В залежності від того, хто виступає на ринку товарів промислового призначення та їх цілей цей ринок ділиться на слідуючи види:

1. Ринки виробничих та комерційних організацій.

2. Ринки державних установ.

3. Інституціональні ринки.

4. Міжнародний промисловий ринок.

5. Ринок виробничих послуг.

6. Ринок інвестицій.

На ринку виробничих підприємств найбільш великими споживачами є самі ж промислові підприємства. При цьому до категорії промислових підприємств відносяться також будівельні, сільсько- та лісогосподарчі підприємства, які виробляють сировину, матеріали та напівфабрикати, вузли та агрегати, а також готові вироби. Тобто, промислові (виробничі) підприємства – це великий ринок сировини, комплектуючих виробів, виробничого та допоміжного обладнання, предметів постачання та ділових послуг.

Іншим різновидом ринку організацій є ринок проміжних продавців.

Ринок проміжних продавців — сукупність осіб і організацій, які купують товари для перепродажу або здачі їх в оренду іншим споживачам з вигодою для себе.

Ринок проміжних продавців містить у собі десятки тисяч фірм оптової торгівлі і сотні тисяч фірм роздрібної торгівлі. Проміжні продавці закуповують як товари для перепродажу, так і товари і послуги, необхідні для безперебійного функціонування їхніх власних підприємств. Закупівлі для себе здійснюються проміжними продавцями в ролі виробників. Проміжні продавці мають справу з величезною розмаїтістю товарів для перепродажу, за винятком декількох різновидів, які продаються виробниками безпосередньо кінцевим споживачам. Не попадають у руки проміжних продавців такі товари, як вироби важкого машинобудування, складне устаткування, вироби, виконані по індивідуальних замовленнях.

Ринок державних установ складають організації федерального уряду, уряду регіонів, місцеві органи, які закуповують або орендують товари, необхідні їм для виконання своїх основних функцій державної, федеральної та регіональної влади.

Закупівлі від імені державних установ містять у собі найрізноманітніші товари і послуги, які необхідні для досягнення мети, яка стоїть перед країною. Закуповують бомбардувальники, освітні послуги університетів, меблі, одяг, автомобілі, пальне. Федеральний уряд витрачає гроші на цілі навчання, оборону, освоєння природних ресурсів і космічні дослідження.

Звичайно державні закупники віддають перевагу продавцям, які пропонують товари і послуги, які задовольняють оголошеним вимогам, по найнижчих цінах.

Інституціональні ринки можуть бути представлені слідуючими галузями: утворення організацій; наука та наукове обслуговування організацій; культура та мистецтво організацій; фізична культура та соціальне забезпечення організацій. Але треба мати на увазі, що деякі організації, які включаються в інституціональний ринок, можуть бути представниками урядового ринку, які виступають від імені уряду замовниками с заявкою на постачання будь-якого товару промислового призначення для потреб урядових організацій, яка виконує будь-яку державну функцію.

Міжнародний промисловий ринок. На ньому в основному діють виробники, торгівельні посередники та державні установи, які закуповують товари та послуги для власного використання закордоном або для перепродажу споживачам закордон.

Товари промислового призначення

Товар – продукт праці, який вироблений для продажу та обміну.

Товар – це засіб, за допомогою якого можна задовольнити певну потребу.

Товар – це комплекс корисних властивостей продукту, які можуть максимально задовольнити потребу споживача.

Товар - об’єкт купівлі-продажу, ринкових відносин між продавцями та споживачами.

При класичному підході до типології товару вони діляться на дві великі категорії: товари споживчі (особистого використання або товари широкого вжитку) та товари виробничого (промислового) призначення.

Класифікація товарів промислового призначення. Основною характеристикою товарів промислового призначення є те, що їхній збут – це результат похідного попиту. Інакше кажучи, збут товарів промислового призначення є похідним від збуту споживчих товарів. Товари промислового призначення класифікуються не тільки по властивостях, які мають значення для споживача, але і на основі того, яким чином вони використовуються. Виходячи з цих параметрів, товари промислового призначення можна розділити на товари виробничого призначення і допоміжне устаткування.

Товари виробничого призначення - товари, які використовуються у виробництві кінцевого продукту. Сировина - наприклад, пшениця або пиломатеріали - є товаром виробничого призначення, які використовується у виробництві кінцевого продукту. До цієї ж категорії відносяться комплектуючі деталі - наприклад, дверні петлі для автомобілів. Маркетологи, які мають справу з подібними товарами, звичайно продають їх безпосередньо промисловим споживачам.

Допоміжні товари - другий вид промислових товарів - це спорудження, допоміжне устаткування, допоміжні матеріали і послуги, які закуповуються для забезпечення процесу виробництва інших товарів і послуг.

Спорудження являють собою будівлі і стаціонарне устаткування. Оскільки закупівлі споруджень вимагають значних капітальних витрат, промисловий споживач має справу безпосередньо з торгівельними представниками будівельних компаній і виробників. Ціна на спорудження встановлюється, як правило, у процесі торгів.

Допоміжне устаткування містить у собі ручний інструмент і офісне устаткування і звичайно закуповується споживачем невеликими партіями. Виробники допоміжного промислового устаткування не вступають у безпосередній контакт з покупцями, а діють через дистриб’юторів, щоб вийти на більше число клієнтів.

Допоміжні матеріали мають подібність зі споживчими товарами повсякденного попиту. До їхнього числа відносяться такі продукти, як поштовий папір, швабри та ін. Допоміжні матеріали купуються з мінімальною витратою зусиль методом повторних закупівель без змін. Основними критеріями, якими керується покупець, купуючи допоміжні матеріали, є ціна товару та умови постачання.

Послуги являють собою заходи, щодо надання допомоги промисловому споживачеві. Ця категорія може містити в собі послуги по технічному обслуговуванню і ремонту, а також послуги консультативного характеру - наприклад, правові або податкові консультації. Основним маркетинговим фактором у цьому випадку є репутація постачальника послуг.