10

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Черкаський національний університет

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ННІ ІСТОРІЇ І ФІЛОСОФІЇ

Кафедра історії та етнології України

БОРОТЬБА РУСІ З КОЧОВИМИ НАРОДАМИ

(IX – ПЕРША ТРЕТИНА XIII СТ.)

Реферат

студента І-А курсу

спеціальності 6.020302 – історія

Петрова Петра Петровича

Науковий керівник – доцент Михайлюк Ю. М.

Черкаси – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ..................................................................................................………...3

РОЗДІЛ 1. ВИНИКНЕННЯ СИСТЕМИ ПОРУБІЖНИХ УКРІПЛЕНЬ ..8

1.1. Русь і Степ: протистояння осілої і кочової

      цивілізацій ............................................................................………....8

1.2. Забудова укріплених ліній: їх витоки

               і характеристика основних оборонних потужностей …………….19

РОЗДІЛ 2. УКРІПЛЕНІ ПОСЕЛЕННЯ-ГРАДИ НА РУСІ….........………26

2.1. Загальні історичні відомості про порубіжні

                 фортеці на ґрунті літописних даних .......................……………..…26

2.2. Давньоруські міста порубіжжя: особливості

                забудови та функціональні можливості ............................……...….52

РОЗДІЛ 3. ЧОРНІ КЛОБУКИ НА СЛУЖБІ РУСІ……………………......59

ВИСНОВКИ ....................................................................................……..……88

Список використанихджерел та літератури......... ………91

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….21

ВСТУП

Актуальність теми. Знання вітчизняної історії є органічною необхідністю та важливою підпорою у формуванні патріотично вихованої з високою самосвідомістю особистості. Однак, дослідження і осмислення історії власного народу, що є цікавим і захоплюючим процесом саме по собі, має чимало труднощів. До числа таких стосується недостатнє вивчення окремих проблем. Значною мірою це стосується теми виникнення і функціонування укріплених поселень-градів давньоруських часів.

Запропонована тема географічно збігається із теренами Середнього Подніпров’я, а також охоплює землі безпосередньо Черкаського краю. З огляду на значне зростання зацікавленості науковців та громадськості регіональною тематикою історії важливість даного дослідження значно підвищується.

Важливо наголосити також на необхідності вивчення нашої теми виходячи із розуміння великого стратегічного значення вказаних укріплених ліній у системі поліпшення обороноздатності південних рубежів Київської Русі перед загрозою агресії степових племен.

Ці та ряд інших дотичних факторів переконують у абсолютній актуальності поглибленого дослідження теми “Південне порубіжжя Київської Русі в системі оборонних заходів перед агресією степовиківˮ.

Вагомою основою студіювання даної теми вбачається джерельна база. В даному випадку її можна поділити на дві групи. Перша – писемні джерела. У їх числі давньоруські літописи “Повість временних літ” [15], “Літопис Руський” [8], в котрих міститься насичений матеріал про передумови, витоки та розбудову порубіжних укріплень. Згадки про деякі гради та порубіжні лінії укріплень, їх роль і значення знаходяться у “Слові о полку Ігоревім” [16]. Окремі відомості про передумови і причини створення укріплених ліній, зокрема, взаємини з агресивним степом, простежуються у праці К.Багрянородного “Об управлении империей” [2] та збірнику за редакцією В.Г.Тізенгаузена “Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды” [6].

Іншу групу джерел складають археологічні матеріали - розкопки залишків давньоруських градів. Результати археологічних досліджень містяться в цілому у ряді монографій та публікацій. Важливими у цьому контексті є монографії Гончарова В.К., Богусевича В.А.,Юри Р.А. “Давньоруське місто Воїнь” [20], Мезенцевої Г.Г. “Древньоруське місто Родень” [27]. Крім них варто виділити публікації Кучери М.П. [19; 23; 26],Гончарова В.К. [24], Довженка В.І. [25].

Досить обширною виглядає історіографічна база роботи. Питання формування факторів, що зумовили започаткування і розбудову порубіжних укріплень, мають висвітлення у працях Гумільова Л.Н. [1; 4], Рички В.М. [7], Насонова А.Н. [12], Шекери І.М. [14], Бережинського В.Г. [10].

Особливості географічного і стратегічного розташування укріплених ліній південного порубіжжя Русі детально висвітлені у грунтовній публікації Довженка В.І. “Сторожевые города на юге Киевской Руси” [17]. Аналіз сутності оборонних споруд, їх функціонального значення знаходимо у працях Толочка П.П. [13], Корінного М.М. [9], Овсієнка Л.Г. [21], Грекова Б. [11], Чабана А.Ю. [22]. Поряд з цим існує цілий ряд монографій і часописних публікацій, котрі дотично стосуються цілого ряду проблем розглядуваної теми.

Мета реферату:з’ясувати сутність і значення оборонних заходів київських князів на південному порубіжжі Русі в контексті боротьби з агресією степовиків.

Згідно із поставленою метою необхідно виконати ряд дослідницьких завдань:

1) з’ясувати передумови і причини створення порубіжної смуги укріплень;

2) виявити час і послідовність появи укріплених ліній та безпосередньо поселень-градів;

3) дати загальну характеристику Пороської, Посульської та Дніпровської укріплених смуг;

4) охарактеризувати різновиди укріплених пунктів (сторожові пости, фортеці, міста);

Хронологічні межі роботи охоплюють період з кінця Х століття (від часу появи перших укріплених ліній в часи Володимира Великого) до першої половини ХІІІ ст. (переддень монгольської навали, в процесі якої було знищено значну кількість укріплених поселень).

Територіальні межі наукової роботи охоплюють південні регіони Давньої Русі, а саме територію тогочасних Київського і Переяславського князівств (в межах сучасної південної Київщини, Черкащини та північно-західної і західної Полтавщини).

Відповідно до мети та головних завдань побудована структура дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (перший і другий розділи поділяються на два підрозділи кожний), висновків, списку використаних джерел та літератури (16 найменувань) та додатків (дві таблиці та три карти). Загальний обсяг роботи становить 17 сторінок.

Розділ 1

Виникнення системи порубіжних укріплень

1. Русь і степ: протистояння осілої і кочової цивілізацій

У кінці ІХ–Х ст. на історичну арену східної Європи виходить молода держава Київська Русь. Процес формування інститутів державної влади, її військової організації та території був досить складним і тривалим. Це зумовлювалось як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. З останніх, в першу чергу, слід назвати агресивну політику степових сусідів – кочівників. У цьому контексті період Х–ХІІІ ст. для Русі характерний постійними намаганнями захистити свої володіння від ворожих засікань. Суперництво зі степовими головним чином зводилося до вирішення стосунків із печенігами, торками та половцями.

У Х–ХІІІ ст. східноєвропейські степи стали ареною дій кочівників. Велика посуха, що перетворила степову зону Азії на пустелю, примусила кочівників просуватися на захід в пошуках нових пасовищ [1,71].

До середини ІХ ст. печеніги жили у заволзьких степах і були частиною племінного об’єднання тюрок-огузів [2,155]. Згодом під тиском гузів печеніги були вимушені перетнути Волгу й заглибитися в східноєвропейські степи.