Розділ 14. Технічне нормування праці на підприємстві

14.1. Суть і завдання нормування праці

Технічне нормування праці - це процес встановлення для конкретних умов виробництва технічно-обгрунтованих норм часу, необхідних для виконання заданої роботи, а також норм виробітку або норм чисельності робітників, ІТР та службовців, необхідних для виконання певного об'єму роботи.

Основне завдання технічного нормування праці (ТИП) -встановити в залежності від виду і завдань виробництва одну із норм:

1. Розрахункову технічну норму часу, тобто регламентований час виконання одиниці роботи одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних умовах виробництва.

2. Норму виробітку, тобто регламентований об'єм робіт (кількість виробів), який повинен бути виконаний робітником або групою робітників відповідної кваліфікації за одиницю часу в певних організаційно-технічних умовах.

3. Норму обслуговування, тобто кількість виробничих об'єктів (одиниць обладнання), які робітник або група робітників повинні обслужити за встановлений час в певних організаційно – технічних умовах.

4. Норму чисельності, тобто кількість робітників певного професійного складу, необхідних для виконання конкретних виробничих чи управлінських функцій або об'ємів робіт в певних організаційно-технічних умовах.

5. Норму керованості, тобто кількість робітників (працюючих), які можуть бути безпосередньо підпорядковані одному начальнику (керівнику) в певних організаційно-технічних умовах.

14.2. Робочий час і методи його вивчення

Робочий час, який необхідний для виконання певної роботи, класифікується за певними ознаками. Він поділяється на час роботи та час перерв.

Час роботи - це період, протягом якого робітник здійснює підготовку та безпосереднє виконання дорученої роботи. Складається з часу роботи по виконанню виробничого завдання, та часу роботи, який не передбачений виробничим завданням.

Час роботи по виконанню виробничого завдання складається з таких категорій витрат робочого часу: підготовчо-заключного часу, оперативного часу, часу обслуговування робочого місця.

Підготовчо-заключний час (ЩЧ) витрачається робітником на ознайомлення з завданням, а також для дій пов'язаних з його завершенням (ознайомлення з кресленням, інструктаж майстра, здача роботи контролеру). Особливістю ПЗЧ є те, що його величина не і залежить від обсягу роботи, яка виконується за даним завданням. Тому ; при тривалому повторенні роботи (масовий тип виробництва) ПЗЧ на одиницю продукції буде незначним і може не врахуватись.

Оперативний час - це час, який безпосередньо витрачається на виконання технологічної операції. Складається з основного і допоміжного.

Основний час - це час, який витрачається безпосередньо на технологічну ціль, тобто на зміну форми чи властивостей предмета праці.

Допоміжний час - це час, який витрачається на дії пов'язані з забезпеченням основної роботи, тобто цілі ТП (встановлення заготовки, зняття деталі, пуск і зупинка МРВ, контрольні заміри і т.д,).

Час обслуговування робочого місця - це час догляду за роб очиці місцем протягом зміни. Складається з часу технічного обслуговування (заміна інструменту, наладка обладнання) і часу організаційного обслуговування (час на прийняття та здавання зміни, на розклад і збирання інструменту, чистку і змащування обладнання).

Час роботи, який не передбачений виробничим завданням, витрачається робітником на виконання випадкової і непродуктивної роботи (час на виправлення браку). Час перерв, протягом якого робітник не бере участі в роботі, поділяється на час регламентованих і нерегламентованих перерв.

Час регламентованих перерв включає час перерв у роботі, які зумовлені технологією та організацією виробничого процесу, а також час на відпочинок та особисті потреби. (Складає 2% від оперативного часу).

Час нерегламентованих перерв включає час перерв у роботі, що викликані порушенням трудової дисципліни.

Основним об'єктом ТИП є операція, тобто частина ТП, яка виконується робітником, або бригадою над одним предметом праці на одному робочому місці.

При нормуванні операцію розділяють на трудові елементи:

1. Трудові рухи - одноразове переміщення рук, ніг, пальців, корпусу робітника з одного положення в інше при виконанні трудової дії.

2. Трудові дії - сукупність трудових рухів, які безперервно йдуть один за одним, здійснюються одним або групою робітників при незмінних предметах і засобах праці (взяти інструмент, зняти деталь та ін.).

Трудовий прийом розуміють як сукупність трудових дій, які настають одна за одною та становлять завершену частину роботи над одним або кількома предметами праці (запуск МРВ, вмикання подачі). Інколи вони об'єднуються у комплекси прийомів.

Комплекси трудових прийомів являють собою сукупність трудових прийомів, які виділяються з трудового процесу за технологічною послідовністю або спільністю факторів, що впливають на час їх виконання (встановлення різця на розмір, встановлення деталі у пристрій та її зняття і т. д.).

