Лекція 5. СИСТЕМА РУХУ ТОВАРІВ У КООПЕРАТИВІ, МЕТОДИ ТА КАНАЛИ РОЗПОДІЛУ

1. Сутність, функції і типи каналіє розподілу

2. Збут сільськогосподарської продукції через кооператив

3. Кооперативний маркетинг в сшл

1. СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ І ТИПИ КАНАЛІВ РОЗДІЛУ

Політика розподілу — це діяльність підприємства з планування реалізації та контролю руху товарів від виробника до споживачів з метою задоволення попиту і отримання прибутку.

Основною метою політики розподілу є організація збутової мережі для ефективного продажу виготовленої продукції. Завданням розподілу є розповсюдження продукції між усіма її потенційними користувачами. Сфера розподілу агропромислового сектора об'єднує всі види діяльності, які дають змогу забезпечити споживачів продовольчою та іншою сільськогосподарською продукцією, що надходить від переробних підприємств.

Функціями системи розподілу сільськогосподарської продукції є:

• транспортування сільськогосподарської продукції — дозволяє доставити продукцію в те місце, де її бажають купити споживачі;

• згрупування товару, або формування партій, — дозволяє об'єднати продукцію, що постачається виробниками в малих кількостях, та завантажити більш потужні транспортні засоби;

• сортування та калібрування продукції — дозволяє розподілити продукцію за категоріями залежно від маси, якості тощо;

• зберігання продукції — дозволяє відстрочити або розподілити у часі використання виробленої продукції;

• фасування та пакування продукції — дозволяють полегшити її транспортування, вантажні роботи, а також сприяють підвищенню привабливості товару та кращої інформованості споживачів;

• забезпечення широкого асортименту — дозволяє запропонувати в одному місці велику частину різних товарів, завдяки чому покупець може зробити кращий вибір і витратити менше часу для здійснення покупок;

• інформування споживачів шляхом розміщення інформації на упаковках, оформлення місця продажу, консультування під час здійснення покупки;

• інформування сільськогосподарських виробників шляхом передачі їм інформації про ринки продукції.

Перелічені функції можуть виконувати різні суб'єкти: господарства, агропромислові підприємства, обслуговуючі кооперативи або торговельні структури (оптові та роздрібні).

На шляху від виробника до споживача сільськогосподарська продукція має пройти етапи транспортування, переробки, розфасування, повторного транспортування, складування, презентації в магазинах і, нарешті, бути купленою споживачем.

Існує декілька схем каналів розподілу:

а) прямий канал — сільськогосподарський виробник або агропромислове підприємство продає свою продукцію прямо споживачам, не користуючись послугами посередників:

б) інтегрований шлях — між виробником продукції та споживачем стоїть лише один посередник, який забезпечує переробку та розподіл кінцевої продукції; ініціатором інтеграції функції переробки та розподілу може бути агропромислове підприємство або торгова структура; у розвинених країнах інтеграція найчастіше відбувається з ініціативи великих мереж супермаркетів шляхом придбання переробних підприємств:

в) короткий, або напівінтегрований шлях — між виробником продукції та споживачем стоять два посередники; цей шлях найбільш розповсюджений:

г) довгий шлях —між виробником продукції та споживачем є щонайменше три посередники (варіанти А, Б):

Б

У сучасних умовах сільськогосподарські товаровиробники України, вирішуючи питання, кому продати свій продукт, дуже часто вибирають прямий канал розподілу. При цьому вони виконують функції спеціалізованих розподільчих структур, доставляючи свою продукцію споживачам, підприємствам громадського харчування та іншим організаціям.

Причиною цього може бути бажання:

• знизити вартість розподілу для досягнення сильного конкурентного положення на ринку та можливості продажу більших обсягів;

• залишити собі маржу, яку заробляють розподільчі структури, з забезпечення окупності наявних складів робочої сили або просто тому, що розподілом займатися вигідніше, ніж виробництвом чи переробкою;

• уникнути комерційного заслону, яким є розподільча структура між господарством сільськогосподарського виробника та споживача;

• використати вигідне місце розташування підприємства (у туристичній зоні або місцевості з високим рівнем урбанізації);

• швидко отримати готівку.

Із перелічених можливих причин вибору прямого каналу розподілу найістотнішими нині є бажання товаровиробників залишити собі маржу і швидко отримати готівку.

Аналіз показує, що залишившись сам на сам з ринком, вітчизняні товаровиробники продають свою продукцію за відносно низькими цінами різним комерційним структурам і одержують дуже малу частку від роздрібної ціни, яку сплачує споживач (табл. 4).

Таблиця 4

Формування ціни на черешню від виробника до споживача

	Ціна за кг, грн	Питома вага, %
Ціна за кг у червні 1999 року
Місце виробництва: південна частина Запорізької області
Ціна за кг, що сплачувалась виробникам	2,30	47,9
Маржа фізичних осіб, які займалися послугами сортування, калібрування, розфасовки	0,46	9,6
Закупівельна ціна підприємств оптової торгівлі	2,76	57,5
Експедиційні витрати	0,16	3,3
Витрати на реалізацію продукції	0,25	5,2
Маржа продажу підприємств оптової торгівлі	0,41	8,5
Ціна продажу підприємств оптової торгівлі	3,17	66,0
Маржа роздрібників+ПДВ	1,63	34,0
Ціна продажу споживачу	4,80	100

Дані таблиці 4 засвідчують, що комерційна діяльність набуває зростаючого значення для сільськогосподарського виробництва. Так, черешню можна віднести до продукції із середнім відсотком маржі, тому що 52,1 % роздрібної ціни за цю продукцію залишається торговим структурам. Майже 50 % роздрібної ціни на борошно (табл. 5), залишається у сільськогосподарського товаровиробника, який переробляє зерно на своєму переробному підприємстві. Проте стільки само маржі залишається оптовим і роздрібним підприємствам сфери розподілу.

Таблиця 5

Формування кінцевої ціпи па муку па шляху від виробника до споживача

Показники	Ціна за кг, грн	Структура, %
Собівартість 1 кг муки	0,45	45,4
В тому числі витрати на сировину	0,15	15,4
на переробку	0,30	30
транспортні витрати	0,015	1,5
Маржа переробного цеху, який знаходиться на балансі сільськогосподарського підприємства	0,03	3,1
Закупівельна ціна підприємств оптової торгівлі	0,50	50,0
Маржа підприємств оптової торгівлі	0,30	30,0
Ціна продажу підприємств оптової торгівлі	0,80	80,0
Маржа роздрібників	0,20	20,0
Ціна реалізації споживачу	1,00	100,0

Досить часто сільськогосподарські товаровиробники та споживачі звинувачують торгові структури в тому, що вони, займаючись посередницькою діяльністю, підвищують вартість продукції. Світова практика засвідчує, що такий підхід не можна вважати перспективним. Саме професіоналізм посередників гарантує ефективність проведення збутових операцій.