Висновки

Швейна промисловість є складовою легкої промисловості, що спеціалізується на виробництві непродовольчих товарів народного споживання. Швейна промисловість відіграє важливу роль у загальній системі народного господарства країни. Після текстильної вона є найважливішою підгалуззю легкої промисловості. Забезпечення населення нашої країни якісним одягом є досить впливовим чинником як підвищення ефективності виробництва та збільшення добробуту населення, так і забезпеченості робочими місцями наявних трудових ресурсів, особливо жіночих.

Основним критерієм оцінки раціональності розміщення галузей легкої промисловості є вплив розміщення промисловості на досягнення більш високої продуктивності суспільної праці. Основними факторами, що впливають на розвиток та розміщення швейної промисловості, є історичний, природно-ресурсний, демографічний та соціально-економічний.

Характеристика сучасної галузевої структури швейної промисловості України передбачає аналіз діяльності даної галузі в розрізі окремих виробництв. Галузева структура швейної промисловості являє собою її розподіл в розрізі наступних виробництв - виробництво пальт та напівпальт, плащів, костюмів, піджаків, суконь (включаючи халати, сарафани), брюк (включаючи робочі та жіночі), спідниць, блузок, курток (включаючи робочі), сорочок верхніх, білизни постільної.

Можна спостерігати нерівномірну динаміку у зміні структури виробництва швейної галузі протягом 2005-2009 рр. У 2009 році порівняно з 2007 роком зросла питома вага у загальних обсягах виробництва по таких товарних групах як сукні (включаючи халати, сарафани) – (1,4%), куртки (включаючи робочі) – (0,6%), брюки (включаючи робочі та жіночі) – (5,9%), сорочки верхні – (3,3%), білизна постільна – (2,4%). По решті товарних груп спостерігалося зменшення питомої ваги у структурі загального випуску по галузі.

Промисловість розміщена у районах споживання, здебільшого у великих населених пунктах, оскільки перевести тканини і нитки для неї економніше, ніж готові вироби. У швейній промисловості створено виробничі об’єднання і фірми. Швейна промисловість знедавна на 90 % задовольняла попит населення України на готовий одяг, білизну та іншу продукцію. Економічними районами, в яких швейна промисловість вирізняється найбільшим рівнем розвитку є Столичний (40,4%), Донецький (17,9%), Північно-Східний (8,3%), Карпатський (6,4%), Придніпровський (5,7%).Розміщення швейної промисловості тяжіє до великих промислових центрів країни. Це зумовлено домінуванням в процесі вибору місця розташування підприємств галузі споживчого та трудоресурсного факторів.

Починаючи з 2004 р., швейна промисловість почала нарощувати експортний потенціал. Така ж тенденція спостерігається і в 2009 р. У цілому по товарах швейної промисловості зберігається досить значне позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Головними партнерами України по експорту за цей період були такі країни: Німеччина, частка якої в загальному експорті до країн ЄС становила 67,6%; Франція - 9,7; Італія – 9,0; Великобританія - 8,4%. Переважно імпорт надходив з таких країн: Німеччини - 24% від загального імпорту з країн ЄС; Італії — 7,6; Великобританії — 4,1%.

Незважаючи на всі негаразди, що існують у наш час в галузі, все ж таки необхідно виділити основні перспективи щодо її подальшого розвитку та розміщення, здійснити аналіз можливостей вітчизняного виробництва в умовах переходу до ринкових умов господарювання і на основі цього аналізу побудувати стратегію подальшого розвитку галузі.