Сукупність трудових дій, рухів, прийомів (комплексів прийомів), що здійснюється одним чи групою робітників, тобто всі їх дії по виконанню заданої роботи над одним або кількома предметами праці, називається трудовою операцією.

Для встановлення технічних норм часу проводять вивчення витрат робочого часу. При цьому використовують хронометраж і фотографію робочого часу.

Хронометраж - це метод вивчення і нормування витрат часу на виконання ручних і машинно-ручних елементів операції, які систематично повторюються.

Мета хронометражу:

1. Проектування раціонального складу і структури операції.

2. Розрахунок технічно обгрунтованих норм часу і виробітку.

3. Перевірка норм, які встановлені розрахунковим шляхом. Хронометраж проводиться в три етапи:

1. Підготовка до спостережень:

- ознайомлення з робочим місцем;

- ознайомлення з робітником, його кваліфікацією, тарифікацією роботи і її відповідності рівню кваліфікації робітника;

- розділення операцій на складові частини (комплекс прийомів, прийоми, трудові дії, рухи);

- встановлення фіксованих точок, тобто моментів, в яких співпадають закінчення останнього руху попереднього прийому з початком першого руху наступного прийому операції.

2. Спостереження - це вимірювання і фіксування тривалості кожного елемента операції з допомогою різноманітних приладів (секундоміри, хронометри, кіноапаратура...). Результати спостережень записують в хронологічну карту, яка має дві сторони: лицьову і робочу. На лицьовій стороні приводяться наступні дані: прізвище; кваліфікація; стаж робітника; назва операції; дані про обладнання; дані про оснащення; дані про організацію робочого місця... На робочій стороні хронологічної карти вказують перелік елементів операції, фіксажні точки і результати замірів.

3. Аналіз результатів - в результаті спостережень отримують хронометричний ряд для кожного елементу операції. Для перевірки правильності визначають коефіцієнт стійкості хронологічного ряду по формулі:

К_ст=t_max/t_min,

де t_max, t_min - відповідно максимальний і мінімальний час даного прийому.

При цьому повинна витримуватись умова:

К_{ст.факт} › К_ст.нор

де К_{ст.факт}, К_ст.нор - фактичний і нормативний коефіцієнти хронологічного ряду.

При невиконанні умови хронометраж проводять повторно.

Фотографія використання робочого часу - це метод вивчення і нормування витрат робочого часу шляхом спостережень і фіксації всіх (без виключення) категорій витрат робочого часу і їх тривалості на протязі зміни.

Методика проведення:

1. Складання фактичного балансу робочого часу шляхом виявлення всіх його витрат і групування їх по категоріях (Ігідготовчо-заключний час, основний, допоміжний...).

2. Виявлення причин втрат робочого часу з розробкою заходів по їх усуненню.

3. Отримання даних, необхідних для нормування ПЗЧ, часу обслуговування робочого місця і перерв, а також для складання нормативних таблиць по даних категоріях часу.

4. Визначення числа робітників, необхідних для обслуговування окремого обладнання, або кількість обладнання, яке може обслуговувати один робітник.

Етапи проведення:

1. Підготовчий.

2. Безпосереднє проведення спостережень.

3. Обробка одержаних результатів і розробка заходів по усуненню втрат робочого часу.

4. Проектування нормального балансу робочого часу.

Результати спостережень групуються по категоріях затрат:

Група А - нормовані затрати (ПЗЧ, продуктивна робота, обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби).

Група Б - ненормовані затрати (непродуктивна робота по вині організації виробництва, час простоїв з організаційних причин і по вині робітника).

Група В - сума всього часу по групі А і Б. В результаті аналізу визначають ряд коефіцієнтів:

а) коефіцієнт використання виконавця:

К₁ = А/В;

б) коефіцієнт можливого самоущільнення часу за рахунок дисципліни виконавця:

де - сума часу непродуктивної роботи і часу простою по вині робітника;

п₁ число випадків непродуктивної роботи і простоїв по вині робітника;

в) коефіцієнт можливого ущільнення за рахунок кращої організації виробництва:

,

де - сума часу непродуктивної роботи і простоїв по вині організації виробництва;

п₂- число випадків непродуктивної роботи і простоїв по вині організації виробництва;

г) коефіцієнт можливого росту продуктивності праці:

К₄=К₂+К₃/К₁

Спостереження та вимірювання витрат робочого часу ведеться за текучим часом. Всі дії виконавця та перерви у роботі фіксуються в аркуші спостережень індивідуальної фотографії робочого часу в тому порядку, в якому вони фактично відбуваються.

Достовірність результатів, одержаних з використанням методу моментних спостережень, залежить від таких показників як число спостережень (N_OT), кількість обходів робочих місць (1SU) і часу спостереження (Т_сп).

Кількість обходів робочих місць визначається за формулою:

де РМ_сп - загальна кількість робочих місць, яка спостерігається. Час спостереження розраховується за формулою:

де t_о- час, що затрачений на один обхід.