5) За періодичністю надходження:

- регулярна – надходить постійно, через визначені проміжки часу (дані виробничо-фінансових планів, бухгалтерського обліку, звітності);

- епізодична (нерегулярна) – має непостійний, можливо, й одноразовий характер або збирається і подається від випадку до випадку (результати окремих соціологічних досліджень, вибіркових обстежень, дані хронометражу робочого часу тощо).

6) За ступенем обробки:

- первинна – отримана в результаті безпосередніх спостережень, досліджень (монографічних, соціологічних, експериментальних), вивчення передового досвіду роботи і не піддавались суттєвій обробці (наприклад, кількість працівників, вартість виробленої продукції та основних засобів);

- проміжна – зазнала відповідної обробки (зведення, групування тощо). Є продуктом статистично-аналітичної переробки первинної інформації. (наприклад, продуктивність праці, «озброєність» праці основними засобами, віддача та ємність, рентабельність основних засобів тощо). Вторинна інформація здебільшого міститься у звітних, планових документах, аналітичних записках та ін.;

- результативна – отримана на завершальній стадії обробки, аналізу, дослідження (наприклад, інформація про виявлені в результаті проведеного економічного аналізу резерви підвищення рівня рентабельності підприємства).

7) За об’єктом вивчення:

- загальна – характеризує темпи і пропорції розвитку економіки в цілому;

- часткова – тільки за окремими її складовими (наприклад, за видами економічної діяльності).

8) З врахуванням стадії використання:

- кінцева – інформація, яка виходить за межі інформаційної системи;

- проміжна – інформація, що обертається всередині інформаційної системи, тобто там, де виникає.

9) Залежно від способу зображення:

- текстова – текстовий  матеріал (цифровий, буквений – розрахунковий, описовий);

- цифрова – відображена в числах за допомогою арабських або римських цифр (розрахунок продуктивності праці);

- алфавітна – подана в порядку букв, прийнятих в азбуці (перелік прізвищ працівників за алфавітом);

- алфавітно-цифрова – поєднує водночас алфавітну і цифрову (перелік прізвищ працівників за алфавітом із зазначенням персонального ідентифікаційного коду);

- графічна – виражена у формі графіків (діаграми, графіки, схеми, картограми, креслення та ін.);

- таблична – дані містяться в таблицях, які можуть бути простими, груповими і комбінованими;

- за допомогою мультимедіа – з використанням сучасних інформаційних комп’ютерних технологій.

10) за формою подання:

- письмова – дані звітності, планів, нормативів;

- усна інформація – донесена в усній формі, тобто озвучена (виступи, вказівки, доручення).

11) за ознакою носіїв інформації:

- немашинна – подається в усній і документальній формах (телефонні повідомлення, документи), представлених у такому вигляді, який не потребує застосування засобів обчислювальної техніки;

- машинна – зберігається на машинних носіях (перфокартах, дисках, картах та ін.).

12) виходячи з якісних характеристик носіїв інформації та способу документування:

- паперові (на папері);

- фотографічні (у вигляді фотоматеріалів, представлених гнучкими плівками, пластинками, папером);

- носії механічного звукозапису;

- магнітні (магнітні стрічки, диски, карти та ін..);

- оптичні лазерні диски та інші перспективні носії інформації.

13) за важливістю інформації:

- суттєва – інформація, відсутність якої може вплинути на рішення її користувачів;

- несуттєва – не впливає на прийняття рішень.

14) за ознакою насиченості:

- недостатня – невелика за обсягом, неповна інформація, яка не задовольняє потребу в ній;

- достатня інформація – задовольняє потребам, необхідним умовам, що висуваються до неї і подана за потрібними параметрами: обсяг, повнота, глибина, якість тощо, а також у встановлений строк;

- надлишкова – представлена в більшому обсязі, ніж це потрібно.

15) залежно від корисності:

- корисна – придатна для дослідження, економічного аналізу, завдяки якій можуть прийматися обґрунтовані управлінські рішення;

- безкорисна – не сприяє проведенню економічного аналізу, навіть утруднює його та не відіграє помітної ролі у прийнятті управлінських рішень. Вона здебільшого другорядна, надлишкова, непринципова для досягнення поставленої мети аналізу.

16) за обсягом відомостей, необхідних для управління економікою підприємства:

- комплексна – всебічно характеризує господарську діяльність підприємства (відомості по фінансовий стан);

- тематична – стосується певного аспекту діяльності (дані про чисельність працівників).

