Розділ 15. Оплата та стимулювання праці на підприємствах
15.1. Принципи оплати праці
Заробітна плата - це частина суспільного продукту, що виражена в грошовій формі, яка іде на особисте споживання робітниками і службовцями і величина якої залежить від кількості та якості затраченої праці.
В основі оплати праці лежить тарифна система. Тарифна система -це сукупність нормативів, які визначають диференціацію оплати праці в залежності від її складності, умов, форм зарплати і галузі виробництва.
Основні елементи тарифної системи.
1. Тарифно-кваліфікаційні довідники, тобто довідники, що містять перелік кваліфікаційних характеристик робіт, а також знань і вмінь, якими повинен володіти робітник певної професії і розряду.
Довідник по кожній професії і розряду має три розділи:
а)"характеристика робіт", в якому дається опис виконуваної роботи, складність виробничого процесу, характеристика обладнання, інструменту і т.д;
б) "повинен знати". В цьому розділі викладеш основні вимоги до рівня кваліфікації робітника, які необхідні для виконання роботи,
в) "приклади робіт", в якому наводиться найбільш типовий перелік робіт для даної професії і розряду.
2. Тарифна сітка - це шкала з допомогою якої поділяються всі роботи на групи (розряди), або метод диференціації оплати праці в залежності від кваліфікації.
Тарифні сітки включають тарифні розряди і тарифні коефіцієнти. Тарифний розряд - це рівень кваліфікації робітника. Тарифний коефіцієнт показує в скільки разів оплата праці робітника даного розряду більша від оплати праці робітника 1 розряду.
3. Годинні тарифні ставки, які визначають рівень оплати праці робітника відповідного розряду за 1 годину. Тарифна ставка 1 розряду є основною. Годинні тарифні ставки інших розрядів розраховуються через тарифні коефіцієнти. (Наприклад, для 1-го розряду величина годинної тарифної ставки становить 0,6 грн; для 2 розряду - 0,6-1,09=0,654 грн...).
15.2. Системи оплати праці робітників
Заробітна плата (з/п) повинна забезпечувати залежність величини заробітку кожного робітника від його особистого вкладу і від кінцевих результатів роботи колективу.
В звичайних системах з/п робітників враховується або відпрацьований час, або кількість виробленої продукції.
Системи оплати праці по відпрацьованому часу базуються на врахуванні кваліфікації робітника і кількість відпрацьованого часу по даних табельного обліку за розрахунковий період. Сюди відносяться:
Погодинна система з/п робітника. Зарплата визначається по формулі:
де Сті - тарифна ставка робітника-погодинника і-го розряду для відповідних умов праці;
Трпі - число годин, відпрацьованих в розрахунковий період.
Використовується така система з/п при:
- неможливості збільшення обсягу виробництва;
- виконанні складних та точних робіт;
- при виготовленні продукції з підвищеною якістю виготовлення;
- при виконанні дослідних зразків, впровадженні нових ТП, виконанні дослідно-експериментальних робіт.
Погодинно-преміальна система. Зарплата визначається по формулі:
де Ппрі - сумарний розхід премії по встановлених факторах за розрахунковий період.
Застосовується з метою зацікавлення працюючих у зростанні якісних результатів виробництва (підвищення якості продукції, зменшення простоїв при ремонті).
Система оплати по кількості виготовленої продукції базується на врахуванні кваліфікації робітника і результатів його праці у відповідності із встановленими нормами.
Існують наступні системи відрядної оплати праці: Пряма відрядна (індивідуальна) - передбачає залежність з/п від кількісних результатів (практично не враховуються якісні показники). Розрахунок з/п базується на попередньому розрахунку відрядної розцінки, тобто норми оплати за одиницю продукції (операції).
Пряма відрядна колективна - з/п робітників поставлених в пряму залежність від фактичного колективного виробітку або виконання об'єму робіт.
Непряма відрядна оплата застосовується для оплати праці робітників, які обслуговують групу основних робітників і суттєво впливають на результати їх праці (наприклад, оплата праці наладчиків).
Відрядно-преміальна. При такій системі оплати праці пряма відрядна з/п доповнюється преміями за відповідні показники (економію матеріалу, інструменту, здачу продукції ВТК з першого пред'явлення).
Відрядно-прогресивна. При такій системі оплати праці продукція, виготовлена в границях встановленої норми, оплачується по основних відрядних розцінках, а продукція виготовлена понад норму - по підвищених розцінках.
Зарплата визначається по формулі:
де С0, Сп - основна і підвищена розцінка за штуку;
Нф, Нв - фактична і планова норма виробітку.
Застосовується ця система рідко, на так званих вузьких місцях виробництва, які стимулюють загальний ріст випуску продукції.
Організація колективної відрядної оплати відрізняється від індивідуальної наступним:
1. Робота виконується по колективному наряду, в якому встановлена норма часу або норма виробітку для всієї бригади.
2. Заробіток кожного члена бригади залежить від результатів роботи всього колективу і кожного робітника окремо.