Основні ознаки та невідкладна допомога при комах (гіперглікемічній, гіпоглікемічній), особливості надання її в похилому та старечому віці.

Гіпоглікемічний стан і гіпоглікемічна кома розвиваються раптово при введені надлишку інсуліну. Клініка і втручання – традиційні. При комі – 50 мл 40% р-ну глюкози в/в.

Гіперглікемічна гіперкетонемічна ацидотична кома розвивається внаслідок значно вираженої інсулінової недостатності і зниження засвоєння глюкози тканинами. Виникає внаслідок психічної чи фізичної травми, хірургічного втручання, гострих інфекцій, інфаркту міокарда, при частому блюванні, проносі, припиненні введення інсуліну. Спостерігається загальна слабкість, сонливість, головний біль, втрата апетиту, нудота, блювання, посилюється поліурія, запах ацетону, рівень глюкози 16,65 ммоль/л. Це – прекоматозний стан. Через 1 – 3 доби розвивається кома. Шкіра рожева, суха, з фурункулами, дихання шумне, глибоке. Живіт вздутий, сечовипускання мимовільне, аж до анурії. Лікування – традиційне (інсулін, натрію гідрокарбонат, калію хлорид, тіамін, аскорбінова к-та, ізот. р-н, серцеві глікозиди).

Поняття про гіперосмолярну, гіперлактатцидемічну коми.

Гіперглікемічна гіперосмолярна кома – часто виникає у ППВ на тлі недостатнього лікування або при несвоєчасному виявленні захворювання. Характеризується дегідратацією, гіперглікемією, гіперосмолярністю, відсутністю кетоацидозу. Лікування – корекція розладів.

Гіперглікемічна гіперлактацидемічна кома – розвивається внаслідок дефіциту інсуліну і накопичення в крові великої кількості молочної кислоти, що призводить до тяжкого ацидозу і непритомності. Лікування – як і при гіперкетонемічній комі.

Особливості медсестринського догляду за пацієнтами похилого віку із захворюваннями ендокринної системи.

Проблеми зі шкірою. Вони можуть бути різними: від свербіжу і до інфекції. Щоденний догляд за шкірою зменшує ймовірність виникнення таких проблем, тому медсестра повинна дати пацієнтові такі рекомендації:

• необхідно щоденно приймати ванни з м’яким милом, після ванни потрібно нанести на шкуру рідкий крем, що допоможе зволожити і зробити її м’якою;

• уникати подряпин, уколів, інших пошкоджень, одягати рукавиці при виконанні роботи, яка може пошкодити шкіру рук;

• слід запобігати сонячним опікам;

• правильно вибирати одяг, уникати обморожень, за можливістю залишатися вдома в дуже холодну погоду;

• лікування пошкоджень не відкладати: промити подряпину чи рану водою з милом, зверху накласти стерильний бинт;

• якщо пошкодження через день не загоюється або з'явились ознаки запалення (почервоніння, набряклість, пульсація, поява гною), звернутися до лікаря.

Проблема — страх виникнення гангрени нижніх кінцівок. Для вирішення цієї проблеми медична сестра повинна навчити пацієнта правильно доглядати за ногами, тому що при ЦД необхідний особливий догляд. Погане кровопостачання, пошкоджені нерви, знижена опірність організму можуть призвести до тяжких захворювань ніг. Запобігти небажаним ускладненням можна за допомогою щоденного огляду і догляду за ногами:

• щодня мити ноги м'яким милом, при цьому переконатися, що вода не дуже гаряча, щоб запобігти появі опіків (краще, щоб вода була кімнатної температури), якщо шкіра ушкоджена, вода має бути підсоленою;

• насухо витирати стопи м'яким рушником, особливо між пальцями;

• суху шкіру зволожувати ланоліновим чи іншим індиферентним кремом, не наносити рідкий крем на шкіру між пальцями, якщо ноги пітніють, обробити шкіру стопи звичайним тальком;

• носити м'які шкарпетки або панчохи, бажано бавовняні чи вовняні, змінювати їх щоденно, переконатися, що вони підходять за розміром і не перетискають ногу верхньою еластичною частиною;

• ноги завжди тримати в теплі, сухими;

• носити лише зручне взуття, яке добре захищає ноги, бажано з м'якої шкіри, не ходити в новому взутті протягом тривалого часу, а розношувати його поступово;

• не можна ходити босоніж на вулиці і вдома, не прикладати до ніг гарячі грілки і не розташовувати ноги близько до вогню;

• щоденно оглядати взуття, щоб виявити тріщини, камінці, цвяхи та інші можливі джерела подразнення, тому що пацієнт не завжди їх відчуває через втрату чутливості на стопах;

