Лекція № 3. Земельний фонд України.

а) Надання землі у власність і користування.

Землі в Україні можуть перебувати у приватній , комунальній та державній власності. Право власності на землю регламентується положеннями глави 14 розділу ІІІ Земельного кодексу 2002 року.

Право власності на землю ― право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Суб’єкти права власності на землю:

1) Громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності;

2) Територіальні громади (через органи місцевого самоврядування) – на землі комунальної власності:

3) Держава (через відповідні органи державної влади) – на землі державної власності.

Право власності на землю громадян може виникнути на підставі:

1) Договору купівлі – продажу.

2) Договору дарування.

3) Договору міни.

4) Безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

5) Безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

6) Виділення в натурі належної частки (паю).

7) Прийняття спадщини.

Придбання земельних ділянок у власність .

Для ведення селянського (фермерського) господарства понад площу, що передається безоплатно, рішення Ради є підставою для договору купівлі-продажу з нотаріальним посвідченням. Придбання землі з колективної власності проводяться за договором купівлі-продажу з нотаріальним посвідченням. Сам договір та документи про оплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі, тобто видають державний акт права на власність.

Надання земельних ділянок у користування.

Селищні, сільські, міські Ради надають у межах своїх територій, районі – у межах району за межами населених пунктів (для всіх потреб). Обласні ради надають для будівництва шляхів, ліній електропередач зв’язку, трубопроводів. Верховна Рада установлює особливий порядок надання земельних ділянок у користування. Надання ділянок здійснюється за проектами. Документом, що посвідчує право на земельну ділянку є державний акт.

6

7) Право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми.

8) Право прогону худоби по наявному шляху.

9) Право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

10) Інші земельні сервітути.

Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Глава 24 нового Земельного Кодексу вносить нововведення у сфері відшкодування збитків власникам та землекористувачам. А глава 17 пропонує нове поняття — добросусідство:

1) Стаття 103 зазначає, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власникам землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

2) Стаття 105 дозволяє власникам земельних ділянок відрізати частини дерев і кущів, що проникають з іншої ділянки, якщо ті є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Можна зробити висновок, що новий Земельний Кодекс зробив уточнення у всіх незрозумілих моментах його попередника та полегшив земельні відносини в Україні.