6. Перспективи розвитку і розміщення швейної промисловості

Незважаючи на всі негаразди, що існують у наш час в галузі, все ж таки можна виділити основні перспективи щодо її подальшого розвитку та розміщення, здійснити аналіз можливостей вітчизняного виробництва в умовах переходу до ринкових умов господарювання і на основі цього аналізу побудувати стратегію подальшого розвитку галузі.

На основі інформації, що відбиває сучасний стан швейної промисловості, можна виділити основні альтернативні стратегічні напрямки її подальшого розвитку:

− Хоча виробництво і розміщене по всій території України, проте у різних областях воно розвинуте неоднаково. Тому перспективним є будівництво нових та удосконалення вже існуючих підприємств у цих областях.

− Перспективним є також створення спільних підприємств, що дасть змогу налагодити співробітництво з іноземними партнерами та залучити іноземний капітал у розвиток галузі. Але в зв’язку з недосконалістю вітчизняного законодавства (левова частка продукції, виробленої на цих підприємствах вивозиться за кордон, тобто відбувається перетікання капіталу з нашої країни), цей напрямок поки що залишається перспективою майбутнього аж до того часу, коли буде налагоджено ефективну систему державного менеджменту.

− На даний час доцільно було б використовувати можливості співпраці з країнами СНД, зокрема з Росією. Наші товари мають набагато більше можливостей проникнення на ринки цих країн і попит на них там буде значно більшим, ніж на ринках Європи.

Окрім суто економічних альтернатив розвитку галузі можна виділити ще й ряд економіко-технологічних:

− Як свідчать дослідження сучасного стану, вкрай необхідним є впровадження нових технологій оперативного управління підприємством, а саме: створення інформаційних систем управління якістю продукції в процесі її виготовлення. Технологічний процес у виробничих цехах − це послідовний процес переходу виробу (чи напівфабрикату), що виготовляється, від одного етапу до іншого. При цьому зв’язки між елементами системи, яку утворюють різні рівні технологічного процесу на підприємствах із застарілим обладнанням і де каналом і оператором передачі може бути лише виконавець робочого процесу, є досить громіздкими. Якщо використовувати автоматизовані системи управління технологічним процесом, то передача сигналів і зв’язок між різними його рівнями здійснюється автооператорами, які здійснюють параметрацію сигналів і легке перетворення їх в електричні, внаслідок чого спрощується і значно прискорюється їх передача по електричних каналах зв’язку.

− Надзвичайно важливим є впровадження ресурсозберігаючих технологій виробництва продукції. Проблема ресурсо- і енергозбереження нині набуває дедалі більшої актуальності і потребує вирішення великої кількості питань. Досягнення успіхів у цій сфері дає можливість значно знизити собівартість готової продукції.

Успішний розвиток швейного виробництва неможливий без його раціонального розміщення та спеціалізації підприємств. Оптимальне розміщення має за мету забезпечити:

А) випуск високоякісної продукції;

Б) елективне постачання підприємств торгівлі.

Виконати ці вимоги можливо лише шляхом поглиблення територіального поділу праці. Для легкої, у тому числі швейної промисловості, це означає:

1. Поглиблення стадійної спеціалізації підприємств, можливість якої зумовлена розділенням технологічних процесів у швейній промисловості на конструювання, розкрій та пошиття одягу. При такому поділі доцільно створювати невеликі фабрики, що спеціалізовані на виконанні окремим технологічних операцій, а з них - формувати об'єднання, концерни. Ефект від підвищення продуктивності праці та якості продукції у даному випадку буде значно вищий, ніж витрати на перевезення напівфабрикатів, Також це дає можливість наближення виробництва до ринку і його кращого вивчення і одночасно не створює надвеликої концентрації жіночих, трудових ресурсів у невеликих містах, що мало місце при розміщенні в них великих підприємств.

2. Підвищення концентрації художньо-творчої праці вищої кваліфікації, від якої залежить естетично-модний рівень виробів, якість сучасного виробу можливо представити як суму трьох складових: якість сировини, якість моделі, якість виконання. В умовах зростаючого попиту Населення на сучасні, модні вироби така складова як якість моделі є головним чинником ринкового успіху виробу. В кожній галузі легкої промисловості існує певна стадія виробництва, де формується естетична якість продукції. У швейній промисловості - це конструювання та розкрій. При цьому важливо, де розмістити цей підрозділ. Бракування економії суспільних витрат вимагає його розміщення у найбільшому з населених пунктів, що входять у розгляд, тобто там, де є необхідна соціально-художня інфраструктура. Будинки моделей одягу, художні музеї, виставки тощо.

3. Поглиблення територіальної спеціалізації виробництва, що веде до зосередження випуску однорідної продукції у межах економічного району чи області.

Вищевказані напрямки є актуальними для поліпшення розміщення швейної промисловості України, яке у даний час не є раціональним.