9.4. Оцінка економічної ефективності олігополістичного ринку
Олігополіст завжди обирає таке співвідношення "ціна-обсяг", яке містить обсяг менший, а ціну вищу, ніж на конкурентному ринку.
Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки у короткотерміновому, а й у довготерміновому періоді. Це пов'язане з існуванням досить вагомих бар'єрів для вступу в галузь. Отже, суспільство, погодившись на існування олігополістичного ринку, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити вищу ціну за продукцію олігополістичної галузі.
На думку деяких економістів, олігополія — це ще небажаніша модель ринку, ніж чиста1 монополія. Чиста монополія є очевидною та перебуває під постійним контролем держави. Олігополія може маскуватися під монополістичну конкуренцію, проводити приховану політику узгодження цін, обходити антимонопольне законодавство, але насправді реалізовувати ті самі принципи ринкової поведінки, що й чиста монополія. Отже, необхідно відповідним чином удосконалити антимонопольне законодавство, щоб точніше розпізнавати олігополію та вживати дійових заходів щодо її обмеження.
Тема 10. Монополістична конкуренція
10.1. Характерні риси монополістичної конкуренції
Монополістична конкуренція є однією з двох найбільш поширених ринкових структур.
Монополістична конкуренція – це ринкова структура, за якої багато продавців пропонують диференційований продукт, тобто товари, які є близькими, але не досконалими замінниками. Фірму, що діє за таких умов називають монополістичним конкурентом. Основні риси монополістичної конкуренції:
на ринку присутня порівняно велика кількість продавців, на кожного з яких припадає незначна частка загального обсягу продажу продукту;
оскільки товари, які пропонують різні виробники, є недосконалими замінниками, фірми мають деякий, хоча і незначний контроль над ціною свого товару;
за достатньо великої кількості фірм у галузі відсутнє відчуття взаємозалежності виробників: при визначенні ціни свого товару окрема фірма може не зважати на реакцію конкурентів;
диференціація продукту відкриває широкі можливості для нецінової конкуренції продавців;
входження у галузь нових фірм є порівняно легким, проте може потребувати додаткових витрат на вирізнення свого товару серед інших.
Монополістична конкуренція поєднує характерні ознаки і монополії, і чистої конкуренції. З одного боку (подібно до монополії), кожна фірма сама визначає ціну на свій товар, з іншого (як за умов досконалої конкуренції) – подібний товар постачають багато інших виробників. Точніше кажучи, монополістична конкуренція передбачає вагому складову конкуренції поряд з незначною часткою монопольної влади. Прикладами ринків з монополістичною конкуренцією є роздрібна торгівля, ринки одягу, взуття, меблів тощо.
10.2. Визначення ціни та обсягу виробництва за монополістичної конкуренції
Особливості визначення ціни товару та обсягу виробництва фірми за умов монополістичної конкуренції визначаються виглядом її кривої попиту. Крива попиту на продукцію монополістичного конкурента є високо еластичною. Зі збільшенням кількості конкурентів і зменшенням ступеня диференціації продукту попит на продукцію окремого продавця стає все еластичнішим, а ситуація на ринку – все ближчою до чистої конкуренції. Оскільки крива попиту на продукцію фірми за монополістичної конкуренції є спадною, то фірма (подібно як і монополіст) сама вибирає обсяг виробництва і ціну товару, які дають змогу максимізувати прибуток.
У короткостроковому періоді монополістичний конкурент максимізує прибутки, виробляючи у точці MR - МС і запроваджуючи ціну, яка відповідає цьому обсягові виробництва на кривій попиту (рис. 10.1). Величину економічного прибутку фірми відображає площа заштрихованого прямокутника. За менш сприятливої ситуації на ринку, коли ціна товару нижча за мінімальні середні загальні витрати, монополістичний конкурент може і зазнавати збитків.
MR
Рис. 10.1. Максимізація прибутку за монополістичної конкуренції
У довгостроковому періоді за можливості одержання економічних прибутків у галузь входять нові фірми. Унаслідок цього попит на продукцію присутніх на ринку виробників зменшується, економічні прибутки знижуються і зрештою усі фірми отримують лише нормальний прибуток. Подібно, за збитковості виробництва деякого товару унаслідок виходу з галузі частини фірм збитки решти виробників зменшуються, і знову-таки у стані довгострокової рівноваги усі фірми заробляють тільки нормальний прибуток (рис. 10.2).
Рис. 10.2. Довгострокова Рівновага за монополістичної конкуренції
Зауважмо, що унаслідок значної диференціації продукту іноді можливе одержання невеликих економічних прибутків і у довгостроковому періоді (вдале розташування бензоколонки чи магазину, володіння патентом тощо).