12. Греко-перські війни. Реформи Ефіальта та Перікла в Афінах.

У V ст. до н.е. настав період найвищого розквіту грецького світу. Але на початку століття грекам довелося зі зброєю в руках відстоювати свою свободу і незалежність у боротьбі з могутньою Перською державою, яка намагалася підкорити Елладу. Походи персів проти греків ми називаємогреко-перськими війнами (500-449 рр. до н.е.).

Головними причинами війни були:

-  намагання володарів Персії підкорити грецькі поліси Балканського півострова;

- опір грецьких полісів на Іонійському узбережжі Малої Азії загарбницькій політиці Персії.

Для Греції війна мала величезні наслідки. Так, Афіни вийшли з війни могутньою морською державою, главою Делоського союзу. В Афінах остаточно утвердилася демократія. Було дано поштовх господарському розвитку Афін та всій Греції. В той же час став набирати силу конфлікт зі Спартою, яка не бажала бачити Афіни домінуючою силою в Елладі. Збагачення і піднесення Афін сприяли подальшому розвиткові демократії. У зіткненнях з персами, чиї армії складалися з примусово мобілізованих воїнів, яких у бій гнали бичами, вільнолюбні греки мали величезну моральну перевагу. Пізніше Наполеон стверджуватиме, що моральна сила співвідноситься з фізичною у пропорції три до одного. В греко-перських війнах грекам вдавалося перемагати вдесятеро більші армії. З іншого боку, основу військової могутності Афін становив флот. Оскільки вершники і гопліти були вихідцями з вищих майнових класів, флот, де не вимагалося мати власну дорогу зброю, припадав на бідних громадян, «корабельну чернь», як її презирливо називали в Афінах. Внаслідок зростання ролі флоту в ході військових дій все більше зростав вплив широких демократичних верств населення на політичне життя республіки.

Реформи ефіальта і ПеріклаВисловлюючи інтереси демократичних кіл населення, Ефіальт виступав за розрив зі Спартою, був прихильником подальшої демократизації державного ладу Афін та ліквідації політичного значення ареопагу, який складався з представників родової аристократії. У 462 р. провів реформу з обмеження функцій ареопагу, у справах якого залишилися лише кримінальні процеси.Політичні та судові реформи були спрямовані на обмеження прав ареопагу, який в той час займали провідне місце в афінській моделі управління полісом. Першим кроком до реалізації задуму стало те, що в 462 до н. е. народні збори під керівництвом Ефіальта позбавили ареопаг права затверджувати чи ухвалювати вже прийняті закони. В ареопагу також відібрали право судити осіб, що вчинили службові злочини. Усі ці справи передано Раді п'ятисот і геліеї — народному суду присяжних. В компетенції ареопагу залишилися лише функції про розгляд судових питань про вбивство звичайних людей та релігійні справи. За усі інші державні справи відповідальність несла геліея. Прагнучи усунути ґрунт для корупції, Ефіальт ускладнив систему звітів, але одночасно зробив її більш голосною, надавши демосу право безпосереднього контролю за діяльністю посадових осіб. Ефіальт змінив систему звітів посадових осіб. Тепер будь-який громадянин Афін міг після надання магістратом звіту звернутися зі скаргою, на який іде у відставку.Процедура, що виникла в результаті реформи, передбачала, що магістрати повинні надавати звіти протягом 30 днів після завершення їх повноважень 10 логістами, обраними з числа членів Ради п'ятисот. Логісти зобов'язані були перевірити звіт і передати його в народний суд (геліею) для ратифікації або з'ясування суперечок.

Крім того, з ім'ям Ефіальт антична традиція пов'язує звичай виставляти всі документи (декрети і постанови) на агорі для загального ознайомлення.

Незабаром був убитий за змовою аристократії. Наступником його справ був

видатний політичний діяч тої епохи (близько 444-429 pp. до н. е.) -Перікл. Він очолив афінську демократію і протягом 15 років був загальновизнаним керівником цієї держави, якого народ прозвав «олімпійцем». Перікл провів ряд важливих демократичних реформ. При ньому було розширено виборче право і введено жеребкування на виборах. Державні посади уперше почали оплачуватися, що давало змогу займати їх не лише багатим (ще пізніше буде введена навіть оплата відвідувань народних зборів).

За Перікла вводяться також «театральні гроші», тобто оплата білетів у театр для біднішого населення. В Давніх Афінах театр став не лише розвагою чи видовищем, але й засобом політичного виховання.