• підстригати нігті прямо, щоб не травмувати нігті великих пальців, усунути гострі і нерівні краї, які можуть поранити сусідній палець; після підстригання нігтів необхідно користуватися пилочкою; якщо нігті товсті, звернутись до майстра з педикюру, щоб він їх підрівняв; не можна самому підстригати нігті, якщо поганий зір чи тремтять руки;

• не використовувати гострі інструменти для видалення мозолів;

• негайно звернутися за медичною допомогою, якщо виявлені деякі зміни кольору стоп, набряки або будь-які виділення на пошкодженнях, врослі нігті; зроговілі мозолі лікувати тільки у спеціалістів з догляду за ногами, потрібно регулярно проходити огляд у кваліфікованого подіатра;

• не палити, оскільки це погіршує кровообіг у ногах.

Для покращення циркуляції крові необхідно виконувати вправи для ніг:

• ходити швидким темпом від 30 хв до 1 год — це найкраща вправа для ніг, бажано щоденно збільшувати дистанцію;

• швидко підніматися сходами, підіймаючи при цьому тільки склепіння стопи;

• згинати коліна, притримуючись за стілець (присідати якомога нижче 10 разів, спину тримати рівно);

• розминати м'язи гомілок: стоячи, обпертися долонями в стіну, поставити ноги так, щоб тулуб був нахилений вперед, стопи мають стояти твердо на підлозі, руки зігнути 10 разів, тримати спину і ноги прямо; ця вправа допоможе усунути судоми в ногах;

• підніматися навшпиньки і опускатися на п'яти 20 разів, при цьому намагатися перенести центр ваги з однієї ноги на іншу;

• підніматися зі стільця: сісти і встати зі стільця 10 разів, руки при цьому мають бути перехрещеними на животі;

• робити вправи для кінчиків пальців ніг: тримаючись за стілець, по черзі вставати на кінчики пальців ніг;

• махати ногами: стати однією ногою на підвищення (наприклад, на велику книгу), тримаючись за стілець або стіл, зробити 10 махів уперед і 10 назад іншою ногою, змінити положення і повторити вправу;

• сісти на підлогу, відхилитись назад під гострим кутом, руками обпертися об підлогу, потрусити декілька разів стопами до появи відчуття тепла і розслаблення.

Проблеми, пов'язані з захворюваннями зубів і ясен. Високий рівень глюкози в крові підвищує ризик виникнення захворювань зубів і ясен. Ретельний щоденний догляд вдома і регулярне чищення зубів двічі на день і полоскання ротової порожнини щоразу після споживання їжі — це кращий спосіб зберегти зуби і ясна здоровими. Один раз на шість місяців проходити огляд у стоматолога, якого слід повідомити про наявність цукрового діабету.

Проблеми, пов'язані з захворюваннями очей. При ЦД існує високий ризик розвитку захворювань очей. Тому крім контролю за глікемією треба щорічно повністю обстежуватися в окуліста. До офтальмолога потрібно звертатися також у разі появи таких симптомів ураження очей, як:

• нечіткість і двоїння при розгляданні предметів;

• звуження поля зору;

• поява перед очима темних плям;

• порушення сутінкового зору;

• відчуття тиснення і болю в очах.

Потрібно регулярно вимірювати тиск крові й відмовитися від паління.

Проблеми, пов'язані із застудою та грипом:

• пацієнту слід продовжувати отримувати інсулін і протидіабетичні цукрознижувальні засоби;

• обов'язково звертатися до лікаря при погіршенні самопочуття;

• рівень глюкози в крові бажано контролювати кожні 4 год; —контролювати рівень кетонів (ацетону) у сечі, особливо якщо рівень глюкози в крові понад 15 ммоль/л; при блюванні чи появі симптомів кетоацидозу звертатися до лікаря;

• відпочивати;

• пити більше рідини (пацієнт має випивати щонайменше одну склянку води на годину чи іншого напою, який не містить кофеїну і калорій); при розладах шлунка пити рідину маленькими ковтками, щоб не виникло блювання;

• за відсутності апетиту замінити тверді продукти, які містять крохмаль і цукор, на хліб і фрукти, солодкі напої (соки звичайні безалкогольні напої);

• порадитися з лікарем, які засоби можна застосовувати від кашлю, болю.

