Тема 10. Особисте страхування.

68. Сучасний стан особистого страхування в Україні.

У цей період на ринку особистого страхування України зростає частка ризикових короткострокових видів страхування, що передбачають відповідальність за наслідки нещасних випадків. Зростання частки короткострокових договорів має більше негативних наслідків, ніж позитивних. Короткострокові угоди не дають можливості страховику акумулювати грошові засоби з метою довгострокового їх інвестування та отримання прибутку від інвестиційної діяльності, який можна було б використати на здешевлення послуг зі страхового захисту. Переважну більшість договорів особистого страхування було укладено в колективній формі за рахунок підприємств. Позитивними тенденціями розвитку особистого страхування в Україні є:

· збільшення обсягів страхових резервів на один договір;

· вирівнювання темпів зростання страхових премій та страхових резервів;

· збільшення рівня страхових виплат як свідчення зростання повноти виконання своїх зобов'язань перед страхувальником;

· пожвавлення конкуренції між страховими компаніями, які здійснюють особисте страхування.

За останні 5 років (2001—2006pp.) становище на ринку страхування життя не поліпшилося. Частка страхових платежів за цим видом страхування в загальному обсязі страхових платежів щороку зменшується приблизно вдвічі[1, c. 74-76].

На страхування життя припадає тільки 8% страхових премій особистого добровільного страхування. Із майже 300 страхових компаній в Україні тільки 6 страховиків реально займаються страхуванням життя (приблизно 2% від загальної їх кількості, тоді як у розвинених країнах їх частка становить близько 50%). Це "ГРАВЕ—УКРАЇНА", "АСКА", "ТАС", "ГАРАНТ—ЛАЙФ", "ЕККО".

Водночас, у результаті нелегальної діяльності іноземних страхових компаній по страхуванню життя, Україна, за оцінками експертів, втрачає щорічно 580-100 млн. грн. Загалом, в Україні існують 2 головні психологічні причини, що зумовлюють практично повну відсутність страхування життя і перешкоджають розвитку цього виду страхування.

По-перше, це загальна причина, що зумовила недовіру населення України до страхування як такого. Мова йде про втрату громадянами коштів, сплачених до початку 90х рр. за договорами страхування з колишнім Держстрахом СРСР.

По-друге, це хвиля різноманітних трастів і страхових товариств, що діяли протягом 1993-1995рр. і виявилися фінансовими пірамідами, в яких пропали кошти ошуканих вкладників.

Крім того, в Україні податкове законодавство не стимулює розвиток цього виду страхування. Стимулюючим є лише оподаткування, що стосується договорів строком дії більше 10 років. Угода на більш короткий строк прирівнюється до ризикового страхування, що автоматично призводить до його збитковості. Для розвитку довгострокових видів страхування (в т.ч. страхування життя) в Україні сьогодні немає відповідних передумов, бо населення зосереджене переважно на проблемі виживання і мало переймається довгостроковими перспективами.

Більш привабливими видами особистого страхування для громадян України є медичне страхування та страхування від нещасних випадків. Але й вони потребують багато зусиль держави і страховиків, щоб ця галузь зайняла належне місце в економіці України.