31. Динамічні моделі розвитку міжнародної торгівлі;

Причини міжнародної торгівлі та національної спеціалізації були достатньо повно визначені протягом еволюції економічної думки. Основні віхи цієї еволюції — це класичні теорії абсолютних, відносних переваг, факторних передумов міжнародної торгівлі. Важливим динамічним доповненням до аналізу, який базується на констатації наявної розстановки продуктивних сил та відтворювальних потенціалів, є концепція динамічних моделей технологічної нерівності. Динамічні моделі технологічної нерівності — це комплекс факторів, які обумовлюють міжнародну торгівлю внаслідок непоступального характеру розвитку науки і техніки в різних регіонах світу. У цьому зв’язку слід нагадати, що ще в 1961 р. Майкл Портер писав про моделі технологічного розриву, маючи на увазі думку про те, що розроблення нової технології або нового технологічного процесу дає країнам тимчасову монополію у виробництві та при експорті товару, який на ній базується. Будь-яка фірма, господарська організація, яка пропонує на ринку товар, що задовольняє принципово нові потреби покупців, тимчасово виступає в ролі своєрідного технологічного монополіста. Технологічною монополією можна назвати ситуацію, за якої певна підприємницька структура може контролювати сегмент ринку та отримувати вищі за середні по галузі прибутки, що пов’язано з виведенням на ринок принципово нового високотехнологічного товару. Цю ідею можна узагальнити, розглянувши більш широко цикл життя товару — від моменту початкового виведення на ринок до занепаду його виробництва, збуту та його заміни іншими товарами. У 1966 р. Раймонд Вернер запропонував так звану модель життя товару, центральне місце в якій посідало поняття життєвого циклу продукту. Життєвий цикл продукту — це період, протягом якого продукт послідовно проходить стадії розробки, виведення на ринок, поширення на ньому та поступового збутового, виробничого занепаду

32. Розвиток міжнародної торгівлі в моделі конкурентних переваг

Теорія конкурентних переваг з´явилася завдяки працям американського економіста Майкла Портера, який обґрунтував її у 1991 році. Він запропонував принципово новий підхід до аналізу розвитку міжнародної торгівлі, суть якого полягає в тому, що значна частка світових товарних потоків пов´язана не з природними, а набутими перевагами, які формуються в ході конкурентної боротьби. Таким чином, на міжнародному ринку конкурують не країни, а фірми. Тому, на думку М. Портера, необхідно усвідомити, як фірма створює та утримує конкурентні переваги. Для успіху на міжнародному ринку необхідне поєднання правильно обраної конкурентної стратегії фірми з конкурентними перевагами країни. Основною одиницею конкуренції, за М.Портером, є галузь як група конкурентів, що виробляють товари або надають послуги та безпосередньо змагаються між собою. Успіх як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках залежить від правильно визначеної конкурентної стратегії.

Згідно з Портером детермінантами конкурентних переваг країн виступають:

1) параметри факторів виробництва (їх наявність, ієрархія, механізми та динаміка створення);

2) рівень попиту на внутрішньому ринку країни-базування фірми;

3) наявність у країни-базування галузей-постачальників або інших галузей, що конкурентоспроможні на світовому ринку;

4) схожість національних моделей стратегії та структури фірми до глобальних параметрів;

5) рівень внутрішньої конкуренції, який впливає на діяльність фірми на зовнішньому ринку.

Таким чином, країни досягають успіху в тих або інших галузях завдяки тому, що середовище в них розвивається динамічніше і прогресивніше, формуючи умови для створення та реалізації фірмами власних конкурентних переваг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.