- •Види інвестиційних проектів
- •Види ризиків
- •Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітності підприємства.
- •Дисконтована вартість
- •5. Етапи прогнозування грошових потоків.
- •6. Загальна класифікація витрат
- •7. Загальна характеристика ефективності інвестиційних проектів
- •8. Заходи запобігання ризику
- •9. Користувачі фінансової звітності
- •Критерії банкрутства
- •11. Критерії управління грошовими потоками.
- •12. Напрямки використання прибутку.
- •13. Основні джерела внутрішнього фінансування.
- •14. Основні задачі які вирішуються фінансового управління підприємством.
- •15. Основні поняття фінансового аналізу.
- •16. Поглиблений аналіз власних оборотних коштів і поточних фінансових потреб.
- •17. Показники рентабельності.
- •18. Політика корпорації щодо структури капіталу.
- •19. Поняття банкрутства.
- •20. Поняття інвестиційного проекту.
- •21. Поняття капіталу.
- •22. Поняття норми та нормування
- •23. Поняття операційного аналізу
- •24. Поняття операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства
- •25. Поняття та основні методи фінансового прогнозування.
- •26. Поняття та складові фінансової політики підприємства.
- •27. Поняття фінансової санації
- •28. Поняття фінансової служби підприємства.
- •29. Поняття ціни капіталу
- •30. Поняття цінової політики підприємства
- •31. Поняття чистого оборотного капіталу.
- •32. Порядок формування чистого прибутку.
- •33. Предмет і методи дисципліни «Фінансовий менеджмент».
- •34. Причини дефіциту готівки на підприємстві.
- •35. Ризик як економічна категорія.
- •36. Середньозважена вартість капіталу фірми.
- •37. Система фінансових коефіцієнтів.
- •38. Структура та роль оборотного капіталу.
- •39. Фактори, що визначають зміну вартості грошей у часі.
- •40. Характеристика форм фінансової звітності
9. Користувачі фінансової звітності
Користувачі фінансової звітності - фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.
Користувачами фінансових звітів є наявні та потенційні інвестори, працівники, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи, громадськість, інші фізичні та юридичні особи. Вони використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у фінансовій інформації.
Такі потреби, зокрема, мають:
інвестори — особи, які дають венчурний капітал, та їх консультанти, стурбовані ризиком, властивим інвестиціям, і доходам від цих інвестицій. їм потрібна інформація, яка допомагає визначити, що необхідно робити: купувати, утримувати або продавати. Акціонери також зацікавлені в інформації, що дає їм змогу оцінити спроможність підприємства сплачувати дивіденди;
працівники і групи їх представників, які зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості роботодавців. Вони також зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу оцінити здатність підприємства забезпечувати оплату праці, пенсію та зайнятість;
позикодавці, котрі зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу визначити, чи будуть їхні позики та відсотки із суми позик сплачені своєчасно;
постачальники та інші торгові кредитори, котрі зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу визначити, чи будуть вчасно сплачені заборговані їм суми. Ймовірно, що торгові кредитори будуть цікавитися підприємством протягом більш короткого проміжку часу порівняно з позикодавцями, якщо тільки вони не залежать від існування підприємства як головного клієнта;
клієнти, які виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства, особливо у випадках, коли вони мають довгострокові угоди з підприємством або залежать від нього;
уряд та урядові установи, які зацікавлені у розміщенні ресурсів, а отже, і у діяльності підприємства. Інформація їм також потрібна для того, щоб регулювати діяльність підприємств, визначати податкову політику і як основа статистичних даних про валовий внутрішній продукт (ВВП) тощо.
З погляду відношення до підприємства користувачів фінансової інформації можна поділити на внутрішніх (акціонери, вищий управлінський персонал та ін.) та зовнішніх (інвестори, уряд та урядові органи та ін.).
Останні, у свою чергу, можуть мати прямий фінансовий інтерес до підприємства (тобто бути зацікавленими в результатах діяльності підприємства — інвестори, кредитори та ін.) або непрямий (державні органи).
Слід зазначити, що фінансова звітність має задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх інформаційних потреб.
Критерії банкрутства
При проведенні діагностики банкрутства у першу чергу звертається увага на задовільність структури балансу. Незадовільна структура балансу - такий стан майна і зобов'язань боржника, коли за рахунок майна не може бути забезпечене своєчасне виконання зобов'язань перед кредитором у зв'язку з недостатнім ступенем ліквідності майна боржника. Загальна вартість майна може дорівнювати сумі зобов'язань або перевищувати її.
Система критеріїв банкрутства базується на поточній ліквідності, забезпеченості власними коштами і здатності відновлювати платоспроможність.
На підставі системи критеріїв діагностики банкрутства можуть бути прийняті такі рішення:
про визнання структури балансу незадовільною, а підприємства неплатоспроможним;
про наявність реальної можливості у підприємства боржника відновити свою платоспроможність;
про наявність реальної можливості втрати платоспроможності підприємства, коли воно найближчим часом не погасить свої зобов'язання перед кредитором.
Для оцінки задовільності структури балансу використовуються такі показники:
коефіцієнт поточної ліквідності;
коефіцієнт забезпеченості власними коштами;
коефіцієнт відновлення платоспроможності.
Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним є виконання однієї з таких умов:
1. Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2.
2. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.