Проблеми, які можуть виникнути під час подорожі:

• носити знаки діабетичної ідентифікації;

• максимально дотримуватися режиму харчування та вживання препаратів, виконувати вправи;

• під рукою тримати інсулін чи таблетовані цукрознижувальні препарати, шприци, глюкагон, набір для тестування крові; мати необхідні препарати в обсязі, якого вистачить хоча б на тиждень;

• інсулін, смужки для тестування захищати від високих і низьких температур, оптимальною є кімнатна температура (15—30⁰С);

• мати з собою продукти, що містять цукор, на випадок незапланованої затримки споживання їжі;

• взяти у лікаря назви препаратів, які можуть стати в нагоді при харчових отруєннях;

• поцікавитися заздалегідь, де і як можна отримати екстрену невідкладну медичну допомогу;

• проходити огляд кожних 3 міс, записувати результати досліджень на рівень глюкози в сечі, крові натще і через 2 год після сніданку;

• щорічно проходити ретельний огляд з обов'язковим дослідженням стану кровоносних судин, ретельним оглядом ніг, перевіркою очей в офтальмолога.

Проблеми, пов'язані з гіпоглікемією. Інколи після вживання великої кількості таблетованих цукрознижувальних препаратів, інсуліну, споживання їжі в невстановлений час, при пропущенні або не завершенні їди, незвичній фізичній активності може виникнути раптове зниження рівня глюкози в крові (гіпоглікемія).

Основні прояви гіпоглікемії:

• загальна слабкість, запаморочення, відчуття голоду;

• пітливість, тремор тіла;

• почастішання серцебиття;

• оніміння навколо рота, поколювання кінчиків пальців;

• туман перед очима, головний біль;

• непритомність.

За наявності вищеперелічених ознак пацієнтові необхідно дати будь-який вуглевод, який швидко всмоктується (цукор, теплий солодкий чай, фруктовий сік, мед тощо), потім запропонувати їжу, що містить вуглеводи (білий хліб, печиво). Якщо немає ефекту і наявні всі симптоми коми (дезорієнтація, значне рухове збудження, судоми, тахікардія, артеріальна гіпотензія) — слід ввести 20—40 мл 40 % розчину глюкози, 1 мл глюкагону. Якщо пацієнт не опритомнів (понад 15 хв), негайно зв'язатися з лікарем для отримання вказівок. Усі випадки гіпоглікемій записувати в щоденник.

Проблеми, пов'язані з гіперглікемією (діабетичним кетоацидозом). При недостатній дозі інсуліну, таблетованих цукрознижувальних препаратів, при застуді, зловживанні вуглеводною і жирною їжею, стресах тощо можливе підвищення рівня глюкози в крові (гіперглікемія).

Вимірювати рівень глюкози в крові необхідно за появи таких проявів:

• відчуття спраги (сильніше, ніж звичайно);

• почастішання сечовипускання, нічне сечовипускання;

• сухість і свербіж шкіри;

• підвищена втомлюваність чи сонливість;

• подряпини і рани, які довго не загоюються;

• відсутність апетиту, нудота, блювання, різні ступені порушення свідомості.

З появою цих ознак і підвищенням рівня глюкози в крові (понад 13,3 ммоль/л) негайно звернутися до лікаря.

Проблеми, пов'язані з ожирінням. При здійсненні плану догляду за пацієнтами з ожирінням потрібно:

• регулярно зважувати хворого;

• організувати правильне харчування;

• робити фізичні вправи;

• виконувати призначення лікаря щодо медикаментозного лікування (при ендокринній і церебральній формах захворювання).

В основі лікування лежить помірна і безперервна втрата маси тіла. Це можливо лише за умови вдосконалення звичок споживати їжу і трудової активності. Споживати їжу — це задоволення однієї з потреб організму і звичка, вироблена роками, тож відмовитись від цього задоволення та змінити цю звичку – тривалий і складний процес.

Потрібно звертати увагу пацієнта на те, що:

• їсти певну кількість разів на добу (3 - 5), жувати ретельно і повільно, при цьому відчуття ситості виникатиме при з’їданні меншої порції;

• їсти тільки в чітко відведений час, обов’язково використовувати цукрозамінники (напої з ними) — вони значно знижують апетит;

• з'їдати лише одну порцію, прибрати всі продукти з видного місця, щоб їх важко було дістати і вони не зваблювали своїм виглядом; можна спробувати зовсім утримуватися від їжі (але не напоїв) у першу половину дня, тому що за ніч організм відновлює сили, і їсти вранці хочеться менше;

• виробити звичку: перед покупкою будь-якого продукту вивчати інформацію про його харчову цінність на упаковці;

• намагатись обмежувати калорійність їжі спочатку до 1000—1200 ккал; вживати мінімальну кількість вуглеводів, які легко засвоюються, і достатню кількість білків, вітамінів, мінеральних речовин; зменшити вміст кухонної солі до 5—8 г на добу, виключити екстрактивні речовини і збільшити вживання продуктів з високим вмістом клітковини; робити це поступово (наприклад, пацієнт їсть тричі на день велику кількість їжі, тепер він повинен вживати двічі той обсяг їжі, що і раніше, і один раз страви зі зменшеною калорійністю; якщо важко щодня, то хоча б через день);

