Тема 1. Загальні основи і принципи бухгалтерського обліку в банках

Мета заняття: засвоїти економічний зміст банківської документації та групування балансових рахунків, принципи їх побудови, ознайомитись з Планом рахунків бухгалтерського обліку в банках, особливостями ведення аналітичного та синтетичного обліку в банках.

Питання для розгляду

1. Система бухгалтерського обліку в банках та її складові.

2. Організація обліково-операційної роботи в банку.

3. Банківська документація. Документообіг за банківськими операціями.

4. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку в банках.

5. Характеристика Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України за класами.

6. Аналітичний та синтетичний облік у банках.

Законодавчі та нормативні акти

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 7 грудня 2000 року із змінами та доповненнями // http://zakon.rada. gov.ua.

2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджена Постановою Правління НБУ 17.06.2004 p. № 280 із змінами до Інструкції, затвердженими Постановою Правління НБУ 08.06.2012 р. № 227// http://zakon.rada.gov.ua.

3. Інструкція з бухгалтерського обліку запасів, матеріальних цінностей банків України, затверджена Постановою Правління НБУ 10.12.2004 р. № 625. // http://zakon.rada.gov.ua.

4. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ 28.08.2001 р. № 368 із змінами на 17.12.2007 р. (постанова № 458). // http://zakon.rada.gov.ua.

5. План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджений Постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. № 280 (із змінами і доповненнями). // http://zakon.rada.gov.ua.

6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене Постановою Правління НБУ 15.12.2004 р. № 637 із змінами станом на 13.12.2006 р. // http://zakon.rada.gov.ua.

1. Система бухгалтерського обліку в банках та її складові.

Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про діяльність підприємства чи установи зовнішнім і внутрішнім користувачам.

Методологічно та організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий, управлінський і податковий. Кожен із зазначених видів обліку має властиві йому мету, призначення, коло користувачів облікової інформації та відіграє свою роль в управлінні установою.

Фінансовий облік - це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку і передання інформації про фінансовий стан та результати діяльності, грошові кошти банку відповідно до вимог чинних законодавчих актів для задоволення потреб зовнішніх та внутрішніх користувачів для прийняття ними економічних рішень.

Фінансовий облік покликаний відобразити всі господарські й фінансові операції суб'єкта господарювання за звітний період, а також забезпечити складання фінансової звітності для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів. Його мають вести всі підприємства та установи незалежно від видів їхньої діяльності та форм власності. За даними фінансового обліку складається фінансова звітність, що призначена як для зовнішніх так і для внутрішніх користувачів і є відкритою для користування.

Під предметом банківського обліку варто розуміти інформаційне відображення стану активів і пасивів банку та їх раціональне використання в процесі розширеного суспільного відтворення.

Об'єктами фінансового обліку в комерційних банках є: активи, зобов'язання і капітал банку;

доходи й витрати за їх видами;

фінансові результати діяльності та їх розподіл.

Активи - це ресурси, що контролюються установою, як результат минулих подій, використання яких у майбутньому приведе до отримання економічних вигод.

Майбутня економічна вигода, втілена в активах, може бути отримана в різний спосіб, зокрема:

1. використанням активу для надання послуг;

2. обміном одного активу на інший;

1. використанням активу для погашення зобов'язань;

2. розподілом активу між власниками.

Зобов'язання — це заборгованість установи, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої в майбутньому призведе до зменшення ресурсів установи, що обіцяють економічні вигоди.

Капітал — це залишкова частка в активах установи після відрахування всіх зобов'язань.

Основні елементи балансового звіту банку можна подати у наступній обліковій формулі:

АКТИВИ = ЗОБОВ'ЯЗАННЯ + КАПІТАЛ

Доходи і витрати банку виникають як результат реалізації економічних вигод, утілених в активах, або виконання банком своїх зобов'язань чи ведення господарської діяльності.

Фінансовий результат діяльності банку виступає у формі прибутку або збитку. Він визначається як різниця між загальною сумою доходів і загальною сумою витрат банківської установи за певний період.

ФІНАНСОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ = ДОХОДИ – ВИТРАТИ

Метод банківського обліку - це різні прийоми і спосо­би вивчення стану активів і пасивів банку та рівня ефективності їх використання в банківському обліку.

Метод банківського обліку складається з окремих специфічних мето­дичних прийомів, основними з яких є:

• документування;

• інвентаризація;

• оцінка;

• калькуляція;

• рахунки;

• подвійний запис;

• бухгалтерський баланс;

• звітність.

Принцип обліку - це загальні, концептуальні основи, на яких будується фінансовий облік і на базі яких складається фінансова звітність.

У законі України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 визначено такі основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності повноти, автономності, послідовності, неперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат; превалювання сутності над формою; історичної (фактичної) собівартості; єдиного грошового вимірника; періодичності.

Обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що виносяться на її основі.

Автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, через що особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.

Послідовність - постійне застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених Національними положеннями бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі.

Нарахування та відповідності доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їхньої економічної сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Історична собівартість - приоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці.

Періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Управлінський облік – це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації про діяльність банку для задоволення потреб керівництва банку та його менеджерів під час прийняття управлінських рішень згідно з вимогами внутрішніх нормативно-правових документів банку.

Об'єкти управлінського обліку, порядок його ведення та форми управлінської звітності визначаються установою банку. На відміну від фінансового обліку, який регулюється законодавчими й нормативними актами, управлінський облік банківські установи ведуть самостійно, враховуючи особливості діяльності, структуру банку, потреби та вимоги системи управління. Вони самостійно визначають позиції та зміст внутрішньої звітності, періодичність її складання і подання на різні рівні управління.

Податковий облік ведеться суб'єктами господарювання відповідно до вимог податкового законодавства.

Форми й терміни подання податкової звітності визначаються податковими органами країни.

Слід зауважити, що за певних умов (установлення відповідності між вимогами НП (С)БО та чинним податковим законодавством у частині визнання доходів та витрат і методики визначення фінансового результату) ведення податкового обліку втратить свою доцільність.