійно і систематично надає роботу одній або багатьом особам. Роботодавець, як правило, є власником засобів виробництва. Звідси, роботодавець — це юридична або фізична особа, яка використовує працю найманих працівників згідно з трудовим договором. У вітчизняній господарській практиці роботодавцем вважається також керівник підприємства; у державному секторі економіки, який наймає працівників за договором, наприклад, директор державного заводу, хоча сам він також є найманим працівником держави і не володіє засобами виробництва.

Значення держави в соціально-трудових відносинах проявляється у функціях, які вона традиційно виконує. Умовно ці функції можна назвати так: "законодавство, встановлення норм і правил", "гарантія і захист прав", "створення робочих місць (держава як роботодавець)", "арбітраж і регулювання", "примирення сторін, забезпечення злагоди". Ступінь реалізації кожної з них, характер поєднання їх у кожен конкретний момент часу визначаються історичними, політичними, економічними умовами розвитку держави, відповідно й роль держави може докорінно змінюватися.

38. Колективний договір у системі ств.

Колективна угода на виробничому рівні називається колективним договором і регламентується Законом України "Про колективні договори і угоди".

Колективний Договір - правовий акт,інструмент колективно-договірного регулювання трудових відносин між працівниками організації і роботодавцями, який визначає узгоджені позиції сторін щодо вирішення важливих питань умов і оплати праці,соціальних виплат і компенсацій, соціального забезпечення і страхування та ін аспектів життя трудового колективу. Метою колективного договору є регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та власників або уповноважених ними органів.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції з урахуванням особливостей організації праці та конкретних завдань трудового колективу і реальних можливостей підприємства, установи, організації. Там встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, зокрема щодо: змін в організації виробництва і праці;забезпечення продуктивності зайнятості;встановлення гарантій, компенсацій, пільг; режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;та ін.Отже колективний договір містить нормативні положення колективного договору містять в собі як окремі норми централізованого законодавства, так і локальні норми і взаємні зобов’язання.

Процедура прийняття: Розроблений сторонами проект КД виноситься на загальні збори або конференцію трудовий колектив, які вважаються правомочними, якщо в них бере участь не менше 1/2 працівників підприємства. Конференція правомочна при участі в ній не менше 2/3 обраних представників трудового колективу. При схваленні проект підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше як через 5днів з моменту його схвалення.

Далі він підлягає повідомній реєстрації в місцевих органах державної виконавчої влади в двотижневий строк. Не пізніше наступного дня після реєстрації два примірники колективного договору повертаються сторонам. Копія договору зберігається реєструючим органом.

Місцеві органи державної виконавчої влади, що реєструють колективні договори, не можуть вимагати від сторін цього договору внесення до нього змін або відмовити в його реєстрації, за винятком єдиного випадку, коли подані на реєстрацію примірники і копія колективного договору не є автентичними.