18. Виникнення націонал-соціалістичної робітничої партії (фашистської) в Німеччині. Її програма та боротьба за владу.

НСДАП- націонал-соціалістська німецька робітнича партія була створена 1919 р. Вперше німецькі фашисти зробили спробу захопити владу, організувавши антиурядовий путч в Мюнхені у листопаді 1923 р. Гітлер опинився у в'язниці, де і було створено «Майн кампф» - майже безсистемний виклад поглядів фашистського фюрера на такі далекі питання, як політика і освіта, культура і сім'я, війна і мир тощо. У своїй пропагандистській діяльності НСДАП обіцяла робітникам роботу і високу платню, селянам- землю, дрібним торгівцям- закриття універмагів тощо. Одночасно створювалися штурмові загони («коричневосорочечників») для розгону комуністичних і соціал-демократичних виступів і демонстрацій, погрому лівих клубів і редакцій газет.

Коли в 1929-1933 pp. капіталістичний світ охопила криза, в Німеччині випуск промислової продукції упав майже наполовину, безробітними стали 9 млн чоловік. Відбувається радикалізація німецького суспільства. Послаблюється вплив центру і, навпаки, зміцнюють свої позиції комуністи і фашисти. Так, КПН отримала на виборах 1928 р. 3,2 млн голосів, у 1930 р. 4,5 млн (77 місць у парламенті), а в листопаді 1932 p.- уже 6 млн.

Ще більше вражаючими були успіхи фашистів. У 1930 р. вони зібрали увосьмеро (!) більше голосів, ніж у 1928 р. У липні 1932 р. НСДАП отримала 13 млн голосів, однак уже на листопадових виборах того ж року - лише 11 млн. Дався взнаки брак коштів. Партійна пропаганда надто захопилася соціальною демагогією, і банкіри та капіталісти відмовилися фінансувати партію. Гітлер був змушений рішучими кроками вгамувати ліве крило своєї партії, найбільш радикальні пропагандистські гасла були зняті. Вдалося добитися порозуміння з генералітетом - фашисти пообіцяли, що штурмові загони не будуть влиті в армію (рейхсвер офіційно налічував 100 тис. чоловік, «влиття» коричневих банд у налагоджений армійський механізм означало б загибель професійної армії).

19. Прихід до влади фашистської партії в Німеччині. Встановлення монополістично-партійної диктатури та реакційного політичного режиму. «Одержавлення» партії.

Після наради німецької фінансової еліти на віллі банкіра Шредера, ставку було зроблено на Гітлера. Президенту натякнули, що може розгорітися скандал навколо його поміщицьких маєтків і Гінденбург 30 січня 1933 р. надав Гітлеру повноваження рейхсканцлера. Прихід фашистів до влади пояснюється такими причинами: 1. Фашисти зуміли переконати широкі верстви населення у тому, що саме вони можуть віднайти вихід з найглибшої кризи. 2. Робітничий клас був розколотий - з вини Сталіна і Комінтерну соціал-демократія була оголошена «лівим крилом фашизму», найза-пеклішим ворогом комуністів. 3. Монополістична буржуазія в пошуках виходу з кризи відмовилась від демократичних засад Веймарської республіки і зробила ставку на диктатуру сильної руки.

27 лютого 1933 р. фашисти зорганізували провокацію з підпалом рейхстагу. Комуністів було звинувачено у тому, що вони з метою наближення початку соціалістичної революції сіють напругу в суспільстві методами терору. 28 лютого видано два президентських декрети: «На захист народу і держави» (скасування свободи слова, друку і зібрань) та «На захист німецького народу» (надання необмежених повноважень поліції). В березні одночасно із забороненою КПН країною прокотилася хвиля єврейських погромів. 2-3 травня 1933 р. розпущені усі профспілки і конфісковано їхнє майно. Натомість було створено фашистський Німецький робітничий союз (ДАФ).

10 травня побачило світ розпорядження про конфіскацію усього майна соціал-демократичної партії та її газет, а 22 червня виданий декрет про загальну заборону її діяльності. У червні - липні 1933 р. Гітлер вимусив керівництво усіх буржуазних партій як ліберального, так і консервативного напрямів оголосити про «добровільний саморозпуск». 14 липня гітлерівський уряд видав закон, що забороняв існування будь-якої партії, крім нацистської. « Кожний, хто спробує зберегти організаційну структуру іншої політичної партії чи створити нову політичну партію, підлягає покаранню примусовою працею до трьох років або тюремним ув'язненням від шести місяців до трьох років, якщо його дії не тягнуть за собою більш серйозне покарання у відповідності з іншими законами».