Перелік питань до екзамену «Філософія»

1. Основні ідеї та представники філософії доби Постмодерну.

2. Філософська герменевтика: історія розвитку та основні ідеї.

3. Основні ідеї та представники структуралізму.

4. Предмет та основні функції філософії.

5. Специфіка та структура філософського знання.

6. Поняття світогляду, його специфіка та структура.

7. Типологія світогляду.

8. Історичні типи філософії: загальна характеристика.

9. Основні філософські системи (школи давньоіндійської філософії)

10. Основні школи давньокитайської філософії: конфуціанство, даосизм.

11. Антична філософія: етапи розвитку та загальні особливості.

12. Класична доба античної філософії.

13. Основні ідеї філософії Платона.

14. Основні ідеї філософії Арістотеля.

15. Етичні засади вчення Сократа.

16. Загальні риси середньовічної філософії: періодизація, основні представники. Філософія Ф.Аквінського.

17. Загальні риси філософії доби Відродження: періодизація, основні представники.

18. Філософія Нового часу: загальна характеристика. Емпіризм та раціоналізм.

19. Теорія пізнання Т.Гоббса та Дж.Локка.

20. Вчення про монади Г.Лейбніца.

21. Філософія Просвітництва.

22. Б Паскаль і філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі.

23. Теорія пізнання І.Канта.

24. Діалектика Г.Гегеля.

25. Виникнення та розвиток марксистської філософії.

26. Антропологічний принцип філософії Л.Фейербаха.

27. Основні риси західноєвропейської філософії др. Пол. ХІХ-поч. ХХ ст.

28. «Філософія життя»: основні ідеї, представники.

29. Загальні риси філософії екзистенціалізму.

30. Вчення З. Фрейда про несвідоме.

31. М.Шелер про природу людини та її місце у Всесвіті.

32. Релігійна філософія ХХ ст.

33. Основні етапи розвитку позитивістської філософії.

34. Українська філософія як культурно-історичний феномен.

35. Г.Сковорода – родоначальник української класичної філософії.

36. Академічна філософія в Україні ХІХ ст.

37. Буття та існування як фундаментальні онтологічні категорії.

38. Поняття матерії в філософії.

39. Категорії рух та розвиток в філософії.

40. Структура та основні функції свідомості.

41. Пізнання як специфічна форма людського буття. Теоретичний та емпіричний рівні пізнання.

42. Істина, її характеристика та критерії.

43. Поняття методу в філософії.

44. Поняття діалектики в філософії.

45. Поняття метафізики в філософії.

46. Основні принципи діалектики.

47. Специфіка наукового пізнання.

48. Особливості людського буття: характерні риси людського існування, буття та діяльності.

49. Індивід, особистість, індивідуальність. Сенс життя людини.

50. Проблема буття та небуття, смерті та безсмертя в контексті людського існування.

51. Поняття суспільства. Типологізація суспільного розвитку.

52. Соціальна структура суспільства.

53. Суспільство і природа: історико-філософський аналіз.

54. Поняття культури.

55. Поняття про аксіологію та цінності людського буття.

56. Глобальні проблеми розвитку людства.

57. Філософська антропологія як вчення про внутрішній духовний світ людини.

58. Концепції індустріального, постіндустріального, інформаційного суспільства

59. Основні ідеї філософії Р.Декарта.

60. Основні ідеї філософії Ф.Бекона.

1. Філософія та основні ідеї.представники доби Постмодерну.

Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століттяприходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Ідеї постмодернізму:

• -культ незалежної особистості;

• -потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;

• -прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;

• -бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;

• -використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;

• -зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);

• суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;

• сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;

• запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;

• як правило, у постмодерному творі присутній образ оповідача;

• іронічність та пародійність.

Постмодернізм визначається як тенденція в культурі останніх десятиріч, що торкнулася самих різних областей знання, у тому числі і філософію. Постмодерністські дискусії охоплюють великий круг соціально-філософських проблем, що стосуються зовнішнього і внутрішнього життя індивіда, політики, моралі, культури, мистецтва і т.д. Основною характеристикою постмодерністської ситуації став рішучий розрив з традиційним суспільством, його культурними стереотипами. Все піддається перегляду рефлексії, оцінюється не з позицій традиційних цінностей, а з погляду ефективності. Постмодернізм розглядається як епоха радикального перегляду базисних установок, відмови від традиційного світогляду, епоха розриву зі всією попередньою культурою.

Представники:

1. Яскравий представник постструктуралізма і постмодернізму - Жак Деррида, який відкинув всяку можливість встановити для тексту яке-небудь єдине і стійке значення.

2. Статус філософського поняття постмодернізм отримав в 80-е роки завдяки роботам французького мислителя ж. - Ф. Ліотара, що розповсюдив дискусію про постмодернізм на область філософії.

Як філософська категорія, термін «постмодернізм» отримав розповсюдження завдяки філософам Ж. Дерріди, Ж. Батая, М. Фуко і особливо книзі французького філософа Ж.-Ф. Ліотара «Стан Постмодерну» (1979).