13.2. Колективні форми організації праці та їх переваги

Однією із форм кооперації праці (самою розповсюдженою і важливою) є виробничі бригади.

Бригада - це форма кооперації праці декількох робітників, які виконують одне спільне виробниче завдання і несуть колективну відповідальність за результати праці. У разі необхідності до складу бригади можуть входити спеціалісти.

В залежності від характеру ТП і професіонального складу робітників, бригади поділяють на спеціалізовані і комплексні.

Спеціалізовані бригади складаються з робітників однієї професії, які виконують однорідну технологічну операцію по одному наряду в одну зміну.

Комплексні бригади комплектуються з робітників різних професій, які виконують різні, але технологічно пов'язані між собою роботи.

Комплексні бригади існують трьох видів: з повним поділом праці, коли кожен робітник виконує роботу за своєю спеціальністю; з частковою взаємозамінністю, коли робітники, які оволоділи суміжними професіями здійснюють їх суміщення у процесі праці; з повною взаємозамінністю, коли робітники можуть виконувати роботу на будь-якому робочому місці і періодично їх змінюють.

Ефективність колективної праці значною мірою залежить від правильного розрахунку чисельності бригади, її професійно-кваліфікаційного складу. Чисельність бригад та її кількість на кожній ділянці залежить від конкретних умов організації виробництва та його технології.

З врахуванням соціальне - психологічних вимог слід створювати бригади з кількістю чоловік від 10 до 40. При колективному та орендному підрядах бригади мають широку економічну самостійність.

Підрозділу, який працює за умов колективного підряду, гарантується виплата зарплати за досягненням кінцевого результату виробництва, незалежно від кількості працюючих. Це створює умови для скорочення чисельності зайнятого персоналу, зацікавлює колектив у скороченні термінів виконання робіт.

Ще більшу господарську самостійність та економічну заінтересованість у випуску продукції високої якості при мінімальних витратах створюють орендні підприємства. При орендному підряді, коли, наприклад, орендодавачем виступає підприємство, а орендарем -цех, останній бере на себе обов'язок виготовляти і реалізувати орендодавачеві продукцію відповідно до договору. На відміну від підприємств, які працюють за колективним підрядом, для орендного колективу ніхто зверху не встановлює нормативи розподілу прибутку.

13.3. Управління організацією праці. Форми розробки та реалізації наукової організації праці на підприємстві

В системі управління організацією праці на всіх рівнях слід розрізняти чотири ланки:

1. Лінійне керівництво, до якого належать керівники всіх рангів, які несуть безпосередню відповідальність за стан організації праці у керованих ними підрозділах, на підприємствах, в об'єднаннях. Організація праці - їх безпосередній посадовий обов'язок.

2. Функціональна ланка, що складається із спеціалізованих підрозділів та спеціалістів з організації праці. На підприємстві – це відділ організації праці і зарплати або інженер з організації праці. Функціональні ланки аналізують стан організації праці, розробляють заходи щодо її удосконалення, планують і ведуть контроль за проведенням заходів з НОП.

3. Методична ланка, яка представлена науково-дослідними підрозділами та організаціями з питань НОП. У галузях - це центри організації праці або лабораторії НОП у складі науково-дослідних організацій, на підприємствах - відділи, лабораторії з НОП. Вони проводять наукові дослідження з проблем НОП, розробляють методичні рекомендації, типові організаційні рішення й проекти, нормативно-методичні матеріали з НОП.

4. Форми залучення працівників до вдосконалення організації праці. У цій роботі провідну роль відіграють профспілки та створювані ними органи і творчі об'єднання - ради з НОП на підприємствах.

Робота по НОП на підприємстві складається з вивчення загальних показників економічної ефективності виробництва (рівень продуктив­ності праці, трудомісткість продукції, використання виробничих потужностей та основних фондів, показники якості продукції); аналізу стану організації праці, найважливішим показником якого є показник ефективності використання робочого часу; аналізу кваліфікаційного складу колективу, для чого проводяться порівняння розрядів робітників з розрядами виконуваних ними робіт; вивчається стан дисципліни.

На основі даних аналізу стану організації праці та виявлених у ній недоліків розробляється план впровадження НОП, який дозволяє розв'язати питання НОП у єдиному комплексі з іншими завданнями вдосконалення виробництва. Плани НОП містять розрахунки очікуваної економічної ефективності. Так, приріст продуктивності праці "П" за рахунок скорочення чисельності робітників розраховується за формулою:

П = Е_чп / (ЧП - Е_чп) · 100%,

Е_чп=Е_т/Ф_к·К_в.н,

де Е_чп - відносна економія чисельності працівників при проведенні всіх заходів з НОП;

ЧП - розрахункова чисельність працюючих на дільниці, цеху, підприємстві, розрахована на обсяг виробництва планового періоду, чол;

Е_т - зниження трудомісткості по і-тому заходу у розрахунку на річний випуск, нормо-годин;

Ф_к - фонд корисного часу одного працівника у базовому періоді, год;

К_в.н. - коефіцієнт виконання норм виробітку.

Річний економічний ефект від впровадження заходів з НОП, або економія приведених витрат, визначається за формулою:

Е_Р = (С₁-С₂)·В_р-Е_н·В_о,

де С₁, С₂ - собівартість одиниці продукції (робіт) до і після проведення заходу, грн;

В_р - річний обсяг продукції (робіт) після реалізації заходів у натуральному вираженні (Т, м², м³,..);

Е_н - нормативний коефіцієнт порівняння економічної ефективності, для заходів з НОП Е_н=0,15;

В_о - одноразові витрати, пов'язані з розробкою і впровадженням НОП, грн.