- •4. За характером правових наслідків
- •1. Відповідно до правової підстави та способу створення :
- •2. Згідно з принципом побудови:
- •3. Відповідно до характеру та обсягів повноважень суб'єктів федерації:
- •1. Відповідно до правової підстави та способу створення :
- •2. Згідно з принципом побудови:
- •3. Відповідно до характеру та обсягів повноважень суб'єктів федерації:
1. Відповідно до правової підстави та способу створення :
— договірні — створені на основі союзу, шляхом об'єднання раніше самостійних держав у федерацію з одночасним переданням їй частини суверенних повноважень (наприклад, створення СРСР у 1922 p.);
— конституційні — створені шляхом закріплення у конституції принципу розподілу країни на суб'єкти федерації з відповідним розподілом повноважень (наприклад, створення федерації у США в 1787 p.);
2. Згідно з принципом побудови:
— національні — федерації побудовані з урахуванням національного складу населення, тобто її суб'єкти відрізняються за складом населення і називаються за основною (титульною) нацією (Бельгія);
— територіальні — федерації побудовані за територіальною ознакою, де всі суб'єкти однонаціональні за національністю або багатонаціональні, але жодна з національностей не має абсолютної більшості, або представники однієї національності проживають на території різних суб'єктів федерації, а в основу об'єднання покладено принцип загальних економічних, політичних, культурних інтересів (Малайзія, Нігерія);
— національно-територіальні — федерації, що поєднують національні і територіальні ознаки. Наприклад, Канада є національно-територіальною, оскільки складається з десяти провінцій, з яких дев'ять заселені англомовним населенням, а одна (Квебек) — франкомовним.
3. Відповідно до характеру та обсягів повноважень суб'єктів федерації:
— симетричні — федерації, де всі суб'єкти мають рівний правовий статус;
— асиметричні — федерації, де правовий статус суб'єктів федерації неоднаковий. Наприклад, у Індії територія поділяється на штати і союзні території; штати управляються парламентом, а території — федеральною владою.
23. Поняття та види автономій. Національна і територіальна автономії,політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз.Автоно́мія — право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією.
Територіальна автономія – означає певну ступінь самостійності всіх чи більшості територіальних частин держави незалежно від складу населення. Її суть полягає у внутрішньому самоуправлінні певного регіону (території), які відрізняються соціокультурними, побутовими, історичними, Напр.. Сицилія і Сардинія в Італії...
Автономні регіони володіють самостійною у вирішенні питань освіти, соціальної сфери, місцевого господарства, але меншою самостійністю ніж політич. автономії. Представницькі органи державної влади в автономії мають обмежені повноваження, акти, які вони приймають повинні відповідати загальнонаціональним законодавству. Виконавчі органи влади контролюються центральним урядом.
Національна автономія – надання особл.додаткових п-в нац.меншинам, які проживають дисперсно, для роз-ку і збереж.мови, нац.к-ри, традицій.Напр.. вірмени, курди, турки активно використовують ці форми автономій.
Політична автономія має деякі ознаки державності:
- має право законодавства з місцевих питань;
- іноді їй належить право вирішення деяких загальнодержавних питань;
- більш самостійно може мати власне громадянство
- створюється місцевий парламент, іноді двопалатний : Великобританія, Франція(Корсика), Фінляндія, Данія(Гренландія).
Адміністративна автономія являє собою територіальну одиницю держави, органи наділяються ширшими правами у галузі управління в порівнянні з органами в звичайних адміністративно-територіальних одиницях.
- немає права видавати свої місцеві закони, хоча її представницькі органи приймають нормативні акти в межах своїх повноважень. Наприклад Китай Представницькі органи автономних утворень можуть приймати акти про автономію, можуть змінювати або скасовувати акти вищестоящих органів держави. Можуть брати участь у зовнішньоекономічних відносинах відповідно до ЗУ.
Адміністративна автономія існує в Нікарагуа, Молдові ,Індії.
24. Поняття та особливості регіоналістичних держав (навести приклади).
Регіоналістична держава- це проста держава, уся територія якої складається з автономних утворень.
До регіоналі стичних держав належать Іспанія, Італія, Шрі-Ланка.Зазначені автономії можуть бути:
територіальними (більшість областей Італії), побутово-географічними (окремі області Італії, наприклад Сицилія), етнічними (країна Басків, Андалузія Іспанія), змішаними (Шрі-Ланка скл-я з етнічної провінції, що населена таміланами та дев’ятьма сингальськими провінціями)
.У регіоналістичних державах автономні утворення своїх конституцій не мають, але в конституціях зазначених держав за ними закріплюються певні повноваження, для реалізації яких автономії можуть приймати певні нормативно-правові акти. Самі автономії діють на підставі певних статутів, які затверджуються загальнодержавним парламентом.Поряд з місцевими органами представницької та виконавчої влади, на тер. автономій діють представники центру – комісари, губернатори тощо.
25. Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій (навести 5 прикладів). Види федерацій.
Федерація – це форма держ.устрою, яка являє собою складну (союзну) д-ву, що складається з держ.утворень, які володіють певною політ.самостійністю.
Ознаки:
— єдина територія складається з територій адміністративно-територіальних одиниць — суб'єктів, які мають назву провінцій (Канада), штатів (США), земель (Австрія), еміратів (ОАЕ), кантонів (Швейцарія) тощо, свій територіальний устрій у межах єдиного загальнодержавного кордону;
— наявність трьох рівнів повноважень органів влади і їх відповідної компетенції:
— існування загальнофедеративних органів державної влади, рішення яких є обов'язковими для суб'єктів федерації, відповідно до конституційно закріпленого обсягу владних повноважень;
— законодавчі, судові, виконавчі органи влади суб'єктів федерації мають власну спеціальну компетенцію, яка не збігається з компетенцією центральних (федеральних) органів;
— державні утворення об'єднані у федерацію на підставі союзного договору, зберігають при цьому право на самовизначення і вихід з федерації;
— наявність загальної конституції федерації та конституцій суб'єктів, наділення суб'єктів федерації правом видавати нормативно-правові акти, зміст яких повинен відповідати законодавству федерації, а дія поширюватися виключно на їх територію;
— наявність загальнофедеративного двопалатного парламенту (США, Аргентина), у якому в одній з палат (верхній) представлені суб'єкти федерації і парламенту суб'єктів федерації, федерального уряду та відповідних органів управління суб'єктів федерації, а інша (нижня) — є органом загальнофедеративного представництва, формується шляхом виборів по територіальних виборчих округах;
— наявність подвійного громадянства (якщо інше не передбачено конституцією): кожний громадянин вважається громадянином федерації і одночасно громадянином суб'єкта федерації;
— загальні збройні сили;
— суб'єкти федерації можуть мати зовнішні ознаки суверенітету: гімн, герб, прапор.
Приклади: Австрія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Венесуела, Ефіопія, Канада, Німеччина, Малайзія, ПАР, Мексика, Непал, ОАЕ та ін.