17) за режимом доступу:

- відкрита – доступна для всіх;

- інформація з обмеженим доступом – (комерційна, державна) 

Економічний аналіз ґрунтується на комплексному використанні багатьох джерел інформації, в яких віддзеркалюється уся багатогранна виробничо-господарська діяльність підприємства та його структурних підрозділів.

Сукупністю джерел техніко-економічної інформації є - системи планових, нормативних і звітних показників, а також облікових і позаоблікових даних.

 До облікових джерел аналізу відносяться:

а) документи бухгалтерського обліку: первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, внутрішньогосподарська звітність, фінансова звітність.

У бухгалтерському обліку і звітності знаходять найбільш повне відображення й узагальнення господарські засоби і господарські операції з метою контролю за виконанням установлених бізнес-планів. Методами суцільного і безупинного спостереження, методами строгого документування, систематизації на рахунках, угруповання в балансі й інших звітних таблицях досягається об'єктивна кількісна характеристика різноманітних господарських операцій, узагальнена характеристика всієї сукупності засобів господарства по складу і розміщенню, по джерелах утворення і цільовому призначенню. Своєчасний і повний аналіз бухгалтерської звітності дозволяє вжити необхідних заходів по поліпшенню виконання місячних, квартальних і річних планів. До того ж при оцінці виконання планів використовуються і дані статистики.

б) статистичний облік і звітність. Статистичний облік і звітність, що відбивають сукупність масових явищ і процесів, що характеризують з кількісної сторони (погоджуючи з якісною стороною), що виявляють визначені економічні закономірності, служать важливим джерелом аналізу. Це особливо відноситься до галузевих, міжгалузевих і територіальних об'єднань (концернів, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю й ін.). Застосовуючи специфічні для неї методи спостереження, статистика багато в чому спирається на дані бухгалтерського обліку.

в) оперативний облік і звітність. Оперативний облік і звітність, застосовувані на окремих ділянках господарської діяльності підприємств, забезпечують більш швидке в порівнянні зі статистикою і бухгалтерією одержання відповідної інформації. Для поточного аналізу така інформація неоціненна. Так, неможливо обійтися, наприклад, при поточному аналізі товарообігу без оперативних даних про щоденну (а в деяких випадках і щозмінну) виторгу за продані товари. Директора підприємств, керівники внутрішніх підрозділів досить часто у своїх записних книжках ведуть оперативну реєстрацію найважливіших господарських процесів і операцій, роблять зразкові розрахунки і прикидки, намічають невідкладні заходи. Така "кишенькова бухгалтерія" також використовується, якщо оперативний аналіз роблять самі керівники.

г) вибіркові облікові дані. Вибіркові облікові дані допоможуть поглибити і деталізувати показники звітності. За останні роки звітність, як відомо, значно скорочена; її розширення не завжди виправдане. У цих умовах одержують поширення епізодичні вибірки, спостереження, заглиблені перевірки. Вибіркові дані варто розглядати як джерело облікового характеру, оскільки вони черпаються з поточного бухгалтерського обліку і первинної документації.

 

ПЛАНОВО-НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛА – документи з планування.

а) всі види планів, які складаються на підприємстві, у тому числі матеріали бізнес-планів, нормативні матеріали, кошториси, прейскуранти цін і тарифів, законодавчі акти, інструкції, договори, конструкторсько-технологічна документація, за даними якої проводиться функціонально-вартісний аналіз.

Своєрідним вектором діяльності будь-якого підприємства є річний виробничо-економічний план. Він розробляється на основі показників перспективного плану економічного та соціального розвитку і являє собою комплексну програму виробничо-господарської діяльності, яка спрямована на досягнення високих кінцевих результатів роботи і підвищення ефективності діяльності підприємства. Цей план охоплює діяльність усіх виробничих підрозділів підприємства і може включати такі розділи: виробничу програму, показники підвищення ефективності виробництва; розвиток та використання виробничої потужності; технічний розвиток; механізацію; план власних капітальних вкладень; працю і кадри; матеріально-технічне забезпечення і комплектацію; план підсобних виробництв; собівартість і прибуток; формування і використання фондів економічного стимулювання; фінансовий план; соціальний розвиток колективу.

На основі річного виробничо-економічного плану, укрупнених планово-виробничих нормативів і розрахункових цін розробляють місячні оперативно-виробничі плани. У них визначають потребу в матеріальних ресурсах, людях, техніці. За даними місячних оперативно-виробничих планів розробляють оперативні тижнево-добові (або декадно-добові) графіки виконання робіт та їх матеріально-технічного забезпечення.

