9)Неокласичні школи менеджменту.( 20-50рр. 20ст.)

- Школа людських стосунків

- Кількісна школа

- Емпірична школа

Школа «людських відносин» стала спробою менеджменту розглядати кожну організацію як «соціальну систему». Основоположник цієї школи Е. Мейо (1880-1949) вважав, що організація має єдиної соціальною структурою. І завдання менеджменту полягає в тому, щоб на додаток до формальних залежностей між членами організації розвивати плідні неформальні зв'язки, які впливають на результати діяльності. Засновниками цієї школи стали: американський соціолог та психолог Елтон Мейо, Ф. Ретльсбергер, М. Л. Фолетт, Д. Мак-Грегор, Е. Майлс. Фундаментом для його досліджень були здобутки у теорії психології людини, а саме праця Зігмунда Фрейда "Психологія підсвідомого". 

Сучасний менеджмент, заснований на науковому дослідженні управління, займається використанням наукового підходу до практики управління. Саме це дало можливість розвинути нову концепцію менеджменту шляхом використання математичних методів та комп'ютерної техніки, дав їй відповідну назву "кількісна (управлінська) школа". Представники цієї школи вважають управління процесом логічним та піддаючимся формалізації, який можливо виразити математично.

Емпірична школа(з 30-х рр.. 20ст)

Напрями досліджень:

Розробка новітніх концепцій сучасного менеджменту на основі емпіричного аналізу.

Представники:

Генрі Мінцберг – 10 управлінських ролей

Пітер Друкер – концепція цільового управління

10)Новітні (сучасні) школи менеджменту

- Школа соціальних систем

- Школа управління людським потенціалом

- Школа організаційної культури

- Школа соціальних систем – організація як відкрита система, діяльність якої залежить не лише від факторів внутрішнього середовища, а й від факторів зовнішнього середовища.

Представники:

Джоан Вудворд – застосувала соціотехнічний підхід до вивчення структури виробництва організації.

- Школа управління людським потенціалом – дослідження різноманітних характеристик людини,здібності,знання та їх вплив на зміну доходів. Ефективність інвестицій в людський капітал.

- Школа організаційної культури – розробка моделі взаємозв’язку між корпоративною і організаційною структурою підприємства,зокрема з точки впливу культури на організаційний чи виробничий план.

11)Підходи у менеджменті.

У сучасній теорії менеджменту існують три основні підходи: процесійний, системний та ситуаційний .

Процесійний підхід розглядає менеджмент як процес безперервних взаємопов'язаних дій або функцій. Загальна сума всіх функцій управління є процесом управління.

При системному підході використовується теорія систем у менеджменті, тобто вивчення складного через пошук простого. Система визначається як набір спрямованих на досягнення загальної цілі та взаємопов'язаних елементів чи частин, що функціонують як єдине ціле. Системи характеризуються ієрархічною побудовою, горизонтальними та вертикальними зв'язками. Розрізняють закриті системи, що функціонують ізольовано (незалежно) від зовнішнього середовища, і відкриті, що зазнають впливу факторів зовнішнього середовища, характеризуються ентропією, синергією та взаємозалежністю підсистем. Керівники зазвичай у своїй діяльності стикаються з відкритими системам.

Ситуаційний підхід вивчає розв'язання окремих управлінських ситуацій, тобто конкретного набору обставин, які впливають на організацію протягом певного часу з метою найбільш ефективного досягнення цілей. У свій час відома теоретик менеджменту француженка Марі Паркет Фоллет (1868-1933) з приводу ситуаційного підходу вважала, що менеджер повинен виходити із ситуації і керувати нею відповідно до того, що вона диктує, а не що написано у функціональному приписіи, оскільки всі організації працюють у такому режимі.