• відучити себе щось жувати, сидячи перед телевізором (цукерки, печиво, горіхи тощо); якщо спочатку буде важко — гризти моркву;

• зменшувати розміри тарілки і розміри порцій, добавку не дозволяти в жодному разі;

• обмежувати вживання вільної рідини (чай, кава, супи, молоко) до 1—1,2 л на добу — це посилить розпад жиру, який є джерелом внутрішньої води, і надлишок води з організму буде виводитись; якщо пацієнт погано це переносить — рекомендувати часто зволожувати ротову порожнину підкисленою рідиною (з лимоном), що сприятиме слиновиділенню і зменшить відчуття спраги, замість солодких соків, вин, пива пити мінеральну воду;

• виключити спиртні напої як джерело енергії і посилити самоконтроль за споживанням їжі;

• робити розвантажувальні дні: фруктово-овочеві, рибні, м'ясні або кефірні;

• маса тіла може змінюватися щодня через різний вміст рідини в організмі, тому зважуватися пацієнтові потрібно у визначений час і день тижня;

• виконувати регулярно фізичні вправи — будь-яка фізична діяльність спалює калорії (прогулянки до автобусної зупинки, піднімання сходами, прибирання помешкання), для досягнення максимального ефекту необхідно робити це через 5—6 год після їди, при цьому буде втрачатися саме підшкірний шар жиру, інакше робота буде витрачена на спалювання харчових речовин, які надійшли з їжею.

За виконанням фізичних вправ мусить стежити медична сестра. Фізичні навантаження мають бути;

• регулярними;

• груповими або парними;

• приносити задоволення, а не виснажувати пацієнта.

Головною проблемою дієтотерапії, фізичного навантаження медикаментозної терапії є те, що їх треба дотримувати все життя, Якщо пацієнт від них відмовиться, то, як правило, маса тіла знову збільшиться. Пацієнтам з ожирінням доцільно призначати психотерапію і фізіотерапевтичні процедури: масаж, самомасаж, циркулярний душ, підводний масаж.

При ожирінні часто спостерігається підвищена пітливість, яка призводить до того, що в складках шкіри (під пахвами, під грудними залозами в жінок) можуть виникнути попрілості, а також різні гнійничкові ураження. Це вимагає ретельного догляду за шкірою, регулярного приймання гігієнічної ванни та душу. У таких пацієнтів виявляють різні супутні захворювання, їх часто турбують загальна слабкість, задишка, підвищення тиску крові, закрепи, тому необхідно звертати увагу на стан серцево-судинної, дихальної систем і планувати медсестринські втручання.

Проблеми, пов'язані з виснаженням. Пацієнти похилого і старечого віку потребують особливо уважного ставлення з боку медичної сестри. Часто вони харчуються нераціонально. Однією з причин цього є відсутність зубів і протезів. Одноманітне харчування з недостатньою кількістю білків і вітамінів зумовлює погіршення пам'яті, зору, швидку втомлюваність, появу набряків. Медична сестра при здійсненні плану догляду за такими пацієнтами повинна:

• виконувати призначення лікаря;

• забезпечити проведення всіх необхідних досліджень (лабораторних, інструментальних);

• проводити взяття крові, шлункового вмісту, сечі, калу тощо;

• порекомендувати і забезпечити консультацію дієтолога, нормалізувати раціон харчування;

• порекомендувати літературу про раціональне харчування;

• порекомендувати і забезпечити консультацію стоматолога для відновлення функції жування необхідно зробити протезування;

• доглядати за порожниною рота;

• проводити бесіди з родичами пацієнта.

Проблема — витрішкуватість — це патологічна зміна органа зору, пов'язана із захворюванням щитоподібної залози, яка клінічно характеризується різного ступеня екзофтальмом і обмеженням рухливості очних яблук. При цьому потовщуються ретробульбарні м'які тканини і м'язи очної ямки. Виникають біль, сльозотеча, світлобоязнь. При прогресуванні процесу можуть виникнути нечіткість баченого, порушення сприйняття кольору, зміни полів зору, набряк соска зорового нерва, диплопія. Медична сестра повинна пояснити пацієнту, що по мірі покращення його стану при лікуванні ця патологія зникне. У план догляду включити консультацію ендокринолога й окуліста. За призначенням лікаря застосовувати очні краплі, порекомендувати носити темні окуляри, виконувати всі призначення лікаря щодо лікування захворювання, яке є причиною витрішкуватості.

11