28. Відновлення незалежності Польської державності у 1918 – 1919 рр. Конституція 1921 р.

Відновленння незалежності Польської державності

11. 11.1918 у Варшаву прибув звільнений з німецької в'язниці Юзеф Пілсудський, який, спираючись на ПОВ і ліві партії, проголосив відновлення Польської держави. Незабаром він був призначений тимчасовим Керівником Держави. За його дорученням уряд сформував соціаліст Є. Морачевський.Найскладнішою проблемою відновленої держави була справа її кордонів. Розв'язання її залежало як від волі країн Антанти, так і від можливостей силою зброї поширити державну територію до освячених традицією великодержавності кордонів 1772. На сході Польщі у результаті війни з українцями захопила територію Західноукраїнської Народної Республіки і домоглася від Антанти визнання цього загарбання (1923). Після підписання Варшавського договору 1920 з Директорією УНР Юзеф Пілсудський розпочав війну з Радянською Росією, яка завершилась укладенням в березні 1921 Ризького мирного договору, що залишив західноукраїнські і західнобілоруські землі за Польщею. За Версальським мирним договором 1919 до Польщі була приєднана Познанщина і частина Помор'я з вузьким виходом до Балтійського моря; порт Гданьск (Данциг) отримав статус вільного міста; у Верхній Сілезії, Вармії і Мазурах мав відбутися плебісцит. Проведений в складний час польсько-радянської війни, він віддав перевагу полякам лише на меншій частині цих земель. Лише внаслідок трьох сілезьких повстань (1919—1921) союзні держави погодились на передачу Польщі третини терену Верхньої Сілезії. У жовтні 1920 польські війська захопили у Литви Віленський край. Новостворена держава стала багатонаціональною: національні меншини складали в ній 31% всього населення. У січні 1919 відбулись перші вибори до Законодавчого сейму; вони принесли успіх правим і центриським партіям — ендекам, християнським демократам, людовцям. Уряд очолив Ігнаци Падеревський

Конституція від 17 березня 1921 р., на відміну від попередніх конституційних актів, закріпила чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову. В основу Конституції було покладено такі принципи: неперервність Польської держави; республіканська форма політичного устрою; суверенітет народу; представницька демократія; поділ влади; парламентаризм; двопалатна система парламенту; незалежність судів; визнання прав і свобод людини і громадянина; однорідність держави. Але проголосивши в Березневій конституції принципи демократії, польська республіка виявилася неспроможною втілити їх в життя і на їхній основі побудувати парламентську державу. Очевидно, що причиною цього були як несвоєчасність цих принципів, так і неготовність ні суспільства ні органів державної влади до демократії;Обидві палати парламенту за Конституцією 1921 р. Сейм і Сенат, не були рівноправними, оскільки Сенат не володів правом законодавчої ініціативи, був позбавлений права скликання Сейму і Сенату та створення надзвичайних парламентських комісій;Стверджувала у Польщі республіканський лад. Встановлювала двопалатний парламент - Національні збори, у складі сейму і сенату, що обирався терміном на 5 років загальним, рівним і таємним голосуванням пропорційним (статті 11 і 36). Сейм стверджував уряд і окремих міністрів і мав право їх зміни. Процедура дострокового розпуску сейму була дуже складна, тим самим у державі закріплювалася його особлива позиція. Виборче право надавалося для виборів до сейму громадянам, що досягли 21 року, а в сенат - 30 років (статті 12 і 36). Військовослужбовці голосувати права не мали (стаття 12).Згідно зі статтею 39, виконавчу владу в країні здійснював президент, що обирався сеймом і сенатом на 7 років. Він висував кандидатури прем'єра і міністрів, представляв державу на міжнародній арені. Акти президента підлягали контрасігнатуре . Уряд був відповідальний перед парламентом.Конституція, зберігаючи право приватної власності, дозволяло державі проводити примусовий викуп землі, регулювати її купівлю та продаж (стаття 99).Конституція 1921 року також проголошувала і закріплювала основні демократичні права громадян - свободу слова, організацій, друку, зборів, а також рівність всіх громадян перед законом. Одночасно обмежувала їх певними умовами і обумовлювала право держави їх скасовувати (стаття 124). Згідно з конституцією, римсько-католицьке віросповідання займало провідне положення серед рівноправних конфесій. У конституції також були статті про охорону праці, про соціальне забезпечення громадян у разі хвороби, безробіття.Із встановленням у Польщі в 1926 році санаційного режиму в конституцію 1921 були внесені поправки, а в 1935 році вона була замінена більш реакційної з утримання конституцією.