б) техніко-економічні норми і нормативи, що використовуються для аналізу виробничо-господарської діяльності, дозволяють встановити оптимальність, напруженість планових завдань, виявити резерви діяльності підприємства і визначити шляхи їх використання.

в) системи норм і нормативів включають кошторисні, виробничі і планові нормативи витрат трудових, технічних, матеріальних і фінансових ресурсів; нормативи амортизаційних відрахувань; нормативи накладних видатків і планових нагромаджень; нормативи платежів у бюджет; різноманітні економічні нормативи; норми і нормативи охорони навколишнього середовища. Планово-нормативні дані містяться насамперед у виробничо-фінансовому плані промислового підприємства, в торгово-фінансовому плані торгового підприємства і т. д.

У процесі аналізу залучається, крім даних затвердженого плану, досить великий нормативний матеріал, що міститься у виробничих паспортах, цінниках, прейскурантах, довідниках і ін.

г) проектно-кошторисна документація використовується при плануванні і економічному аналізі для визначення обсягів капітальних вкладень і обсягів виробництва, вартісного виробітку, планової собівартості, основних фондів, обігових коштів та інших показників. 

Позаоблікові джерела – це такі дані, які не передбачаються встановленими формами звітності, але використовуються в аналізі виробничо-господарської діяльності організації і регулюють господарську діяльність.

а) регламентовані – законодавчо-регулюючі документи (нормативно-правові акти, стандарти) та розпорядчі документи (розпорядження, накази, вказівки, рекомендації, пропозиції);

б) нерегламентовані – матеріали засобів масової інформації; внутрішньовідомчої і позавідомчої ревізії; зовнішнього і внутрішнього аудита; матеріали лабораторного і лікарсько-санітарного контролю; матеріали перевірок податковою службою; матеріали постійно діючих виробничих нарад; зборів трудових колективів; пояснювальні і доповідні записки, переписування з вищестоящою організацією, з фінансовими і кредитними органами; матеріали, одержувані в результаті особистих контактів з виконавцями.

 

5.3. Система техніко-економічних показників як бази економічного аналізу

У процесі економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності постійно приходиться мати справу із системою показників.

Господарсько-фінансова діяльність промислових, будівельних, сільськогосподарських, торгових і інших підприємств виміряється численними економічними показниками, які можна звести у визначену систему. Їх можна підрозділити на:

а) у залежності від покладених в основу вимірників:

- вартісні. Вартісні показники відносяться в даний час до числа найбільш розповсюджених. Використання вартісних показників, грошового вимірника випливає з наявності товарного виробництва і товарного обороту, товарно-грошових відносин і чинності закону вартості в умовах вільного ринку.

Одним з найважливіших вартісних показників на промислових підприємствах є показник реалізованої продукції.

Валова продукція являє собою сукупність знову створених і перенесених вартостей. Цей показник вживається для аналізу виробничої діяльності в цілому.

Важливим вартісним показником, використовуваним при аналізі, є показник товарної продукції. До складу товарної продукції входять готові вироби, реалізовані напівфабрикати, виконані роботи і надані послуги промислового характеру. Показник товарної продукції в більшому ступені, чим валовий, дозволяє зробити в аналітичному дослідженні перехід до показника реалізованої продукції.

У грошовому вимірі виражаються, природно, оптовий і роздрібний товарообіг, витрати обертання, прибуток, фінансовий стан.

- натуральні. Натуральні показники використовуються в плановій і обліково-аналітичній практиці всіх підприємств. У промисловості вони застосовуються для кількісної характеристики що випускається і реалізованої продукції в її матеріально-речовинному змісті. Застосування того чи іншого конкретного вимірника залежить від фізичних властивостей продукції. Так, продукція взуттєвої промисловості виміряється в парах взуття (по видах, розмірах, сортах); продукція прядильного виробництва — у кілограмах і тоннах пряжі, ткацького й оздоблювального виробництва — у погонних і квадратних метрах тканини; продукція лікеро-горілчаної промисловості виміряється в декалітрах; борошномельної промисловості — у тоннах; продукція тютюнової промисловості виміряється в мільйонах штук цигарок і сигарет і т.д.

У сільськогосподарському виробництві ці показники використовуються для натурального виміру збору зерна, картоплі, овочів, виходу продукції тваринництва (молока — у центнерах, худоби — у живій вазі). Кількісно виражається поголів'я тварин (у цілому, по видах і групам); у натуральних показниках характеризуються земельний фонд і його використання.

