1.3. Основні принципи керівництва

Успішне функціонування будь-якої організації залежить від того, як менеджери використовують принципи керівництва.

Принципи — це основні положення якоїсь теорії, вчення, науки. Принципи керівництва — це основні положення управлінської науки, які стосують­ся керівництва людьми в процесі спільної діяльності для досягнення цілей організації. Основні принципи керівництва наведені на схемі.

1. Розподіл праці. Цей принцип заснований на розподіленні процесу праці на окремі види робіт або операції. На основі розподілу праці організується процес управління, розробляються організаційна структура підприємства, положен­ня про підрозділи і посадові інструкції для кожного працівника. Так конкретизу­ються виконавці робіт з наданими їм повноваженнями та відповідальністю.

Принципи розподілу праці є найголовнішим загальним принципом адміністративного керівництва.

2. Відповідальність. Менеджер несе всю відповідальність за результати ро­боти організації перед вищим органом управління (зборами акціонерів, учасників товариства, власником). У своїй діяльності він повинен виконувати чин­не законодавство і нормативні акти України, відповідати за їх порушення. Особ­ливу відповідальність несе за виконання угод, контрактів і договорів. Менеджер володіє владою над підлеглими працівниками, але наявність влади передбачає відповідальність як за свої дії, так і за дії працівників. Відповідальність є необ­хідною належністю влади.

До об'єктивних внутрішніх умов організації відносяться такі чинники: пер­спективи розвитку організації, зокрема виробничі, технічні та організаційні зміни, наявність матеріально-технічних, фінансових і трудових ресурсів, дію­ча система організації управління і система зв'язків між структурними підрозділами.

Суб'єктивні внутрішні умови визначаються професійними якостями менеджерів, досвідом їх роботи, інтелектуальними та організаторськими здібнос­тями, фізичними можливостями тощо. Ці фактори впливають на вибір мети і формування намірів, вибір варіантів дій, їх здійснення і контроль за діяльніс­тю та її результатами.

Вищенаведені умови взаємодіють між собою і визначають ефективність менеджерської діяльності.

Разом з тим менеджери впливають на конкретні умови, вирішують проблеми для досягнення економічного зростання і забезпечують конкурентоспроможність підприємства.

Ефективна стратегія і тактика дій менеджера передбачає точну оцінку структури умов діяльності і розробку заходів з удосконалення всієї системи управління.

3. Дисципліна. Це найважливіша сила будь-якої людини чи колективу. Це показник рівня додержання встановлених норм та правил поведінки в організації.

Дисципліна праці включає в себе трудову, технологічну і виробничу дисципліни.

Принцип дисципліни праці передбачає добросовісне виконання працівниками своїх обов'язків з використання обладнання, інструментів, робочого часу, виконання вимог технології виробничого Процесу, правил охорони та без­пеки праці. Чим краще дисципліна, тим відповідальніше кожен працівник підходить до виконання своїх обов'язків. При добре організованій роботі навіть слабо дисциплінована людина не зможе порушувати встановлений порядок і, навпаки, наявність недоліків у організації праці знижує дисципліну.

4. Єдність владних повноважень. При виконанні будь-якої роботи працівник не повинен одержувати розпоряджень більше як від одного керівника. Якщо два керівника здійснюють владу однакового змісту над одним і тим же підроз­ділом, то одразу ж з'являються непорозуміння, які можуть приводити до конф­лікту. А щоб не допустити цього, треба: або ліквідувати подвійність, або усуну­ти одного з керівників. Люди не витримують подвійної влади. Обов'язково при­хиляються до однієї з них. Про цей принцип у народі кажуть: "У двох няньок дитина без ока". І це вірно.

5. Централізація і делегування. Централізація передбачає зосередження влади в одному центрі. Таким центром в організації є керівник або колектив­ний орган (правління, президія та ін.) Питання централізації та децентралі­зації є питанням міри, рівня зосередження владних повноважень. Для успішного керівництва треба використовувати систему делегування владних повно­важень від вищого до нижчого рівня управління, від менеджера до підлеглих. Цей принцип підвищує самостійність виконання робіт і, головне, відпові­дальність за їх результати.

Надмірна централізація, як і надмірне делегування владних повноважень не завжди дають позитивні результати. Про цей принцип можна сказати так: "Один керівник і єдиний план дій для сукупності операцій, які мають загальну ціль". Це необхідна умова єдності роботи, узгодженості дій і об'єднання зу­силь.

Єдність керівництва передбачає об'єднання зусиль кожного працівника для ефективного виконання роботи і досягнення поставленої мети.

6. Об'єктивність і науковість рішень. Успішне керівництво можливе тільки з урахуванням об'єктивних умов розвитку суспільства, галузевих закономірно­стей і виробничих умов конкретної організації; керівництво несумісне з су­б'єктивізмом, який тільки шкодить справі.

Кожен керівник на будь-якому етапі ієрархії повинен приймати рішення тільки з урахуванням об'єктивних обставин і наукового передбачення майбутнього.

7. Єдність інтересів працівників і підприємства. Цей принцип стверджує, що економічні інтереси підприємства і працівників повинні співпадати. Ко­жен працівник повинен одержувати справедливу частку прибутку від загаль­ного результату. Порушення цього принципу призводить до незацікавленості працівників у високопродуктивній праці.

8. Принцип ефективності і оптимальності передбачає досягнення найбіль­шої ефективності в результаті праці колективу при найбільшій економії ресурсів. Це можливо тільки на основі впровадження новітніх технологій, удосконален­ня організації праці та управління, використання комп'ютерної техніки.

9. Справедливість. Цей принцип передбачає справедливі дії керівництва. Справедливий менеджер діє безпристрасно по відношенню до істини. Справедливе рішення приймається без упередженості на законній і чесній основі. Справедливість менеджера - це поєднання доброзичливості з правосуддям у прийнятті управлінських рішень.

10. Ініціатива. Ініціатива це внутрішнє спонукання до нових форм діяльності, підприємливість. Це керівна роль у будь-яких діях, можливість щось за­думати і здійснити.

Ініціатива є наймогутнішим стимулом людської діяльності. Щоб розвивати ініціативу, треба надати працівнику самостійність у виконанні службових обов'язків, обмежуючись наглядом і спрямуванням його ро­боти, заохочувати заслуги, навіть ціною деяких поступок з боку власного само­любства.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ КЕРІВНИЦТВА ПЕРСОНАЛОМ