Тема 3. Аналіз поведінки споживача

3.1. Реакція споживача на зміну доходу

Споживач досягає стану рівноваги у точці дотику найвищої з досяжних кривої байдужості та бюджетної прямої. Перехід від однієї точки рівноваги до іншої може спричинятися змінами доходу індивіда або змінами цін товарів. Розгляньмо переміщення точки оптимального вибору унаслідок зміни доходу споживача за незмінних цін обидвох товарів (рис. 3.1).

Зі зростанням доходу споживача бюджетна пряма переміщується щораз правіше, що дає йому змогу переходити на щораз вищу криву байдужості. Криву, яка сполучає точки рівноваги споживача за різних рівнів доходу і відображає співвідношення між величиною доходу та кількістю придбаних благ, називають кривою „дохід — споживання". Залежно від впливу змін дохо­ду індивіда на обсяги споживання благ розрізняють нормальні товари (блага, споживання яких збільшується зі зростанням доходу і зменшується з його зниженням) та товари нижчої споживчої цінності (блага, споживання яких зі зростанням доходу зменшується і навпаки). Абсолютна більшість усіх благ с нормальними товарами. Нечисленними прикладами товарів нижчої споживчої цінності є дешеві продукти харчування (картопля, капуста), уживаний одяг, послуги громадського транспорту тощо. Зазначений поділ товарів є до певної міри суб'єктивним і залежним від інтервалу зміни доходу.

Рис. 3.1. Крива „дохід—споживання"

На рис. 3.1 зі збільшенням доходу індивіда споживання обидвох благ зростає, тобто вони є нормальними товарами. На рис. 3.2 товарне нормальним благом, натомість товар Y— благом нижчої споживчої цінності. На основі кривої „дохід — споживання" можна побудувати криву Енгеля, яка показує залежність обсягу споживання товару від доходу споживача за незмінних цін та уподобань. Крива „дохід — споживання" та крива Енгеля мають однаковий характер залежності від доходу.

На рис. 3.2 показано криві Енгеля для нормальних товарів (1), благ нижчої споживчої цінності (2) та нейтральних благ (3). Висхідний характер кривої Енгеля для нормальних товарів конкретизують функції Торнквіста.

Рис. 3.2. Криві Енгеля

На рис. 3.3 функції Торнквіста (1)-(3) описують залежність попиту від доходу споживача для трьох груп товарів, відповідно, благ першої необхідності, благ другої необхідності та товарів розкоші.

Рис. 3.3 Функція Торквінста

Як видно з рисунка 3.3, індивід передовсім задовольняє свої потреби у товарах першої необхідності (продукти харчування, одяг), проте зі зростанням доходу обсяг їхнього споживання стабілізується. За певного рівня доходу споживач починає купувати і блага другої необхідності (побутова техніка); видатки на них, зрештою, також досягають насичення. Купувати предмети розкоші (дорогі автомобілі, коштовності) індивід може дозволити собі лише за досить високого рівня доходу, зі збільшенням доходу видатки на них стрімко зростають.

3.2. Реакція споживача на зміну ціни. Ефекти заміщення та доходу

З'ясуймо далі, як вплине на споживчий вибір індивіда зміна ціни одного з благ. Зі зниженням ціни товару X споживач зможе придбати все більшу його кількість, що графічно відображається зміною нахилу бюджетної лінії. Криву, яка сполучає точки рівноваги споживача за різних цін одного з товарів і незмінних доходу І та ціни (Pу) другого товару, називають кривою „ціна — споживання" (рис. 3.4, а). На її основі легко побудувати криві інди­відуального попиту на товар (рис. 3.4, б), яка характеризує залежність обсягів купівлі товару від його ціни (див. п. 4.1).

Вплив зміни ціни одного з товарів на оптимальний вибір споживача можна розкласти на дві складові, зумовлені ефектом заміщення та ефектом доходу. Ефект заміщення полягає у зміні споживання унаслідок зміни відносних цін двох товарів — за нижчої ціни товару X виникає стимул придбати цей дешевший товар замість відносно дорожчого. Ефект доходу полягає у зміні споживання унаслідок зміни реального доходу, зумовленої зміною ціни — за нижчої ціни товару X його можна купити більше, не зменшуючи споживання блага Y.

Товар X

Рис. 3.4. Крива „ціна—споживання" і крива індивідуального попиту

Для послідовного аналізу поведінки споживача важливо виокремити дію ефектів заміщення та доходу. Відомі два підходи до розмежування цих ефектів, запропоновані визначним українським математиком та економістом Є.Слуцьким (1915 р.) та незалежно від нього Дж.Гіксом (середина 1930-х pp.). Підхід Слуцького відповідає кардинальній теорії корисності, а підхід Гікса — порядковій теорії.