У підприємствах оптової торгівлі товари враховуються й аналізуються не тільки у вартісному, але й у натуральному виразі (по асортименту відповідно до встановленого номенклатурою). Оптова і роздрібна торгівля пред'являє свої замовлення промисловості переважно в натуральних показниках, оскільки вони щонайкраще характеризують попит на зовсім конкретні предмети споживання. У натуральних показниках ведеться контроль і за виконанням виробниками договорів постачання товарів.

У підприємствах суспільного харчування випуск власної продукції виражається в такий спосіб: основної продукції — у фізичних блюдах (холодні закуски, перші, другі і треті блюда); допоміжної продукції — у натуральних одиницях, властивих тому чи іншому виду виробів.

б) у залежності від того, яка сторона явищ, операцій, процесів виміряється:

- кількісні. Кількісні показники використовуються для вираження абсолютних і відносних величин, що характеризують обсяг виробництва і реалізації продукції, його структуру й інші сторони роботи підприємств. Кількісні показники можуть виражатися як у вартісному, так і натуральному вимірниках. Так, кількісними показниками є обсяг реалізованої продукції в гривнях, відсоток виконання виробничої програми (у натуральному чи грошовому вираженні); оптовий товарообіг по тій чи іншій товарній групі в гривнях і натуральних показниках, обсяг роздрібного товарообігу в гривнях і т.д.

- якісні. Якісні показники використовуються для оцінки випущеної продукції з погляду її відповідності установленим вимогам (стандартам, технічним умовам, зразкам), для оцінки економічної ефективності трудових, матеріальних і грошових витрат. Показники, що характеризують, наприклад, якість промислової продукції, досить різноманітні; вони залежать від технологічних особливостей того чи іншого виробництва. У текстильній, легкій і харчовій промисловості широко прийнятий розподіл продукції на сорти; іноді продукція підрозділяється на стандартну і нестандартну; якість продукції в маслоробній промисловості, наприклад, визначається по бальній системі. Важливе значення в умовах ринку придбають показники, що характеризують якість роботи торгових підприємств. До якісних показників роботи підприємств оптової і роздрібної торгівлі можна, на наш погляд, віднести наступні:

·      показники питомої ваги товарів, проданих із застосуванням прогресивних методів торгівлі;

·      показники, що характеризують ритмічність торгівлі всіма товарами, особливо продовольчими товарами повсякденного попиту;

·      виконання плану товарообігу за заданою структурою товарів (з обліком і внутрішньо групового асортименту);

·      повне задоволення попиту покупців на товари (відсутність випадків незадоволеного попиту);

·      вивчення купівельного попиту і його прогнозування на майбутнє (у зв'язку з явищами сезонності, зміною смаків споживачів, змінами моди, пропозицією нових товарів виробниками, конструкторськими і моделюючими організаціями);

·      якісне суцільне чи вибіркове приймання товарів з метою недопущення завезення некомплектних і недоброякісних товарів, обмеження надходження низькосортних товарів (відсутність претензій з боку покупців на низьку якість проданих товарів);

·      швидке і культурне обслуговування покупців (відсутність скарг на черги і неуважне відношення);

·      дотримання вимог санітарного нагляду (особливо в торгівлі продовольчими товарами).

в) у залежності від застосування окремо узятих показників чи ж їхніх співвідношень:

- об'ємні. Величини оптового і роздрібного товарообігу, оборотних коштів, витрат обертання, прибутку — усе це об'ємні показники.

- питомі. Питомі показники є вторинними, похідними від відповідних об'ємних показників. Випуск продукції і кількість робітників — об'ємні показники, а відношення першого до другого, тобто вироблення продукції на одного робітника, — питомий показник. Випуск продукції на один верстат, на один агрегат, на один квадратний метр виробничої площі — усе це питомі (відносні) показники. У торгівлі і суспільному харчуванні питомими показниками можна вважати: оборот на один працівника, на 1 м² торговій площі, на 1 м³ складській і холодильній ємності, товарні запаси в днях обороту, рівень витрат, валових доходів, прибуток у відсотках до товарообігу. Широко застосовуються в економічних розрахунках і інші відносні величини, що характеризують виконання бізнес-плану, структуру, динаміку, інтенсивність розвитку.

 

5.4. Основи організації комп’ютерної обробки економічної інформації